Кремль веде окремі переговори з НАТО і Вашингтоном, за спиною України, для її розділення. Інтерв’ю з Безсмертним

На черговій зустрічі у Стамбулі Росія представила Україні "меморандум про мир", у якому виклала свої умови для припинення вогню та укладання мирної угоди. При цьому російська позиція фактично залишається незмінною – Москва, як і раніше, відкидає вимогу президента США Дональда Трампа про негайне припинення вогню, а її "пропозиції" є фактичним ультиматумом щодо капітуляції України та прямої дороги до того, аби в недалекому майбутньому захопити її повністю. Тут треба нагадати, що Трамп раніше порадив диктатору РФ Путіну, за власними словами американського лідера, надати такий документ, який Україна і європейці не будуть готові відхилити буквально з першого пункту. Як бачимо, Путін проігнорував це прохання.

Відео дня

Після такого розвитку подій постає питання – чи підштовхне російська відмова американську адміністрацію до більш глибокого залучення до мирного процесу та тиску на Москву. Минулого тижня Трамп дав російському диктатору двотижневий термін, пригрозивши "відповісти трохи по-іншому", якщо він дійде висновку, що російський лідер тягне час. В той же час сенатор-республіканець Ліндсі Грем, близький союзник Трампа, заявив, що має намір домогтися введення нових санкцій проти Росії до саміту "Великої сімки", який проходитиме в Канаді 15-17 червня.

Республіканець і демократ Річард Блюменталь зустрілися з президентом України Володимиром Зеленським і заявили, що просуватимуть законопроєкт про введення масштабних вторинних мит проти всіх країн, які купують російську нафту, газ та уран. Автори законопроєкту про "нищівні" санкції проти Росії в сенаті також побували у Франції, де обговорювали з французькими міністрами та президентом Еммануелем Макроном прискорення цієї ініціативи в координації з Європою. Ба більше, до рішучого Сенату приєднався і спікер Палати представників Джонсон, який також підтримав посилення санкцій проти РФ.

Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.

– Маємо в Стамбулі чергову зустріч, яка, в принципі, ні до чого не призвела і призвести не могла. Зустрілися, домовилися з деяких гуманітарних питань – що добре. Але меморандум, який надали росіяни, – це про затягування часу та подальшу війну, а не про припинення вогню. Вже після першого пункту цей текст можна, так би мовити, не читати, адже в ньому йдеться про міжнародно-правове визнання того, що до складу РФ увійшли Крим, Луганська, Донецька, Запорізька і Херсонські області України. Також меморандум закликає до повного виведення з території цих регіонів української армії, кардинальне її зменшення і далі по тексту раніше озвучених путінських вимог та "першопричин". Росіяни й українці в Стамбулі збираються, аби порадувати глядача у Білому домі?

– Перше і найважливіше – те, що цей папірець, на жаль, який я не можу назвати документом, є ультимативного характеру. Це не капітуляція, а спроба захоплення України шляхом роззброєння, через ліквідацію армії. Поставте собі питання: хто буде визначати чисельність армії, її технічні параметри, оперативно-тактичні інструменти тощо? Як тільки ви ставите це питання – розумієте, що йдеться про зовнішнє управління. Документ щось декларує, але головне – механізм реалізації. Тобто це спроба ліквідації України, її захоплення.

Ще з першого пункту йдеться про речі, які прямо порушують Статут ООН – територіальну цілісність, суверенітет. У Москві добре розуміють, що в Україні ані президент, ані парламент, ані уряд не мають права ухвалювати такі рішення, лише референдум. І навіть спроби обговорення цих питань є кримінальними злочинами. Береш перший пункт – і розумієш, що це міна під українську державність і під інститути влади. Бо подібні теми — це вже дії з ознаками злочину. Тому реакція має бути однозначною: ні – і крапка. Це суперечить міжнародному праву, Конституції і є злочином. Закрили тему.

Є ще інший аспект. Я очікував, що в документі буде зазначено так звані "першопричини" – щодо України, НАТО, США. Але два інші складники – НАТО і США – були винесені за дужки. Це означає, що Кремль веде окремі переговори з НАТО і Вашингтоном, за спиною України, задля її розділення. І це потрібно чітко розуміти. Бо якби Росія розглядала їх у єдності, вона б згадала про НАТО й США у документі. Але їх там нема – отже, якісь "шепотіння" відбуваються. Якщо НАТО не піде на це – добре. Але поведінка Трампа тепер для мене зрозуміла. За спиною України ідуть кулуарні розмови. Зверніть увагу: у меморандумі не згадано Сполучених Штатів, не йдеться про виведення американських військ з Центральної і Східної Європи, про виведення ядерної зброї, ракет і т. д. Це зроблено навмисно. Це провокаційний механізм: спочатку руками Америки рвати Україну, потім – Європу, а потім – світовий порядок, тобто Сполучені Штати. Бо в основі всіх трьох напрямів — руйнування світового порядку заради домінування осі зла: Москва, Пекін, Тегеран. Тому Україна має витримати цю позицію. Переговори – це трек для заспокоєння Дональда Трампа. Але позиція має бути чітка: ось Статут ООН, ось Конституція України.

– При цьому росіяни додали до меморандуму ще й те, що рішення має затвердити Радбез ООН...

– Це московське "кіно". Будапештський меморандум теж був схвалений Радбезом. І, до речі, там є пункт, де Україна підтверджує зобов’язання не розробляти, не розміщувати і не транспортувати ядерну зброю. Тепер Україна може і не підтверджувати. Знаєте чому? Бо згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів, вихід однієї сторони з багатосторонньої угоди може означати завершення дії такої угоди. Якщо Україна захоче – вона так і трактуватиме. Якщо інші не хочуть збиратися, не хочуть переглядати умови — значить, угода недійсна. І ми вільні.

– Тобто розмови про те, що Україна може повернути ядерну зброю, – це не зовсім фантазії?

– З погляду права – ні. Подивіться на ядерну доктрину Великої Британії. Вони створили фонд у 15 мільярдів фунтів на виробництво нових ядерних зарядів і їхнє розміщення під водою та в повітрі – те, чого раніше не робили. Це означає: ДНЯЗ (Договір про нерозповсюдження ядерної зброї) можна вважати мертвим. Він вимагав: припинити виробництво, поширення і почати роззброєння. А тепер маємо перше рішення: "До побачення, ДНЯЗ". Якщо так піде далі, кожна країна, яка захоче, отримає право діяти вільно.

– Що буде з тиском на Росію через небажання йти на поступки? Державний секретар Марко Рубіо говорив, що американці "хочуть подивитися, чи здатні росіяни відмовитися від того, що в Америці називають максималістськими умовами Росії, а американська влада судитиме про прогрес у врегулюванні конфлікту в Україні за змістом меморандуму від Росії з необхідними умовами для припинення вогню". Як це почув Путін, ми вже зазначили. І що ж маємо. На 4 червня Трамп не промовив особисто ні слова щодо врегулювання, хоча раніше і дня не було, аби він не прокоментував цей напрям. Лише Білий дім напередодні заявив, що "Трамп залишає за собою можливість застосування жорстких економічних санкцій проти Росії та готовий використовувати їх за потреби, але залишається позитивно налаштований щодо прогресу у врегулюванні конфлікту в Україні". На ваш погляд, президент США все ж хоче перезавантаження відносин із Росією більше, ніж миру в Україні?

– Треба розділяти Трампа і Америку. Більш точно – Трампа і уряд США. Ще точніше – Трампа і Конгрес. Очевидно, що Трамп зараз мовчатиме. Він, як і московський фюрер, чекає самітів – ЄС, НАТО і Європейської Ради. Ці три події визначать подальшу позицію. Він не може зараз ухвалювати рішення — це не його стиль. Рішення Трампа мотивуються грошима та емоціями. Він щось рефлексував на обстріли, але зараз – ні, бо не видно картинки. Очікувати різких дій марно. Їх не буде найближчим часом. При цьому Трамп бачить, що Україна почала діяти. Але він не сприймає це як факт – лише емоційно. Він чекає реакції Москви, дій Європи. Він не знає, як поведуть себе Конгрес і Сенат.

Wall Street Journal нещодавно написала редакційну статтю, де зазначено: "Не думайте, що сенатори – це квіточки у вазоні". Навіть спікер Палати представників підтримує санкційний документ. Але ситуація не до кінця зрозуміла. Бо Трамп грається з митами. А якщо Сенат завдасть удару, він нічого не зможе зробити. Окрім того, суд уже скасував деякі його мита, залишивши лише ті, що в межах компетенції. Якщо ж Конгрес ухвалить санкційний закон — Трамп опиниться в складній ситуації. Тому сьогодні Україна має зосередити діяльність на Сенаті, Палаті представників і уряді США. І фактом цього тиску змусити Трампа змінити позицію.

– Ви вже зазначили, що спікер Палати представників Джонсон підтримав посилення санкцій проти Росії. Це справді новий поворот, оскільки ми весь цей час чули про підтримку санкцій у Сенаті, але сумнівалися щодо Палати. Різка зміна позиції Джонсона – це відмашка від Трампа чи його самодіяльність?

– Насамперед важливо, що Конгрес проявляє наполегливість. Відомо, що і Джон Тун, лідер сенатської більшості, і речниця адміністрації Трампа Кароліна Левіт висловилися щодо санкцій. Вона заявила, що Трамп використає аргумент санкцій тоді, коли вважатиме це за доцільне. А ця фраза означає, що наразі Трамп не підтримує ідею санкцій. Але сам факт обговорення цієї теми як у Палаті представників, так і в Сенаті, і наявність 82 голосів у Сенаті, а також заява спікера Майка Джонсона про наявність підтримки в Палаті представників – усе це свідчить про те, що Трамп демонструє, в тому числі й Москві, що процес іде. Він ніби демонструє, що в нього досі "віжки" в руках. Але це неправда. У Сенаті він уже втратив вплив. Поки що він зберігає певний контроль у Палаті представників. І тут важливо, щоби не сталося зриву ні в Сенаті, ні в Палаті. Бо Трамп може "пришпорити" ситуацію і тим самим обвалити високу ймовірність ухвалення законопроєкту. Наразі видно, що в оточенні Трампа є родина, яка стримує його в цій позиції. І ще кілька людей на кшталт Віткоффа, які близькі до нього, але їхній вплив слабшає.

Що може бути сигналом, що Трамп готовий рухатись у цьому напрямку? Це кадрові зміни. Трамп не любить брати на себе відповідальність. Він не робив цього в першій каденції. Ще один момент – дискусія: на мій погляд, зараз вони здійснюють інформаційний зріз і бачать, що ситуація схиляється в бік України. Тому починається вирівнювання цього питання.

– Стосовно допомоги. У ЄС побоюються, що Трамп на саміті G7 з 13—15 червня загрожуватиме припинити військову допомогу Україні та шантажуватиме цим ЄС, повідомляє Financial Times. Це може бути використане як інструмент тиску на європейців з інших питань, включно з торгівлею та обороною. Видання наводить слова Жозепа Борреля, колишнього головного дипломата ЄС, який зазначає, що "Трамп може більш аніж реально сказати: "якщо ви не дасте мені хорошу торгову угоду, то ми не підтримуватимемо Україну" або "якщо ви змусите мене підтримати Україну, то ми посилимо наші вимоги до вас збільшити ваші військові витрати для НАТО". Високопосадовці ЄС вже обговорили найгірші сценарії, і серед них досить ймовірним є – повномасштабна торговельна війна з тяжкими наслідками для економічного зростання, а також швидке виведення з Європи американських військ.

– По-перше, зменшення військової присутності США в Європі – очевидна перспектива. Частину контингенту справді буде виведено. І я вам скажу: на деякі аспекти – слава Богу. Бо, як показали нещодавні навчання, частина цих військ – просто статисти. Додайте до цього проєкт Трампа зі створення "захисного купола" над США, на який витратять 170 мільярдів! І це тільки початок. Реальна сума – це будуть трильйони. У той час як реальні потреби зовсім інші. Все це розлетиться, як пір’я. Вони не розуміють, що коли в Моссаді кажуть: "атакою дронів Україна пише нову тактику війни" – то це правда. Те, що відбувається останні тижні, – це не "пейджери" (умовно кажучи), а зовсім інший погляд на війну. Це десятки мільярдів, але не в бік збільшення витрат, а в бік оптимізації. І тепер усі – і друзі, і вороги – запитують себе: "А що ми взагалі робимо?"

