Блог | Хроніка граблів САП у справі "Роттердам+"
Дослідження доказів у справі Роттердам+ триває. Прокурор (він же – детектив НАБУ у цьому ж провадженні) представляє докази, захист наводить аргументи на їх спростування. Те, що відбувається в залі суду, змушує ставити запитання – не до обвинувачених, а до самого обвинувачення.
Серце процесу – вимога ринку
У травні основний блок питань, представлений прокурором, був спрямований на доведення зв'язку між критикою групою ДТЕК дій регулятора і Міністерства енергетики у 2015 році та подальшим прийняттям постанови регулятора про порядок розрахунку оптової ринкової ціни на електроенергію (яка включала розрахунок ціни вугілля за формулою Роттердам+).
Ідея прокуратури, схоже, така: компанія відкрито критикувала владу – прокурором були представлені записи виступів представників компанії, – вимагала тариф 1,2 грн і ціну вугілля 1500 грн/т, вказуючи, що такий рівень цін і тарифів відповідає ринку. А далі – постанову прийнято, ціни зросли. Отже, умисел очевидний.
Прокурор, звісно, з твердженнями компанії не погоджується. І – що показово – у цій ситуації посилається на позицію керівника регулятора, якому висунуто обвинувачення. Регулятор тоді говорив: собівартість вугілля ДТЕК – 800 грн, ціна 1100 грн їм "за вуха" вистачить для щастя. Прокурор, не докладаючи зусиль, просто повторює: ось же, регулятор (сьогодні – обвинувачений) сказав на камеру, значить так і є.
Обвинувачена компанія в умовах розпочатої у 2014 році війни та відсутності щонайменше антрацитового вугілля говорила про інше. На представлених у залі суду записах видно: на думку ДТЕК, ціна і тариф мають бути ринковими. На той момент собівартість держшахт становила 2000 грн, імпортне вугілля купували по 2500 грн. Компанія заявляла: існуючого тарифу і ціни вугілля в тарифі не вистачить для підготовки до зими, для виживання ціна вугілля має бути хоча б 1500 грн, а тариф – 1,2 грн. При цьому представники компанії зазначали, що окремим ТЕЦ, які працюють на вугіллі, регулятор погоджував тариф 1,3–1,7 грн. Як таке може бути? Компанія вимагала рівних правил – просто ринкових.
Соціальний чинник проти економічного
Як зазначив у суді ще один обвинувачений, пан Євдокімов, на жаль, у той момент і новий керівник регулятора, і новий міністр були молоді та не мали достатнього досвіду роботи в енергетиці. Крім того, на думку його адвоката, схоже, що соціальний чинник – простіше кажучи, необхідність утримати тариф – просто превалював над економічним: необхідністю визначити формулу, яка дозволить підприємствам ТЕС отримувати тариф, потрібний для закупівлі вугілля на ринку за ринковою ціною. Відповідно, по-людськи позицію регулятора "не підвищувати" можна зрозуміти.
У результаті всіх баталій, за вказівкою Антимонопольного комітету, регулятор був змушений розробити і прийняти постанову щодо розрахунку оптової ринкової ціни, що включала розрахунок ціни вугілля за формулою Роттердам+ (так само як ціна на газ в умовах дефіциту рахувалася за формулою Дюссельдорф+). І так – прийняття постанови призвело до зростання ціни вугілля і тарифу на електроенергію та дозволило пройти зими в умовах подальшої у 2017 році зупинки відвантаження вугілля з окупованих територій.
Тут можна чітко провести аналогії із ситуацією вже другого етапу війни – після 2022 року регулятор змушений шукати рішення не стільки щодо вугілля, скільки щодо дефіциту електроенергії. Всі ми так чи інакше сидимо без світла якийсь час узимку. Так от, щоб купувати імпортну електроенергію в умовах встановлених регулятором же обмежень щодо тарифу, регулятор час від часу такі обмеження піднімає – коли імпорт стає дорожчим за встановлені обмеження.
Логіка підсумкового рішення регулятора щодо Р+ і сьогодні щодо тарифних обмежень – одна: краще заплатити дорожче і бути зі світлом, ніж не заплатити і сидіти без нього.
Однак прокурор вважає: раз ціна вугілля і тариф зросли в результаті постанови – тут явно має бути злий умисел ДТЕК (адже вони ж відкрито говорили, що ціна і тариф мають зрости). Як зазначив прокурор, така ідея ув'язки вимог ДТЕК 2015 року з подальшим прийняттям постанови у 2016 році є серцем процесу. Тут коментарі зайві. Власне, це все, що вам потрібно знати про гучну справу. Але, на жаль, вже 10 років платники податків України (або все ж не України?) продовжують фінансувати фантазії САП.
Питання без відповіді
До речі, дивно, що прокуратуру не бентежить один простий факт: у 2015 році методики визначення ціни вугілля не існувало. Якщо прокурор припускає, що ДТЕК і регулятор про щось домовились, то по суті регулятору потрібно було просто поставити ціну вугілля 1500 грн і тариф 1,2 грн – а не йти тернистим шляхом прийняття окремої постанови, в якій ціну прив'язували до європейського індексу цін на вугілля. Адже цей примхливий індекс то зростає, то падає.
Відповідно, у 2015 році складно було якось гарантувати величину європейської ціни вугілля у 2016 і наступних роках. За певної динаміки європейських цін ДТЕК так і взагалі міг втратити бізнес. Питання, питання. Красиву історію збудували в НАБУ, але це ближче до хитросплетінь класичних детективів, аніж до реалій практики злочинів у нашій країні.
Ляпи обвинувачення, або "Як зшити справу в домашніх умовах"
На завершення – традиційна рубрика. Три показові приклади того, як будується це обвинувачення:
- Прокурор посилався на так званий план "Фортеця" як на доказ злочинного умислу, однак свідомо не повідомив суду, що цей матеріал вже був предметом досудового розслідування в межах кримінального провадження Служби безпеки України. Провадження було порушено одразу після публікації плану у квітні 2015 року та за результатами досудового розслідування – закрито.
- Значна частина доказів сторони обвинувачення спирається на матеріали, розміщені в інтернет-ресурсах ЗМІ. Прокурор використовує ці публікації як встановлені факти, не перевіряючи їхнє першоджерело: хто автор, звідки відомості, чи існував взагалі первинний носій інформації. Зокрема, публікація на "СтопКор", де нібито наведено коментар одного з обвинувачених, є повністю анонімною – автор невідомий, дата та обставини висловлювання не вказані, аудіо- чи відеозапис відсутній.
- Показовим прикладом того, чому публічні виступи, інтерв'ю в засобах масової інформації не можуть підміняти належні докази, є самі матеріали, надані стороною обвинувачення. Так, в межах навіть одного дня одна й та сама посадова особа в різних ефірах та інтерв'ю наводила абсолютно відмінні, взаємовиключні розрахункові дані, зокрема, щодо ціни на вугілля. Регулятор в одних виступах заперечував економічну обґрунтованість підвищення цін, тоді як в інших фактично визнавав необхідність ринкового підходу до ціноутворення. Такі суттєві розбіжності свідчать про те, що публічна риторика посадових осіб може мати суто ситуативний політичний характер.
Відповідно до засади безпосередності, закріпленої у ст. 23 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, безпосередньо сприйнятих під час судового засідання. Якщо навіть показання, надані слідчому під час досудового розслідування, не можуть бути покладені в основу вироку, то публічні висловлювання, що суперечать одне одному і зроблені поза будь-якою процесуальною процедурою, тим більше не можуть мати такого значення. Але суд слухає.
