Нещодавно було 9 днів, як пішов з життя той, кого в нашій країні називали "Міністром бухобліку", – Валерій Миколайович Пархоменко.

Відео дня

Заслужений, доктор, професор, автор-співавтор – хіба це головне? В українському бухобліку він – як Ейнштейн у фізиці, чи Ле Корбюзьє в архитектурі. Щоб було зрозуміло навіть адвокатам – Плєвако.

Мабуть, я не надто серйозний для некрологу, але він надто серйозне й не любив. Не перераховувати ж тупо звання та регалії. Засновник – і достатньо.

Працювавши на колишній вулиці Пархоменка (хоча її вже перейменували), трохи цього соромився. Казав – Ну, там, де Посольство Іспанії (воно розташовувалося в тій самій будівлі, тож над підрозділом Мінфіну майорів іспанський прапор).

Колись ми разом проводили семінар з нового бухобліку – тоді щойно був оприлюднений новий План рахунків, і одна слухачка-головбушка сумно промовила: Ото Брежнєв помер – і все змінилося!

Тобто незалежність самостійної країни, справжні вибори, власна валюта – "то таке", а от переведення Основних засобів з рахунку 01 на рахунок 10 – це усвідомлювалася важко: лише тоді й зрозуміли кінцево, що помер Брежнєв (щоб відчути таке світосприйняття, треба бути бухгалтером).

Україні вельми підфортило, що Пархоменко усвідомлював і важливість процесу, і його невідворотність (я, приміром, здуру чинив спротив): якби не він, це довелося б у 2014-му робити терміново – або в 2022-му зворотним чином.

Читав, між іншим, і мій журнал "Бухгалтер", чим, звісно, пишаюсь, хоча й казав мені про нього жартома "ваш Мурзилка".

Пархоменко – це Епоха. Зараз таких не роблять. Світла пам’ять.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...