Голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев один з найбільш яскравих нардепів. Для одних він – жорсткий фіскалізатор, що "закручує гайки", для інших – єдиний, хто наважується боротись з "мародерами", які роками будували тіньові імперії.

Відео дня

У великій розмові для OBOZ.UA Гетманцев розповів, чому Кабінет Міністрів зволікає з виконанням вимог МВФ, як сірий бізнес використовує ФОПи, чому зайнявся соціалкою та які перспективи закінчення війни в 2026-му.

Про боротьбу з тінню, ФОПи та прогноз "фінансового колапсу"

– Відбулась парламентська ТСК щодо схем ввезення авто в країну без сплати повного розміру митних платежів з використанням фальшивих євросертифікатів. OBOZ.UA вже неодноразово писав про цю схему та компанії, які, ймовірно, приймали в цьому участь. Що стало відомо за результатами проведення ТСК?

– Це злочинна індустрія, де всі процеси взаємопов'язані. Облаштовані абсолютно кримінальні бізнес-процеси, у яких бере участь не лише митниця, а й правоохоронці та фіскали. Тобто це такий великий злочинний бізнес, ціла індустрія.

Але є дуже просте питання, на яке мені не змогли відповісти у БЕБ. Ці документи не з’являються нізвідки – вони з’являються з чиїхось рук. Найімовірніше, це митниця. Там є конкретна людина: брокер, той, хто розмитнює, чи хтось інший, але це людина, яка пред'являє цей сертифікат.

Це чиста 358-ма стаття Кримінального кодексу (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів. – Ред).Навіть не треба доводити факт підробки – достатньо факту використання завідомо підробленого документа. Все є, все зафіксовано. Конкретна особа пред'явила підробку, встановлено, що це фальшивка. Таких випадків уже підтверджено десятки тисяч. То де вироки? Де хоча б один вирок за 358-ю статтею?

Вона не є тяжкою, але невідворотність покарання за нею відіб'є будь-яке бажання використовувати цей інструмент. Адже вся схема базується на тому, що нікого ніколи не притягують до відповідальності. І правоохоронці не можуть мені відповісти, чому не можна покарати хоча б за цією статтею того, хто цей папірець пред'явив.

Тому ситуація дуже складна, і вона відображає системну проблему. Це не так, що у нас в країні все класно, а лише в одній індустрії все так спаскудилось. Це біда більшості галузей, пов'язаних із товарообігом та імпортом. Проте саме ця галузь відрізняється тим, що кожна машина реєструється і кожна має VIN-код. Прослідкувати рух товару елементарно – було б тільки бажання.

– Серед учасників ринку чув оцінки, що 90% машин ввозяться в країну з порушеннями. Невже настільки погана ситуація?

– Якщо порівняти обсяг продажів легальних операторів із тим, що відбувається поза ними, то цифри десь такі: під 90% – це все "сірі" схеми, тобто продаж з ухиленням від податків. Тут треба відокремити: якщо я продам вам власну автівку – це теж продаж, але не бізнес. А от коли ви звертаєтеся до умовного автосалону і купуєте там – це вже бізнес, і часто це "чорна" схема. Наразі ми не завжди можемо це чітко розмежувати, ми цього просто не бачимо.

– Я так розумію, що зараз, якщо вже і ТСК за це взялася, і бізнес на зустрічах із головою БЕБ відверто про це говорить, можна очікувати на зміни?

– Я поки що дуже обережно ставлюся до позитивних прогнозів щодо роботи БЕБ. На жаль, не бачу результатів, хоча часу пройшло вже достатньо. Тому я навіть давав негативні оцінки роботі вже нового керівництва. Не хочу згущувати фарби, можливо, ще не настав час, але, як на мене, ми вже мали б мати результати принаймні за тими епізодами, які передавав Комітет. Ми надавали конкретні задокументовані факти по декількох галузях: і щодо подрібнення ФОПів, і щодо виплати низьких зарплат. Тобто конкретно 212-та стаття(Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів. – Ред).

