Івано-Франківськ завжди вважався культурним серцем Прикарпаття, містом із багатою спадщиною та неповторною атмосферою. Архівні світлини, зроблені у 60-х роках, дають змогу побачити, яким він був у часи радянського минулого.

Відео дня

Цей період став для міста особливим, адже саме тоді його офіційно почали називати Івано-Франківськом. Однак до цього воно не раз змінювало назву, що відображало політичні впливи та ідеологічні настрої епохи. Від Станіславова XVII століття до радянських дискусій про перейменування — шлях був непростим.

Сьогодні ці історії та фото стають нагадуванням про те, як тісно історія та культура переплітаються в одному місті.

Від Станіславова до Івано-Франківська

Місто, відоме нині як Івано-Франківськ, виникло у 1662 році під назвою Станіславів. Назва була обрана на честь Станіслава Потоцького, сина засновника Андрія Потоцького. Фортеця, що стала основою майбутнього міста, швидко перетворила його на важливий центр Галичини, де поєднувалися різні культури та традиції. Згодом, у складі Австро-Угорської імперії, назва трансформувалася у Станіслав, але історична ідентичність залишалася незмінною.

У XX столітті ситуація змінилася. Після Другої світової війни радянська влада взялася за масштабне "очищення" назв, позбавляючи їх нагадувань про польське чи австрійське минуле. Станіслав не вписувався у нову ідеологію, тож у партійних кабінетах обговорювали безліч варіантів перейменування. Пропозиції коливалися від офіційно-суворих до майже абсурдних: "Карпатський Сталінград", "Ленінськ-Карпатський", "Радянськ" чи навіть "Комсомольськ-на-Бистриці". Утім, жодна з цих ідей не отримала підтримки.

Чому місто залишилося Івано-Франківськом

У 1962 році місто отримало сучасну назву – Івано-Франківськ. Вибір був не випадковим: Іван Франко вважався зручною для радянської влади постаттю. З одного боку, він був видатним українським письменником і символом національної культури, а з іншого – його соціалістичні ідеї перегукувалися з ідеологією СРСР. Таким чином влада змогла "поєднати непоєднуване" — підкреслити український характер міста, водночас відмовившись від його польського минулого.

Назва Івано-Франківськ стала компромісом, який дозволив зберегти ідентичність міста в нових політичних реаліях. До того ж Франко мав особистий зв’язок із регіоном: він виступав у місцевих культурних товариствах і підтримував стосунки з жителями міста. Сьогодні архівні фотографії 60-х нагадують, як місто переживало зміни й водночас залишалося вірним своїй історичній місії – бути важливим культурним центром Західної України.

OBOZ.UA пропонує також переглянути архівні фотографії вулиці Бельведерської у Франківську, зроблені у 1960-х роках.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.