Хрещатик

Хрещатик — головна вулиця Києва, розташована в Печерському та Шевченківському районах, місцевість Бессарабка. Довжина — 1,3 км. Починається від Європейської площі, проходить через Майдан Незалежності і закінчується Бессарабською площею.

На Хрещатику знаходяться: Київська міська рада і Київська міська державна адміністрація, головний поштамт, Міністерство аграрної політики, Державний комітет телебачення і радіомовлення, Центральний універмаг, Бессарабський ринок, а також станції метро «Хрещатик» і «Майдан Незалежності». До Хрещатика прилучається чотири вулиці, серед яких алея Героїв Небесної Сотні.

По неділях і святкових днях частина вулиці перекривається - стає пішохідною.

Хрещатик, хоча й являє собою головну столичну магістраль, зовсім не є найдавнішою чи найдовшою київською вулицею.

За князівських часів тут знаходилась долина із густою рослинністю, в якій протікав струмок. Вздовж цього струмка пролягала дорога – давня основа сучасної вулиці. Струмок і долина називались Хрещатими, звідси й сучасна назва Хрещатик.

Відлік історії Хрещатика як міської вулиці дослідники починають від 1797 року, коли до Києва з міста Дубна перевели контрактовий ярмарок. Спочатку забудовується права частина вулиці, а на початку XIX століття забудовується й ліва її частина, переважно житловими будинками.

Остаточних обрисів вулиця набуває в середині XIX століття. Поступово першість Подолу переходить до Хрещатика, і він стає центром промисловості, торгівлі та ділового життя Києва. Наприкінці XIX- на початку XX століття вулиця майже повністю забудована, здебільшого дво- і триповерховими кам'яними будівлями з магазинами, конторами, банками. Вони оснащені водопроводом, газом, електрикою.

Перший в Російській імперії електричний трамвай частково проходив Хрещатиком з 1892 року. Проте рельси були зняті вже у 30-ті роки минулого століття, оскільки вони загромаджували центральну частину вулиці. Замість трамваю з'явився тролейбус, по краях тротуарів висадили дерева та встановили ліхтарі.

Під час Другої світової війни майже весь Хрещатик був зруйнований. Проте вже у 1943 році, після звільнення Києва, його починають відновлювати. Від головної площі Києва і Хрещатика – Майдана Незалежності – було спрямовано вгору, до Старого міста, п'ять вулиць-променів.

Хрещатик разом із Майданом Незалежності неодноразово ставав центром акцій протесту. Так, взимку 2000 – 2001 років на Майдані відбувалися акції протесту «Україна без Кучми». У 2004 році Хрещатик та Майдан Незалежності стали центром Помаранчевої революції.

Під час Революції Гідності у листопаді 2013 – лютому 2014 років Хрещатик був перекритий барикадами, на вулиці встановлювали намети, польові кухні. Він став одним із місць зіткнень між протестувальниками і силовиками, унаслідок яких загинуло більше сотні осіб і кількасот було поранено.