Відео дня
Названо наймолодший вид тварин на Землі: дослідження вчених
Нове генетичне дослідження виявило, що норвезький лемінг відокремився від свого сибірського родича лише 35 000 років тому, що робить його одним із наймолодших видів ссавців на планеті. Це відкриття є надзвичайно значущим, оскільки воно проливає світло на процеси видоутворення та адаптації до суворих кліматичних умов.
Результати дослідження, опубліковані в журналі "Proceedings of the National Academy of Sciences", розкривають дивовижну еволюційну історію цих маленьких гризунів. Вони демонструють, наскільки швидко можуть відбуватися еволюційні зміни, особливо під впливом таких глобальних подій, як льодовикові періоди.
Передове секвенування всього геному дозволило команді вчених з'ясувати, що норвезький лемінг (Lemmus lemmus) відокремився від свого найближчого родича, західносибірського лемінга (Lemmus sibiricus), близько 35 000 років тому.
Норвезький лемінг
Хоча ця цифра може здатися значною з погляду людської історії, в еволюційному масштабі це надзвичайно короткий період. Цей процес видоутворення відбувся на кульмінації останнього льодовикового періоду, що робить норвезького лемінга унікальним прикладом еволюційної адаптації до екстремальних умов.
За даними видання Discovermagazine.com, Давід Діес дель Моліно, дослідник Центру палеогенетики та кафедри зоології Стокгольмського університету, підкреслює ключову екологічну роль норвезького лемінга у фенноскандинавській тундрі. Цей вид є основною їжею для багатьох хижаків, включаючи рідкісні види, такі як песець. Він також зазначив, що, попри свою еволюційну цікавість, геномні дослідження лемінгів раніше були недостатніми, і це нове дослідження починає заповнювати цю прогалину у науковому розумінні.
Для розуміння еволюції лемінгів дослідники проаналізували геноми дев'яти сучасних лемінгів та двох давніх предків. Дані підтвердили, що норвезькі та західносибірські лемінги належать до окремої еволюційної гілки. Одним з найбільш несподіваних висновків стало відсутність доказів схрещування між цими двома гілками. Це є рідкісним явищем для видів, які розділилися відносно недавно і населяють одні й ті ж географічні регіони, що свідчить про їхню генетичну ізоляцію.
Дослідження також виявило сотні унікальних мутацій, характерних лише для норвезьких лемінгів. Ці мутації були переважно виявлені в генах, відповідальних за колір хутра, накопичення жиру та навіть поведінку. Ці еволюційно розвинені риси, ймовірно, допомогли норвезьким лемінгам вижити та успішно процвітати в суворому кліматі фенноскандинавської тундри. Їхня характерна чорно-жовта шерсть та висока активність навіть у зимові місяці є яскравим прикладом такої адаптації.
Окрім виявлення розриву між норвезькими та західносибірськими лемінгами, команда дослідників також ідентифікувала третю таксономічну групу: східносибірських лемінгів (Lemmus paulus). У майбутньому вчені планують продовжити використання сучасних генетичних інструментів для вивчення цих трьох груп лемінгів. Це дозволить дізнатися більше про взаємозв'язки між навколишнім середовищем та швидкими еволюційними розколами, які спостерігаються у цих захопливих видів, поглиблюючи наше розуміння видоутворення та еволюції.
Лав Дален, професорка еволюційної генетики Стокгольмського університету, зазначає, що ця робота є значним кроком у розумінні видоутворення та еволюції лемінгів. Вона відкриває шлях для подальших захопливих досліджень, зокрема у вивченні потоку генів у давнину та точному датуванні появи унікальних генетичних адаптацій, які спостерігаються у норвезьких лемінгів.
На OBOZ.UA ви дізнаєтеся, з яких причин тварини і птахи з тропічних лісів мають яскраве забарвлення.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.