Найгірша ж ситуація в Москві. Вони зрозуміли, що "голі". Якщо після аеродромів і Кримського мосту трапиться ще кілька таких подій, то все, можна "зливати воду". Бо це може масштабуватись дуже швидко, за відносно невеликі ресурси. Це означає, що цього літа система континентальної й глобальної безпеки змінюватиметься дуже швидко. Потрібно, щоб знайшлися люди, які зможуть пояснити Трампу – хоч у коміксах, хоч у мультиках, – що його дії найбільше шкодять саме Сполученим Штатам. І саміт G7, і саміт НАТО, і Єврокомісія, і Європейська рада – всі вони мають "струсити з себе пил" і подивитися на те, що реально відбувається у війні Росії проти України.

– Повертаючись до питання допомоги: Трамп буде "торгуватися", чи для нього це вже вирішене питання – припинити допомогу Україні?

– Усе завершиться за схемою: "Платіть – і я поставлятиму".

– Тобто на це ми можемо розраховувати?

– Так. Те, що президент України озвучив цю думку, означає, що на це налаштована і Європа. А отже, є фонди, і Трамп на це погодиться.

– А якщо, наприклад, Путін скаже: "Дональде, це нам не підходить. Це виглядає некрасиво, це погано для нас"?

– Тоді буде ще кращий варіант – Європа вироблятиме самостійно. Дискусія, що велась до цього часу, була приблизно така: "А навіщо нам той Трамп? Ми самі вироблятимемо і постачатимемо".

– Щодо того, що ви сказали, мовляв, треба пояснювати Трампу ситуацію далі. Ось буде нагода: 5 червня німецький канцлер Фрідріх Мерц відвідає Вашингтон. Там він зустрінеться з президентом США у Білому домі. Одна з тем переговорів – війна Росії проти України та способи її завершення. Ваш прогноз: Мерц – та людина, яка здатна пояснити Трампу, що відбувається і що йому справді треба робити?

– Уявімо картинку. Овальний кабінет. Театральна сцена, яку ми бачили під час зустрічі Зеленського з Трампом. Подібне було з президентом ПАР Сірілом Рамафосою. А ще з президентом Сальвадору. Чи можливий такий спектакль із Мерцом? Ні. Бо Мерц не з тих, хто добирає слова. По-друге, він дивиться на Трампа згори і фізіологічно, і інтелектуально. Це, можливо, єдиний політик, який може зупинити Трампа навіть буквально, коли той потискає руку так, що люди ледь не падають. Мерц може смикнути у відповідь. І ще й міцніше. Він не просто політик – він був топменеджером BlackRock, найбільшої інвестиційної компанії США. Став бізнесменом завдяки США. І тепер він здатен поставити Трампа на місце.

Я можу з упевненістю сказати, що ця пауза в поведінці Дональда Трампа, його мовчанка і дистанціювання – це результат не лише внутрішньоамериканських чинників. Один із ключових факторів – саме поява Фрідріха Мерца і його телефонні розмови з американським істеблішментом. Він, може, і грубуватий у побуті, у нас би сказали – "необтесаний". Але цією "необтесаною дошкою" він іноді так "по обличчю може затулити", що навіть Трамп відчує. І що важливо, президент США уже не дозволяє собі гавкати на Німеччину, як раніше. Бо він знає: з Мерцом не пройде. У нього немає внутрішнього ресурсу для конфронтації з таким типом політиків. І знаєте, Німеччині просто пощастило з Мерцом. Що буде далі – побачимо. Але саме він здатен повернути Німеччині її справжню роль – ключову політичну силу Європи. У нього немає комплексу вини, як у ексканцлерів Німеччини Меркель чи Коля. Це нове покоління, нове бачення світу. І це шанс не лише для Німеччини, а й для всієї Європи.