– Ви кілька тижнів тому в одному зі своїх інтерв'ю казали, що в квітні може бути фінансова трагедія. Як би ви зараз охарактеризували наші перспективи, стабільно пройти найближчі місяці?

– Цей прогноз робився ще до зміни позиції Міжнародного валютного фонду. Дійсно, була реальна загроза, що програма не відбудеться, і в такому разі у квітні на нас чекав би фінансовий колапс. Це правда. Але сталося диво: МВФ дещо змінив свої підходи.

Власне, сьогодні ми вже не прогнозуємо катастрофу у квітні, оскільки програма з МВФ стартувала, а разом із нею відкривається і фінансування від Європейського Союзу. Щодо кредиту у 90 мільярдів – ми ще не до кінця розуміємо, у якій формі він надійде, але це в будь-якому разі відтерміновує ризики. Це не рятує нас остаточно, а лише переносить терміни, адже умови залишаються.

У червні на нас чекає перший перегляд програми МВФ. І якщо ми не виконаємо вже взяті на себе зобов’язання, наслідки будуть серйозними – ми отримали про це чіткий сигнал. Можливо, знову станеться диво, я вже боюсь щось прогнозувати, але в "нормальній картині світу" попереду – серйозна фінансова проблема.

Щодо того, що саме уряд та законодавці мають зробити до червня та після, аби уникнути колапсу: згідно з програмою МВФ, погоджено прийняття законопроєкту про оподаткування цифрових платформ, запровадження 5% військового збору на безстроковій основі, а також питання щодо ПДВ для ФОПів.

– Це непопулярні кроки. Які шанси, що фінансовий колапс разом зі зривом взятих на себе зобов’язань не відбудеться в червні?

– Це залежить від позиції Кабміну. Поки що уряд зробив усе, аби це рішення не було ухвалено.

Розумієте, коли ви погоджуєте щось із МВФ, а потім не виконуєте зобов’язання навіть не на рівні Верховної Ради, а на рівні уряду (бо законопроєкт не був внесений до 15 січня), ви ставите під сумнів доцільність цього кроку перед усією країною та депутатами. Ви не адвокатуєте власне рішення, яке самі ж погодили з МВФ. Я зараз маю на увазі питання ПДВ для ФОПів. Навпаки – ви його підриваєте. Тому все залежатиме від того, як уряд буде захищати цю ініціативу в березні у Верховній Раді. Поки що голосів під це немає.

– Я так розумію, уряд не дуже хоче робити непопулярні кроки. А ви відомі як політик, який не боїться їх озвучувати. Що б ви сказали про ПДВ для ФОПів: це потрібно чи ні? І чому?

– Я вважаю, що будь-які дискусії варто починати лише тоді, коли уряд нарешті звернеться до Ради з відповідним законопроєктом, який вони вже кілька разів змінювали всередині себе. Єдине, що можу сказати від себе: я наполягатиму, щоб таке рішення не запроваджували до кінця воєнного стану. Це була моя обіцянка виборцям.

– У бюджеті заклали 60 млрд грн від детінізації – цифра виглядає дуже амбітно. Чи можливо це без непопулярних кроків, як-от боротьба з дробленням бізнесу чи посилення податкового тиску? Чи достатньо просто шукати "сірі" схеми?

– По-перше, я не вважаю боротьбу з дробленням непопулярним заходом. "Подрібнювачі" – це представники великого та надвеликого бізнесу, які під час війни крадуть податки у держави, мімікруючи під малий бізнес без жодних на те підстав. Це пряме порушення принципу справедливості. Тому приводити їх до тями – це абсолютно популярний захід, яким я займаюся відкрито. Я публічно називаю компанії, прізвища цих "мародерів" і звертаюся до БЕБ та податкової, контролюючи рух цих справ. Зрушення є, хоч і не такі швидкі, як хотілося б.

Щодо 60 мільярдів. Я вважаю, що за умови злагодженої роботи митниці, податкової та БЕБ ми маємо повертати до бюджету понад 200 млрд грн на рік. Я подавав відповідну правку до бюджету. 200 мільярдів – це лише п'ята частина від того, що, за нашими розрахунками, перебуває в тіні.

Якщо напружимося, ми це зробимо. У 2024-му нам вдалося повернути близько 110 млрд. На 2026-й рік у нас є інфляція, зростання ВВП на 2% та непоганий темп фіскалізації. Тому 200 мільярдів – мета реальна.

Інша річ, що ці 60 млрд у бюджеті заклали суто як надходження від митниці. Тут я великого потенціалу на 2026 рік не бачу: конкурс на голову митниці ще не пройшов, попереду переатестація. Схоже, Мінфін просто кинув нам, "команді детінізаторів", таку собі кістку, щоб ми не особливо на щось розраховували.

Більше того, у частині податкової я бачу уповільнення. Результат минулого року дуже сумний: вперше з 2022-го маємо невиконання плану на 2,6% (це 33 млрд грн). Це наша спільна поразка. Ми бачимо відкат на ринку тютюну, проблеми в алкогольній галузі. Навіть січень 2026 року, який зазвичай є "сильним" місяцем, демонструє невиконання.

– Ви пов’язуєте це з новим керівництвом?

– Ні, я пов’язую це з загальними трендами у фіскальній частині держапарату. Митниця, податкова, БЕБ – усі мають працювати краще.

– Щодо 200 мільярдів: які сфери ви вважаєте найбільш перспективними для виведення з тіні? Де зараз найбільше зосереджена "чорна"" економіка і на чому варто сфокусувати увагу цього року?

– Знаєте, трагедія нашої ситуації в тому, що легше назвати галузі, які не треба відбілювати. У нас є Телеком (і то лише в частині мобільного зв'язку) та банківська сфера. Якщо ж говорити про решту економіки, то моя проблема з "розпаковками" в тому, що я просто не встигаю їх публікувати. Кожна "розпаковка" – це не просто відео, це медійний супровід, звернення до правоохоронців і подальший контроль. У мене стоїть черга з галузей, які потребують жорсткої реакції, але ресурс обмежений.

– Тобто створення медійного продукту та публічність – це ваш вимушений крок, бо інші механізми не працюють?

– Саме так. Повірте, я починав не з цього. Але ми бачимо, що практично вся торгівля так чи інакше перебуває в тіні. Нещодавно я "розпаковував" ринок квітів – він майже повністю "чорний". Ми ледь знайшли дві компанії (одна з них іноземна), які можна назвати умовно білими: там пристойні зарплати та хоч якесь податкове навантаження. Мені ж треба показувати контраст, щоб люди бачили: ось білий бізнес, якому ми тиснемо руку, а ось – чорний.

У продуктовому ритейлі ситуація краща: більша частина там біла, бо потужні мережі витісняють "чортів" на кшталт "Маркет Опт", які досі намагаються вижити завдяки корупційним зв’язкам. Але загалом – вся торгівля в тіні, і ми відпрацьовуємо кожен епізод, де маємо конкретні факти.

– В одному зі своїх відео ви розповіли про бутік, який займається подрібненням. Чоловік власниці – топподатківець. Колеги з видання "Телеграф" знайшли готель, який оформлено на брата очільника Одеського БЕБ Мунтяна, там приймають гроші на картку фізособи. Яка може бути реакція на порушення від правоохоронців та податківців, якщо цими порушеннями займаються їхні ж родичі?

– "І світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його". Поки ми боремося, у нас є чітке переконання: ми переможемо, поки ми існуємо.

