Старі фото Чернівців: якими були ринки і головна площа міста

Чернівці – культурний і історичний центр Буковини. Античний історик Геродот згадував річку Прут, на якій розташовані Чернівці, під назвою Порта Піретос. До 1377 року територія, відома як Шипинська земля (давня назва Буковини), входила до складу Угорського королівства.

Відео дня

У 1377 році Петру I, володар незалежної Молдавії, приєднав Шипинську землю до Молдавського князівства, що включало фортеці Хмелів, Хотин і Цецин (нинішні Чернівці). У мережі показали унікальні архівні фото Чергівців.

Першу офіційну згадку про місто датовано 8 жовтня 1408 року, коли молдавський господар Олександр Добрий у грамоті надав львівським і подільським купцям право на вільну торгівлю.

Місто було важливим торговим пунктом на шляху зі Львова до Сучави, який мав різні назви: Берладська дорога, Львівська дорога, Волоська дорога або Старий Берладський шлях. У 1488 році цей маршрут згадується як "велика дорога", що проходила через Чернівці.

У XV–XVI століттях Чернівці розквітали як торговий центр із ярмарками на лівому березі Прута, але у XVI столітті місто занепало через безперервні війни. У 1538 році воно потрапило під владу Османської імперії.

Чернівці неодноразово зазнавали руйнувань під час війн Молдавії з Польщею, нападів турків і татар. У 1650 і 1653 роках у Чернівцях побували козаки під проводом Богдана Хмельницького. Після Полтавської битви (1709) сюди прибули московські війська, які завдали значної шкоди місту. У ході російсько-турецької війни 1735–1739 років Чернівці знову постраждали, що спричинило їх перетворення на невелике поселення. До 1762 року в місті налічувалося всього 200 дерев'яних будинків із приблизно 1200 мешканцями.

Унаслідок російсько-турецької війни 1768–1774 років Чернівці були зайняті російськими військами, а згодом передані під владу Австрії (1774–1918). Відтоді місто стало адміністративним центром Буковини. Спочатку тут розташовувалася військова адміністрація (1774–1786), згодом – цивільне управління.

У 1864 році Чернівці отримали право на міське самоврядування, що сприяло зростанню населення та економічному розвитку.

Події 1848 року вплинули на автономний статус краю та загострили суперництво між українською та румунською громадами. У другій половині XIX століття місто пережило економічне піднесення: з'явилися броварня, паровий млин, меблева фабрика, в 1850 році – торговельна палата, 1877 року – торговельна біржа. Розвитку Чернівців сприяло відкриття залізничного сполучення Львів–Чернівці (1866).

Під час Української революції 1918 року Чернівці стали частиною Західноукраїнської Народної Республіки. Український крайовий комітет Буковини був створений 25 жовтня 1918 року. У місті перебував полк Українських січових стрільців (УСС), проте через заборону австрійського командування його не змогли відправити на допомогу Львову.

1–2 листопада 1918 року три сотні УСС під проводом поручника Іллі Поповича роззброїли австрійський гарнізон. 3 листопада в місті відбулося народне віче, де більшість присутніх висловилася за возз'єднання з Українською державою.

У червні 1940 року місто разом із Північною Буковиною було приєднано до СРСР. 6 липня 1941 року місто захопили румунські та німецькі війська. Чернівці стали адміністративним центром губернаторства Буковина. Тоді ж розпочалися масові репресії проти єврейського та українського населення: багато людей було депортовано або знищено.

На фотографії початку XX століття зображено ринок на площі Austriaplatz. Праворуч знаходиться пам’ятник Австрії, споруджений у 1875 році за проєктом скульпторів Карла Пеккарі та Карла Морака. Цей монумент проіснував до 1919 року, коли його було демонтовано. Ліворуч – вулиця Liliengasse, яка сьогодні носить ім'я Івана Франка.

На іншому знімку, зробленому близько 1900 року, також зображено ринок на Austriaplatz. У центрі – той самий пам'ятник Австрії. Ліворуч можна побачити будівлю в’язниці та колишнього земельного карного суду, зведену ще у 1819 році.

Ще одна фотографія (1905–1914 років) показує ринок на Austriaplatz із панорамою на Крайову управу, яка сьогодні є корпусом університету. Будівля була зведена у 1871–1873 роках під керівництвом старшого будівельного радника Антона Павловського, а її авторами стали архітектори фон Глаубіц і Ґустав Фрітш.

Окрема світлина 1904 року демонструє цю ж будівлю Крайової управи, проте ще в її первісному вигляді – триповерховою. Четвертий поверх було надбудовано пізніше, після пожежі 1905 року. Справа на горизонті можна розгледіти шпиль єзуїтського костелу Пречистого Серця Ісуса, зведеного у 1891–1894 роках за проєктом архітектора Йозефа Ляйцнера.