По Хрещатику їздили тролейбуси: у мережі показали архівне фото центру Черкас

Назва Хрещатик в усьому світі міцно асоціюється з Києвом – саме так називається головна вулиця української столиці. Втім, ця назва не ексклюзивна. Так само називається і центральна вулиця Черкас.

Відео дня

Про історію черкаського Хрещатика розповідає видання "Черкаський хронограф". Його минуле, нехай, не таке буремне, як у київського тезки, проте теж вельми цікаве.

Перша згадка про цю вулицю відноситься до 1879 року. Тоді вона мала назву Дахнівська. Проте у 1893 була перейменована на Дубасівську. Так у Черкасах намагались увіковічити градоначальника Москви Федора Дубасова. Ймовірно, таким чином міська влада вшановувала його участь у Російсько-турецькій війні.

А вже у 1908 році вулицю розділили на дві. Частина до вулиці Парадної (нині Остафія Дашковича) отримала назву Дахнівська, а решта залишилась Дубасівською. На цьому перейменування не завершились. У 1916–1919 роках перша частина отримала назву Миколаївська через сусідство зі Свято-Миколаївським собором. Після цього, у 1919 році дві частини знову об'єднали під назвою вулиця Урицького – на честь більшовика та уродженця Черкас Михайла Урицького. Під час німецької окупації вулиця носила назву Українська, а у 1992 році повернула історичну назву Хрещатик, яку, ймовірно, використовували ще раніше для всієї прилеглої місцевості, за аналогією з київським Хрещатиком.

Черкаський Хрещатик, як і годиться головній вулиці, завжди був діловим, торговим, адміністративним і фінансовим центром міста. Тут можна було знайти магазини, банки, урядові будівлі, готелі, кінотеатри. Серед архітектурних перлин зберігся збудований у 1892 році особняк Адріана Щербини – голови грабарської артілі. Чимало містян знають його як будівлю РАГСу. Поруч, на місці нинішньої школи №17, у 1904 році була приватна жіноча гімназія Самойловської, яка складалася з трьох одноповерхових будинків. У центральній будівлі розташовувався басейн із фонтаном. Після революції тут діяла фабрично-заводська семирічна школа.

На місці сучасного Будинку вчителя колись стояла старообрядська церква, збудована коштом підприємця Каурова. У 1950-х її перебудували під потреби закладу, який знаходиться туті досі.

Звісно, на центральній вулиці було чимало банківських установ. У царські часи найбільшими були Громадський, Орловський і Мінський банки. Будівля Громадського банку, зведена у 1914 році за проєктом Владислава Городецького, збереглася донині. Судячи з напису на фасаді, її побудували на честь 50-річчя Громадського банку в Черкасах ("1864-1914"). Знаходиться вона за адресою Хрещатик, 251 і зараз там розташована редакція газети "Черкаський край".

Якщо пройти Хрещатиком далі, можна побачити Черкаську філармонію, будівлю якої звели у 1950-х роках. Раніше на її місці був заїжджий двір із двоповерховим готелем, де зазвичай зупинялися селяни, що привозили товари на центральний ринок Черкас.

Наступним зустрічаємо один із символів Черкас. Готель "Слов’янський", колишній "УкрСоцБанк", або ж просто Блакитний палац. Казковий будинок кілька разів перефарбовували у різні кольори, перш ніж він набув сучасного вигляду. До речі, на архівних фото будівлі можна побачити специфічну контактну мережу – раніше по вулиці ходили тролейбуси.

Далі, під номером 225 на Хрещатику знаходиться маєток підприємців Тиверовських, зведений у 1912 році. До революції на першому поверсі тут працювали аптека, магазин і казино, а на другому – міський комерційний банк. Наступним можна побачити квартал між бульваром Шевченка, Хрещатиком, вулицями Дашкевича та Вишневецького. Колись тут знаходився міський ринок. Єдина будівля, що збереглася з того часу, – це Рибні ряди, спроєктовані Владиславом Городецьким. Їх звели у 1909 році під час чергової реконструкції ринку.

Ще одна історична пам’ятка черкаського Хрещатика – будинок Цибульських, нині відомий як музей "Кобзаря". Його збудували ще у 1852 році, і він став першим у місті багатоповерховим будинком. Зараз, ймовірно, це найстаріша споруда Черкас. Вона відома тим, що тут зупинявся поет тарас Шевченко.

На місці колишнього "Юного техніка" колись стояв торговий дім підприємців братів Тиверовських та Зільбермана з синами. Якби ця будівля збереглася до сьогодні, вона могла б скласти гідну конкуренцію Блакитному палацу та особняку Щербини. Однак її спіткала трагічна доля – під час серпневих погромів денікінців наприкінці 1919 року будівлю розгромили. Згодом залишки повністю знесли, а в 1955 році на цьому місці збудували житловий будинок, де згодом розташувався "Юний технік".

Через дорогу, на місці сучасного медичного коледжу, до революції стояв будинок купця першої гільдії Абрама Житомирського. Він звів його приблизно в той самий час, що й Цибульські свою садибу навпроти. У цій будівлі розміщувалися Черкаський об’єднаний банк і великий суконно-мануфактурний магазин.

У середині кварталу між сучасними вулицями Вишневецького та Святотроїцькою в 1902 році підприємець Іван Яровий звів будівлю театру. На жаль, під час революційних подій її знищила пожежа. Втім, це була не єдина власність Ярового на Хрещатику. В наступному кварталі він придбав ділянку площею 1,5 гектара, де створив комерційний парк "Сад Ярових" з електричним освітленням – на той час справжнім технічним дивом.

На місці сучасного кінотеатру "Салют" стояла будівля з невеликим концертним залом, а поруч – невеличкий цирк. А з парку, який знаходиться поруч, можна було почути звуки маршів, які виконували піхотні оркестри різних полків. У парку працювали бібліотека (проте не та, що нині носить ім’я Лесі Українки) та біоскоп – пристрій, що демонстрував серію фотографій, створюючи ілюзію руху.

Навпроти парку й досі стоять три старовинні будинки, які відомі під назвою комплекс Школьникова. Хоча нині вони мають занедбаний вигляд, ці споруди, як і подібні їм, дають можливість зазирнути у Черкаси столітньої давнини. Комплекс належав єврейському купцеві першої гільдії Шмерку-Мордуху Школьникову. На фронтоні головної будівлі збереглися лише дві цифри – "18…", тож точний рік її зведення залишається невідомим. Будинок з’єднується арками з двома іншими будівлями, зведеними у 1901 та 1909 роках. У 1916–1917 роках тут розташовувалося Комерційне і Громадське зібрання, де проходили ділові зустрічі, бали, концерти для міської еліти, а також аматорські театральні вистави.

Раніше OBOZ.UA публікував архівні фото Хмельницького – яким місто було у ХХ столітті.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.