Пам'ятаю наше інтерв'ю в кулуарах Верховної Ради – навіть рік не згадаю, але це було під крики чергового мітингу ФОПів, які вкотре "спалювали" мене, вимагаючи скасування РРО. Тоді ми з вами виглядали як диваки чи фантазери, чиї слова ніхто не сприймав серйозно. Ну яка сплата податків? Про що вони взагалі?

Але зараз, у 2026 році, ситуація кардинально інша. Тепер для мене принципово, що моя діяльність стала популярною. Коли я виходжу з черговою "розпаковкою" і показую "чортів", які не сплачують податки, – мене підтримують прості люди. Не боти, а реальні громадяни та білий бізнес, який нарешті почав говорити про це вголос.

Знаєте, коли хтось із порушників намагається заявити, що "Гетманцев їх переслідує", той самий "Ябко" вигрібає в коментарях таких матюків, що мені стає приємно. Ми з вами зламали тренд. Ми розвернули суспільну думку на 180 градусів. У них більше немає шансів.

Питання лише в тому, скільки вони ще протримаються: півроку, два чи п'ять? Питання, якою ціною і чи зможуть вони відбілитися, чи закриються назавжди? Але стратегічно ми вже виграли. Тепер питання лише в тому, як наблизити цей фінал і як зібрати гроші для країни сьогодні, а не післязавтра.

– Останнє питання на тему подрібнення. Нещодавно чув аргумент від адвоката: "Бізнес завжди намагатиметься платити менше. В законі чітко не прописано, де франшиза, а де – дроблення. Якщо правила дозволяють це використовувати, бізнес буде це робити". Що б ви відповіли на це?

– Це дуже проста маніпуляція. Ключовою ознакою тут є реальність операції.

Дивіться: якщо у мене з вами є реальний договір франчайзингу, я даю вам технологію, бренд, систему постачання, а ви як ФОП реально ведете діяльність – жодних питань. Але якщо я просто беру ваш паспорт, реєструю вас як ФОП, віддаю документи своєму бухгалтеру і вона все робить за вас, а ми лише вдаємо діяльність – це злочин.

Встановити це елементарно: достатньо просто поговорити з цими "підприємцями". Запитати, як він формує націнку, де купує товар, який у нього прибуток. У 99 випадках зі 100 стає очевидно, що ніякого бізнесу там немає, а є фікція.

Ба більше, я зараз борюся навіть не з тонкощами франчайзингу. Мій нещодавній конфлікт із мережею Spar виник не через модель бізнесу, а через конкретний факт: у магазині на вокзалі, де оренда коштує 600 тисяч гривень на місяць, на одній касі вибивають два чеки — один від ФОПа на загальній системі, інший від ФОПа другої групи. Яка різниця, франшиза це чи ні? Один великий магазин не може видавати два різні чеки. Крапка.

Те саме в ресторанах. Коли вам приносять два чеки (один на кухню, інший на бар) – це і є класичне дроблення. Тут не треба бути генієм юриспруденції. Якщо ви хочете довести, що умовна "Чорноморка" на 30 точок – це один бізнес без жодних реальних франчайзі, ви просто спілкуєтеся з їхніми ФОПами й розумієте, що людей там немає, а є лише їхні прізвища на папері. Це елементарна операція для будь-якого працівника БЕБ. Було б тільки бажання працювати.

– Окрім мімікрії великого бізнесу під малий, минулого року з’явилися так звані "дроп-фопи". Через обмеження Нацбанку шахраї та організатори схем купують у людей доступ до їхніх ФОП-рахунків для виведення коштів. За вашими оцінками, наскільки це явище зараз масштабне?

– На жаль, Нацбанк поки не володіє питанням "дропів" у повному обсязі. Я замовив у них відповідний звіт, але їм ще треба провести низку заходів, щоб оцінити ефективність боротьби з цим явищем.

