Яким був Харків у 1930-х: рідкісні фото

В архівах збереглися унікальні фотографії, що дозволяють зазирнути в життя Харкова 1930-х років, періоду значних трансформацій. Це місто, адміністративний центр історичної Слобожанщини, тоді відігравало ключову роль у житті тоді ще Української РСР.

Відео дня

З грудня 1919 по січень 1934 року Харків був першою столицею УРСР, що поклало початок інтенсивній індустріалізації. Місто стрімко розбудовувалося, приймаючи тисячі трудових мігрантів, які прибували на новостворені заводи та фабрики. Ці знімки не лише ілюструють архітектурні зміни, але й свідчать про те, як місто формувало свою нову ідентичність у радянську епоху.

Столичний статус та будівельний бум

Статус столиці УРСР сприяв прискореній розбудові Харкова, що перевершувала темпи розвитку інших міст. Новим серцем міста стала площа Дзержинського (нині Майдан Свободи), де зведено величний комплекс будівель Держпрому (1925-1929 рр.). Ця архітектурна пам'ятка стала символом епохи індустріалізації та конструктивізму.

Крім того, у 1933-1938 роках на площі Повстання з'явився палац культури електромеханічного заводу (колишній будинок Червонозаводського театру), прикрашений знищеними пізніше фресками М. Бойчука. У 1930-1934 роках було збудовано колишній будинок проєктів (нині університет) та колишній будинок кооперації. Активно розвивалася транспортна інфраструктура: продовжено трамвайні лінії, запроваджено автобуси та тролейбуси. Місто розросталося новими житловими комплексами, такими як "Новий побут", "Червоний промінь" та студентське містечко.

Індустріалізація та промисловий розвиток

Після відновлення промисловості, значно зруйнованої під час революційних подій, розпочалася прискорена індустріалізація Харкова. 1931 року перший продукцію випустив Харківський тракторний завод, а згодом до нього приєдналися верстатобудівний (1933) та турбінний (1934) заводи. Збільшили обсяги виробництва довоєнні підприємства: електромеханічний, металообробний, транспортного машинобудування. 1930 року почала діяти Харківська районна електростанція, що забезпечувала електроенергією міські підприємства. Ці потужності дозволили Харкову стати одним із найважливіших індустріальних центрів УРСР.

Втрата історичної спадщини

Паралельно з новим будівництвом, період 1930-х років ознаменувався і руйнуванням історико-культурних споруд Харкова. За цей час було знищено знакові архітектурні та релігійні пам'ятки. Серед них – Миколаївський собор (УАПЦ), Мироносицька, Дмитріївська та Різдва Христового церкви (остання була церквою-фортецею ще з козацьких часів). Це стало трагічною сторінкою в історії міста, оскільки ці споруди були невіднятною частиною його культурної та духовної спадщини.

Статус столиці України помітно позначився на процесах українізації міста. Харків набув яскраво вираженого українського характеру, що проявилося у розвитку української культури, освіти та науки. Проте, цей період був недовгим. Розгром української культури у 1930-х роках, Голодомор, політичні чистки та перенесення столиці до Києва у 1934 році докорінно змінили становище Харкова. Місто значно втратило свій український характер, який був настільки помітним наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років, і його подальший розвиток відбувався вже в інших, централізованих радянських реаліях.

На OBOZ.UA ви дізнаєтеся, що творилося у Харкові за часів окупації міста німецькими солдатами. 

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.