Тоді ще Станіслав: яким Івано-Франківськ був 85 років тому. Фото

Івано-Франківськ, який до початку 1960-х років мав назву Станіславів, має складну й багатошарову історію. Місто формувалося як фортифікаційний осередок, а з часом стало важливим культурним і суспільним центром регіону.

Відео дня

Його мешканці неодноразово опинялися в епіцентрі великих історичних потрясінь. Особливо драматичним для міста став період Другої світової війни та перші повоєнні роки. Саме ці події суттєво вплинули на вигляд Станіславова та долі його жителів.

Сьогодні архівні фото дозволяють побачити місто таким, яким воно було 85 років тому.

Місто під радянською та нацистською владою

Спільнота "Ретро Франківськ" оприлюднила унікальну добірку архівних світлин, зроблених у 1940-х роках. Кадри фіксують Станіслав у період частих змін влади, репресій та масового насильства, які залишили глибокий слід в історії міста.

З кінця вересня 1939 року до червня 1941-го Станіславів перебував у складі СРСР. Цей період ознаменувався масовими арештами та жорстокими діями НКВС. Найстрашнішим злочином стало таємне знищення в’язнів міської тюрми, рештки яких у 1989 році виявили в урочищі Дем’янів Лаз. Загалом було знайдено тіла 586 осіб, а місце трагедії нині є меморіалом жертвам комуністичних репресій.

Окупація, спротив і післявоєнні репресії

У 1941–1944 роках місто перебувало під нацистською окупацією. Спершу до Станіслава увійшли угорські війська, а згодом владу перебрала німецька адміністрація. Уже восени 1941 року розпочалося системне винищення єврейського населення, кульмінацією якого стала "кривава неділя" 12 жовтня, коли на єврейському цвинтарі розстріляли до 12 тисяч людей.

Ті, кому вдалося вижити, були зігнані до Станіславівського гетто. Воно проіснувало до лютого 1943 року і фактично перестало існувати після повного знищення його мешканців. Ці події назавжди змінили демографічний і культурний ландшафт міста.

27 липня 1944 року Станіслав був зайнятий радянськими військами. Після визволення розпочалося активне відновлення промисловості, транспорту та інфраструктури, однак мир не означав свободи. Репресії проти українського визвольного руху лише посилилися, що підтверджує публічна страта у 1945 році селянина Петра Мимохода.

Попри тиск радянської влади, збройний спротив тривав. Восени 1945 року загони УПА здійснили зухвалий рейд у місто, захопивши склади та завдавши удару по радянських структурах. Уже в наступні десятиліття Станіслав, перейменований на Івано-Франківськ, почав швидко зростати: населення збільшувалося, а місто поступово відновлювалося після воєнних руйнувань, зберігаючи пам’ять про своє непросте минуле.