Проте статистика відмов банків у підтримці ділових відносин з ФОПами дає певне уявлення: за 2024 рік – це 100 926 випадків, у 2025-му – 98 508, а лише за січень 2026 року – вже 5 164 ФОПи. Як бачимо, цифри тримаються стабільно високими. "Чорти" просто змінюють підходи. На мою думку, це питання виключно роботи правоохоронців. Бо коли вони хочуть – вони реально можуть щось зробити, а коли не хочуть – починають розповідати, що їм потрібна якась нова додаткова стаття в Кримінальному кодексі.

– Але ж зазвичай найгірше, що загрожує такому "дропу" – це донарахування податків. Фізособи, які передають свої картки, часто не відчувають відповідальності за те, що їхні рахунки використовують у шахрайстві чи відмиванні коштів. Чи не потрібна тут кримінальна відповідальність?

– У нас із правоохоронцями різні підходи до цього. Я часто чув від них тезу, мовляв, "людина ж не знала". А я вважаю інакше. Якщо людина передає свою картку, яку потім використовують, наприклад, для фінансування тероризму – вона є співучасником.

Те, що вона не усвідомлювала, що саме за ці гроші десь закладуть бомбу, не знімає з неї відповідальності. У праві є поняття евентуального (непрямого) умислу: людина не бажала таких наслідків напряму, але свідомо припускала їх або ставилася до них байдуже, хоча могла і повинна була передбачити наслідки своєї протиправної діяльності.

Я переконаний: якщо почати кваліфікувати дії "дропів" саме за такими статтями й робити це публічно, ця "послуга" настільки здорожчає через ризики, що вона просто зникне як явище.

– Щодо закону про скасування обов'язкового другого підпису: це виглядає як косметичне поліпшення бюрократії. Чому ви вважаєте це рішення важливим?

– Насправді воно ще ні на що не вплинуло, бо закон навіть не підписаний президентом – ми ухвалили його лише минулого тижня. Але бізнес просив нас про це п'ять років. Ми шукали компроміс і врешті-решт знайшли його: якщо контрагенти домовилися між собою, що їм не потрібен другий підпис на певних документах, то він не буде потрібен і податковій для контролю.

Це суттєво полегшує документообіг та бухгалтерський облік. Немає сенсу двічі обмінюватися папірцями там, де це зайве. Наприклад, навіщо другий підпис у договорах оренди приміщень? Є факт оренди – і все. Такі послуги цілком можуть підтверджуватися одним підписом.

Це чистий акт дерегуляції. Але я звернув на нього увагу не стільки через саму суть, скільки через те, як важко він проходив. Навіть за таке популярне рішення, про яке благали підприємці, ми ледь назбирали 230 голосів. Пройшли "на тоненького", з перевагою всього у п'ять голосів. Це дуже тривожний сигнал – він свідчить про те, що спроможність Верховної Ради сьогодні, на жаль, є критично низькою.

Про пенсійну реформу та прокурорів

– Часто можна почути, що ваша активність у соціальних та пенсійних питаннях – це передчуття майбутніх виборів. Поясніть тим, хто сумнівається: як ви взагалі зацікавилися пенсійною реформою та "соціалкою", адже це парафія комітету пані Третьякової?

– Поясню. З 2019 року я працюю над наповненням державного бюджету, і, як на мене, непогано. Але люди не до кінця розуміли, чим саме я займаюся. Чому? Бо публічні фінанси в частині наповнення бюджету – це для багатьох абстракція. Вона "не тепла і не холодна", її ніби не існує в реальному житті. Хоча ми розуміємо: якщо не зібрати, не забезпечити надходження ресурсів, неможливо було б і витрачати, у країні не фінансувалося б взагалі нічого.

Тому наприкінці 2024 року я вирішив щільно зв'язати ці дві сторони публічних фінансів у свідомості людей. Я хочу, щоб кожен вчитель зрозумів: якщо він не бере чек у магазині, він власноруч кладе частину своєї зарплати в кишеню податковому ухилянту та корупціонеру, який дозволяє тому працювати без РРО.

У 2025 році я зробив багато, щоб люди нарешті усвідомили цей прямий зв'язок: податки — це ваша конкретна зарплата. І пенсії – це лише частина того, чим я займаюся. Разом із головою освітнього комітету Сергієм Бабаком нам вдалося підняти зарплати вчителям так, як ніколи в історії: з вересня мінімальна виплата становитиме понад 20 000 грн. Ми також підняли зарплати викладачам вишів.

Зараз на виході закон про зміну підходу до забезпечення сімей, які виховують дітей з інвалідністю. Це повне перезавантаження: підвищення виплат, запровадження інституту асистента, право на відпочинок. Тільки ця програма потребує додаткових 30 млрд грн до тих 52 млрд, що вже є. І ці гроші треба десь брати.

Ось тут і виникає чітке протистояння. Це не конфлікт Гетманцева з бізнесом. Це протистояння "схемщиків", чорного бізнесу та корупціонерів, які паразитують на дірках у бюджеті, – проти вчителів, медиків, пенсіонерів та людей з інвалідністю, у яких ці гроші просто крадуть. І на цьому ж боці, разом із державою, стоїть білий бізнес. Бо шахраї крадуть і в умовного АТБ, який платить ПДВ, на користь якогось "Маркет Опту", що сидить на подрібнених ФОПах.

Я хочу, щоб люди це зрозуміли. Саме тому я зайнявся соціалкою – і займаюся нею так само ефективно, як і наповненням бюджету. За 2025 рік мені вдалося вирішити в соціальній сфері стільки питань, скільки, мабуть, нікому не вдавалося з 2019-го.

– Пенсійна система зараз у найгіршому стані. Демографія катастрофічна, індексація не покриває реальних потреб, а більшість пенсіонерів отримують менше за прожитковий мінімум. Разом з тим існують "кланові" пенсії по 200 тисяч гривень. Чи є шанси, що це скликання встигне впровадити комплексну реформу, і чи не варто принаймні повернути вищі ставки ЄСВ для тих, хто хоче йти на пенсію у 40 років із захмарними виплатами?

– Проблема пенсійної реформи в тому, що вона потребує рішень – необхідних, але дуже важких. Мало хто готовий брати на себе таку відповідальність. Пенсійна реформа – це справа для державників, а у нас, на жаль, у Кабінеті Міністрів забагато політиків. Вони думають про те, яке фото в Instagram збере більше лайків і яким буде їхній рейтинг на наступних виборах. Але якщо ти дбаєш про рейтинг, ти не здатен думати про майбутні покоління. Ці речі неможливо поєднувати.

По-друге, проблема навіть не у відсутності другого (накопичувального) рівня. Все зводиться насамперед до необхідності докорінно змінити саму солідарну систему. Ми маємо відійти від поточної формули, за якою заробітна плата при виході на пенсію зважується на середню зарплату по країні не за рік, а за останні три роки, й таким чином штучно занижується.

Замість обіцяного коефіцієнта заміщення у 40%, через складну й несправедливу формулу людина втрачає до 19% виплат ще на етапі первинного розрахунку. А потім, за рахунок маніпулятивної індексації, де виплати прив’язані до бази 2017 року, пенсії урізаються фактично до 50%. Це створює шалену несправедливість.

З іншого боку, ця ж система породжує ті самі "кланові" пенсії. Боротьба з ними – це мій постійний трек. Скажу відверто: навіть із моїм авторитетом у парламенті це питання вкрай важко винести до зали. Правоохоронні клани дуже потужні, у них є зв’язки в кожній фракції. Під час парламентських дебатів часто знаходяться "важливіші" рішення, ніж урізання привілеїв для силовиків. Але я це питання не закину – ми його дотиснемо.

Пенсія має складатися з чітких частин: базової, страхової та професійної. Але давайте без політичних ярликів: "професійна частина" – це фактично аналог спецпенсії. І головний принцип тут має бути один: якщо професія передбачає вищі виплати (через шкідливість чи особливий статус), то й відрахування мають бути вищими.

