Відео дня
Чому коти так не люблять воду: вчені знайшли пояснення
Відраза котів до води є однією з найвідоміших особливостей цих тварин. Більшість із них уникають будь-якого намокання, реагуючи на воду з явним дискомфортом. Хоча деякі породи, як-от турецький ван чи мейн-кун, відомі любов’ю до плавання, загальна тенденція залишається незмінною.
Науковці пояснюють цю поведінку комплексом біологічних, еволюційних та поведінкових факторів. Деталі розповіло видання LiveScience.
Хоча спеціалізованих наукових досліджень на цю тему поки немає, деякі пояснення криються в еволюційній історії. За словами Крістін Вітале, спеціалістки з поведінки тварин і засновниці Maueyes Cat Science and Education, важливу роль відіграє походження домашніх котів. Їхнім предком вважається африканський дикий кіт (Felis silvestris lybica), який мешкає переважно в посушливих районах, де немає потреби стикатися з великими водоймами.
"Вони не особливо відомі тим, що полюють поблизу води або у воді. Їхній раціон складається переважно з наземних тварин, як-от гризуни. Тож немає нічого дивного в тому, що сучасні домашні коти не шукають контакту з водою. Вони просто не адаптовані до цього", – зазначила науковиця.
Втім, не всі науковці погоджуються з такою гіпотезою. Джонатан Лосос, професор біології Вашингтонського університету в Сент-Луїсі та автор книги "Нявкання кота: як кішки еволюціонували від савани до вашого дивана" (2023), зауважує, що походження з пустелі не обов’язково свідчить про страх перед водою. Ареал африканського дикого кота також охоплює більш вологі регіони, тож окремі популяції мали досвід контакту з водою.
Інше пояснення – незручність перебування у вологому стані. Як пояснює Дженніфер Вонк, експертка з когнітивної науки Оклендського університету, мокра шерсть обтяжує кота, ускладнює рухи та робить його більш вразливим.
"Їхнє хутро справді перезволожується і робить рухи більш обтяжливими, що, ймовірно, робить їх вразливими", – зазначила Вонк.
Крім того, мокра шерсть може порушувати нюхову ідентичність тварини. Вода змиває феромони – хімічні сигнали, які коти використовують для маркування території та спілкування. Також коти можуть вловлювати неприємні запахи з водопровідної води або засобів для догляду, які не сприймають.
"Намокання може приховувати природні феромони кота, що викликає у нього стрес", – додає Вітале.
Не останню роль у ставленні до води відіграє і соціалізація у дитинстві. Як пояснює Вітале, контакт кошенят з новими текстурами, звуками та запахами, включно з водою, формує їхню впевненість у майбутньому.
"Цілком ймовірно, що якби кошеня виросло біля води, воно почувалося б комфортніше біля неї в дорослому віці. Однак кожна кіт – це індивідуальність. Навіть ті, що росли біля води, можуть її уникати, а ті, що з нею не стикалися, – навпаки, проявляти цікавість", - пояснила Вітале.
Хоч науковці ще не мають остаточної відповіді, більшість сходяться на тому, що відраза до води – це поєднання генетичної схильності, еволюційної історії та індивідуального досвіду. І хоч стереотип про котів, які не люблять воду, часто підтверджується на практиці, винятки з правила також існують.
Раніше OBOZ.UA розповідав, чому повністю рудими бувають лише коти, а не кішки.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій