У атомної енергетики немає альтернатив – Онищенко розповів про перспективи енергоринку

Минулий 2019 рік був насичений безліччю подій в галузі атомної енергетики. У зв'язку з цим ми вирішили підбити підсумки року попереднього, а також визначити пріоритети на рік наступний – 2020-й.

В ексклюзивному інтерв'ю на питання OBOZREVATEL погодився відповісти один із ключових експертів у галузі атомної енергетики, який нині консультує провідні світові та вітчизняні атомні інститути та проєктні організації, ексзаступник гендиректора ДК "Ядерне паливо" Віталій Онищенко.

Читайте: Прорив у ядерному синтезі: в Канаді почали створення реактора нового типу

– Віталію, як експерт у атомній енергетиці, які б ви окреслили головні підсумки 2019 року?

– За підсумками року, однозначно, можна зробити висновок, що українська атомна енергетика на сьогодні переживає не найкращі свої часи.

Оператору атомних електростанцій України, НАЕК "Енергоатом", довелося працювати в умовах найнижчого тарифу на електроенергію в Україні (56,7 к.), не кажучи вже про світові рівні вартості електроенергії.

Водночас вироблення електроенергії на АЕС України регулярно й істотно обмежувалося оператором Об'єднаної енергосистеми України – НЕК "Укренерго". Диспетчерські обмеження потужності українських АЕС були пов'язані як із імпортом електроенергії з Російської Федерації, так і з законодавчо безумовною необхідністю викуповувати всю вироблену "зелену" електроенергію за незрівнянно вищими тарифами.

У такий спосіб значна частина найбільш дешевої та екологічно чистої (повна відсутність викидів у атмосферу парникових газів, попелу, оксидів сірки, азоту, канцерогенних речовин) електроенергії АЕС України була незатребуваною!

А втім, ядерне паливо розвантажених реакторів виробляло свій ресурс.

Зважаючи на сформовану кон'юнктуру ринку електроенергії в Україні, можна констатувати, що ситуація для атомної енергетики найближчим часом не тільки не покращиться, а має тенденцію до погіршення. Заразом "зайва" атомна електроенергія може з великою користю для України експортуватися в країни Східної Європи, які відчувають нагальну потребу в електрогенерувальних потужностях.

Напередодні Нового року Євросоюз схвалив будівництво атомних потужностей і використання атомної електроенергії в країнах Східної Європи. Тому такі держави, як Польща, Угорщина, Болгарія, зараз виявляють високу зацікавленість у розвитку атомної енергетики. Вони перебувають у активному пошуку інвесторів і технологій, за якими цей розвиток буде здійснюватися.

Україна в освоєнні атомних технологій, будівництві та експлуатації АЕС значно випереджає ці країни. Ми на багато років попереду, тому сьогодні не можна втрачати такий шанс для України.

– Шанс України в нашому інженерному потенціалі?

– Звісно, мається на увазі, зокрема, й інженерний потенціал. А також недобудовані два блоки – №3 і № 4 – Хмельницької АЕС. За підрахунками, ми можемо за 5 років добудувати їх і ввести в експлуатацію. Це дуже короткий термін. Значно коротше, ніж у будь-кого в світі під час будівництва нових енергоблоків АЕС. Водночас, що дуже важливо, ціна не така вже й висока. Порядку 3-3,5 мільярдів доларів США за два атомні блоки проти 10-12 мільярдів витрат на будівництво двох нових енергоблоків.

– Якщо говорити про експорт нашої електроенергії, наскільки вона затребувана західними країнами, які вже, можна сказати, нам на зло мають намір будувати свої власні атомні блоки?

– Я ще раз повторю: адже недарма Євросоюз схвалив можливість будівництва в країнах Східної Європи атомних електростанцій. Це про що? Про те, що атомна електроенергія на сьогодні в Європі дуже затребувана, особливо після того, як Німеччина відмовилася від атомної енергії, а в Східній Європі планується виведення з експлуатації значної кількості енергоблоків теплових електростанцій, зважаючи на екологічні вимоги. Тому на сьогодні атомна електроенергія в Західній і Східній Європі дуже й дуже затребувана.

Це стабільна й чиста електроенергія, якою на сьогодні володіємо ми, Україна. І на сьогодні такі проєкти, як "Енергоміст" у Східну Європу з 2-го енергоблоку Хмельницької АЕС, могли б стати дуже гарною підмогою для експорту і валютної виручки, яку доцільно використовувати з метою завершення будівництва енергоблоків Хмельницької АЕС.

Крім того, добудувавши й увівши в експлуатацію енергоблоки №3 і №4 Хмельницької АЕС, ми б реально продемонстрували свою енергетичну незалежність, економічний і технічний потенціал. Будівництво двох енергоблоків – це створення майже 200 000 робочих місць, що дозволило б значно освіжити економічну ситуацію не тільки в Хмельницькій області, а загалом в Україні.

Тому на сьогодні, ще раз повторюся, підбиваючи підсумки року, однозначно треба сказати: якщо ми не подивимося на експортний потенціал атомної електроенергії, то ми з вами будемо просто викидати гроші (валюту) "на вітер".

– Віталію, ви зазначили, що, у зв'язку з імпортом електроенергії та збільшенням кількості сонячних станцій, електрика, яку може виробляти атомна енергетика, просто не використовується. Про які обсяги йдеться? І в контексті добудови двох блоків Хмельницької АЕС, який взагалі у нас за обсягами експортний потенціал?

– За моїми експертними оцінками, ми сьогодні володіємо експортним потенціалом, який можна порівняти зі щонайменше одним атомним блоком-мільйонником.

Тобто ми без шкоди для Об'єднаної енергосистеми України можемо виділити під ці цілі 2-ий блок Хмельницької АЕС, беручи до уваги ті диспетчерські обмеження, які виникають внаслідок роботи сонячних електростанцій.

А втім, доцільно розглядати питання виділення на експорт електроенергії двох енергоблоків Хмельницької АЕС, як і планувалося під час її будівництва в СРСР. Технологічно це більш надійно, зважаючи на забезпечення резервування – як видачі потужності, так і забезпечення надійного електропостачання власних потреб енергоблоків.

– Поясніть простими словами. Ви сказали, у нас є зайва електроенергія. Чому в такому разі не знижується ціна для внутрішнього споживача?

– Немає такого. Ще раз кажу, що в Україні нібито "зайва" енергія – це атомна, найдешевша. Коли найдешевша енергія виключається з ринку, а залишається найдорожча ("зелена" електроенергія), відповідно, ніколи ми не досягнемо і взагалі не прийдемо до розуміння зниження тарифу. Тариф буде постійно й неухильно зростати завдяки подальшому розвитку потужностей "зеленої" дорогої енергетики. Тому якщо ми скористаємося експортом, то тоді це дасть можливість зменшити тариф для населення. Чому? Тому що експорт буде давати додаткові фінансові ресурси тому ж НАЕК "Енергоатом" для його роботи, що може зумовити зменшення ціни на внутрішньому ринку.

– Ви наголосили на важливості добудови двох блоків Хмельницької АЕС. Які ще, на ваш погляд, сьогодні найважливіші перешкоди, що не дозволяють нам запустити ці процеси прямо сьогодні?

– Основна перепона – це розуміння всіх гілок влади нагальність проблеми і її важливості. Друга – суто технологічна. Наразі триває процес остаточного визначення типу реакторної установки для цих атомних блоків. У схваленому техніко-економічному обґрунтуванні присутня технологія реакторної установки Skoda. В принципі, якщо буде ухвалено практичне рішення, то ми можемо приступати до розроблення проєктної документації на основі даної реакторної установки і подальшого будівництва.

– Чи існують альтернативи Skoda? І якщо так, то які?

– На сьогодні – ні. Для блоків №3 та №4 Хмельницької АЕС, з огляду на високу ступінь готовності будівельних конструкцій, альтернатив немає.

– Переходимо до 2020 року. Які б ви визначили найважливіші три позиції з того, що нам потрібно цьогоріч зробити?

– Цього року обов'язково треба закласти фундамент і основу для подальшого розвитку атомної енергетики на 10 років вперед. Цьогоріч це треба зробити, а надалі реалізовувати. Щоб всі розуміли чітку дорожню карту, якою ми будемо рухатися – зважаючи на експортний потенціал, на агресію Росії, з огляду на енергетичну незалежність, беручи до уваги те, що ми інтегруємо свої енергомережі в Європейський Союз. Тобто це все ми зобов'язані прописати, чітко для себе визначити пріоритети й ухвалити рішення – або на законодавчому рівні, або на рівні уряду. Але, безперечно, таку дорожню карту ми зобов'язані ухвалити.

– У попередньому уряді Володимира Гройсмана була затверджена Енергетична стратегія України до 2030 року. Новий уряд в особі міністра енергетики вже розкритикував цей підхід, позначивши, що необхідно цю стратегію переглянути. Ви, кажучи про те, що на 10 років нам слід розробити послідовність кроків, маєте на увазі те ж саме?

– Дивіться, енергетична стратегія охоплює абсолютно всі ринки, всі сегменти генерації електроенергії. Ми ж зараз говоримо про те, що необхідно розробити дорожню карту для атомної енергетики, і цю дорожню карту потім інтерполювати в енергетичну стратегію. Але відштовхнутися зараз необхідно саме від атомної енергетики. Тобто подивитися на неї як на основну, базову опорну генерацію для України на багато десятиліть, щонайменше зберігаючи сформовану частку виробництва електроенергії на АЕС. Ще раз повторю: недарма Європа починає знову потихеньку повертатися до атомної енергетики. Нехай силами східних країн, але повертатися. Все тому, що альтернативи у атомної енергетики немає.

Раніше OBOZREVATEL розповідав, як уряд Швейцарії в рамках загальнодержавного відмови від ядерної енергії ухвалив рішення закрити атомну електростанцію Мюленберг.