Так було раніше, і це єдина справедлива модель. Якщо держава вважає, що прокурори мають отримувати більше, то держава як роботодавець має платити за них вищий ЄСВ. А у нас зараз парадокс: ми найбідніша країна Європи, але зібрали в себе всі можливі пільги для "обраних". У них пільги всюди: у стажі, у віці, у розмірі виплат і навіть в індексації, яка прив’язана до зарплат працюючих колег. Має бути щось одне: якщо хочеш вищу пенсію – забезпеч вищі відрахування, але все інше (стаж, правила індексації) має бути єдиним для всіх.

Щодо базової частини: вона має дорівнювати реальному прожитковому мінімуму. Я як людина, що дбає про надходження до бюджету, чудово розумію – зараз на це грошей немає. Але ми повинні дати людям "дорожню карту". Сказати: сьогодні база 5 000 грн, наступного року – 6 000, і за п'ять років ми вийдемо на реальний мінімум. Ресурс для цього – та сама детінізація, прив'язана до конкретних галузей, а після війни – перерозподіл видатків із сектору безпеки.

Другий блок – накопичувальна пенсія. Тут намагаються "вимутити" схему без додаткових платежів, але це математично неможливо. Якщо в солідарній системі вже не вистачає грошей, то звідки вони візьмуться в накопичувальній без нових внесків? Принцип має бути простим: обов'язковий платіж роботодавця за замовчуванням. Людина може письмово відмовитися – це її право, але за замовчуванням система має працювати. Для роботодавця це не просто тягар, а інструмент підвищення привабливості робочого місця, як це працює в усьому світі.

Але щоб ці гроші не згоріли, потрібен фондовий ринок. Саме тому я ініціював велику програму житлового будівництва. Це ідеальна синергія: "довгі гроші" пенсійних фондів інвестуються в будівництво, а люди отримують іпотеку на 25 років під низький відсоток. Так ми запускаємо економіку і гарантуємо збереження пенсійних накопичень.

– Як ви прокоментуєте останнє рішення Уряду щодо допомоги пенсіонерам у 1500 грн, а також розповсюдження програми кешбеку на паливо?

– Те, що рівень пенсійного забезпечення є незадовільним - очевидно всім. Як очевидна і нагальність прийняття пенсійної реформи, яка б зробила нарахування і виплату пенсійного забезпечення чесною. Тому з одного боку 1500 грн. для пенсіонерів є безперечно потрібною, водночас такі виплати не можуть підміняти собою системну пенсійну реформу, від якої ухиляється наш Уряд. Я закликаю Уряд зайнятися прямою своєю роботою, а не ситуативними "під настрій" рішеннями. Щодо кешбеку на паливо… я навіть не знаю як це коментувати….

Програму, яка себе повністю дискредитувала, яка не приносить жодної користі економіці розширюють за рахунок податків, які ми збираємо з такими проблемами і підвищення яких ініціює уряд. При цьому я не розумію що підтримується саме цим рішенням? Соціально незахищені верстви населення, які їздять на авто? Бізнес нафтотрейдингу? Це справді ті цілі, на які треба спрямовувати обмежений фінансовий ресурс в країні, що воює?

Про прогнози на 2026-й

– Ваш прогноз про мир у 2026 році багатьом запам’ятався. Ви не претендуєте на роль провидця, це ваші аналітичні оцінки. Але чи залишаються ці сподівання актуальними зараз, зважаючи на останні новини зі світу та перебіг перемовин?

– Останні новини, на жаль, не є обнадійливими. Це правда. Можливо, я чи не єдиний, хто прямо комунікує необхідність миру, визнаючи при цьому: він буде на болісних і дуже важких умовах. Але альтернативи цьому рішенню немає. Ми як лідери повинні мати достатню мужність, щоб приймати рішення, які є для нас надто складними.

