Блог | Як позбавитись від хлопця за кілька секунд
Насправді, коли я жила в Нью-Йорку, зі мною траплялося безліч цікавих людей і не менш дивовижних діалогів. Всі ці історії я записувала собі куди бачила, нічого не гіперболізуючи, в надії, що колись зберу усе своє кіношне життя докупи і видам книжку. Сьогодні дещо перечитувала. Ось одна із моїх улюблених.
Пані Галя потрапила до Америки, коли була ще зовсім дитиною, її батьки були родом з Галичини і попри все дуже поважали традиції свого народу.
Пані Галі вісімдесят п’ять, все своє життя вона прожила в Нью-Йорку. Ми познайомилися з нею на одному прийомі панянок-діаспорянок, я їй сподобалася, тож була запрошена на гостини. У Уест Віледжі її родині належать декілька квартир, тож пані Галя з тих, хто добре знає, що таке розкішне життя на Манхеттені. Ми пили шампань в її чудовій квартирі, коли вона раптом сказала:
- Знаєш, мій чоловік помер три роки тому. І тепер я часто згадую, як у нас з ним починалося.
- Розкажете?
- Почну з того, дитинко, що збиралася заміж я зовсім за іншого. Я кохала американця, ми з ним навіть заручилися. Але мій тато був шалено незадоволений цими заручинами. Він наполягав на тому, що рід не повинен переводитися, то ж я була забов’язана вийти заміж виключно за українця.
- Відчуваю, історія цікава.
- Мого Тома забрали до армії, і ми повинні були одружитися одразу після того, як він закінчить службу. Але служив він довго, мені було нудно. Розумієш, дитинко, я була дуже молода, я не могла сидіти біля вікна і просто чекати. Тож якось на танцях я познайомилася з Андрієм. Андрій провів мене двічі додому. Тато був нарешті задоволений. А на третій зустрічі цей нахабний хлопець мене поцілував. Ну і стало зрозуміло, що Андрій все ж краща партія, ніж Том. Я мусила потішити родину і вийти заміж за українця.
- Але як ви це пояснили Тому?
- Я йому сказала, що хвора на рак і помру через три місяці. Більше ми з ним не бачилися.
Публикацию взято з Facebook-сторінки Оксани Шаварської.