Я знаю, що наша перемоговорна команда налаштована на мир. Зрозуміло, що будь-які умови не будуть підтримані всередині країни на 100%. Але я переконаний: перемовники мають виторгувати максимально сприятливі умови, які тільки можливо.

А остаточне рішення – мир чи війна – мають прийняти не лише лідери. Я повністю підтримую заяву президента про референдум. Питання такого рівня мають вирішуватися саме народом. Тим більше, якщо парламент працює відверто нестабільно.

Ми повинні домовитися про те, про що можливо домовитися, і дати людям вибір. Вирішать люди, що треба воювати далі – значить, будемо воювати. Але якщо оберуть мир, то, як би кому не хотілося (а у нас вже з’явився певний прошарок, який задоволений своїм статусом під час війни), ми маємо підписувати мир. Це єдиний вихід із ситуації, і соціологія підтверджує: люди дійсно цього хочуть.

– Якщо миру досягнути не вдасться – чи довго ми зможемо триматися на поточних податкових ставках? Чи доведеться знову підвищувати ПДФО або ПДВ?

– По-перше, ми будемо триматися стільки, скільки буде потрібно. Це аксіома.

По-друге, будемо відвертими: у нас немає реального потенціалу для подальшого підвищення податків. Будь-яке нове підвищення не здатне перекрити потреби фінансування безпеки й оборони в тому обсязі, який нам необхідний, особливо з урахуванням невійськових видатків. Скажу прямо: без допомоги міжнародних партнерів нам буде надзвичайно складно. Альтернативи цій підтримці на сьогодні просто не існує – внутрішнього ресурсу такого масштабу ми не маємо.

Третя теза, на якій я наполягаю: той резерв, який ми маємо за рахунок детінізації, ми зобов’язані використати до того, як взагалі починати будь-яку розмову про нові податки. Кабмін має це чітко усвідомити. Ресурси для детінізації у нас – шалені, і саме це наш головний внутрішній важіль.

– Запрацювала Національна установа розвитку (НУР). Ви вважаєте цей проєкт дуже перспективним. Які напрацювання вже є і чого чекати до кінця року?

– Національна установа розвитку – це проєкт, який я вважаю магістральним для нашого відновлення. Фактично, це аналог німецького KfW, який підіймав Німеччину після Другої світової війни. Установа щойно запрацювала: 16 лютого вийшла відповідна постанова Кабміну про переоформлення Фонду розвитку підприємництва у НУР.

Якщо старий Фонд мав вузьку зону відповідальності (програми на кшталт "5-7-9"), то НУР опікуватиметься відновленням у цілому. Це головний механізм, який має акумулювати допомогу партнерів та внутрішні ресурси й трансформувати їх у гроші для відбудови.

Саме НУР стане фундаментом для нашої великої програми житлового будівництва — того самого "мільйона квартир", про який ми заявляли. Це не просто пафосна назва. Це стимул для будівельної галузі, підтримка соціально незахищених людей та спосіб змусити гроші, що зараз лежать "під матрацами", працювати на економіку та приносити прибуток власникам. НУР — це інструмент, який має стати серцем відновлення країни.

– Хочеться завершити на позитиві. Якщо цього року таки вдасться досягти миру – яке бачення майбутнього ви б дали українцям? Що чекає на тих, хто попри несправедливість залишається тут, працює і платить податки? Який ваш меседж віри у завтрашній день?

– Я переконаний: мир має бути синхронізований із євроінтеграцією. Ці речі неможливо відокремити. Ми маємо дотиснути механізм прискореного вступу, який зараз обговорюється з європейськими партнерами.

Мир та євроінтеграція – це запорука стабільності, безпеки та добробуту. Європейське співтовариство – це завжди про економічне зростання, і ми бачимо це на прикладі всіх членів ЄС. Саме тому ми туди прагнемо. В України надзвичайно привабливі перспективи на довгострокове майбутнє. Головне зараз – вирішити це надскладне питання миру, щоб відкрити шлях до цього майбутнього.