Блог | На*єр цим людям якісь фішки?
Фішки. Багато рестораторів так часто повторюють це слово. Які у вас фішки? Таке собі міряння пісями, у кого більше фішок, у кого крутіше фішки.
Мені ніколи не подобалося взагалі це слово. Я не дуже розумію, як це може вплинути на мене, як на гостя, якщо я прийшла поснідати чи пообідати? От не розумію - і все. У мене є потреба - вгамувати мій голод, випити кави і так далі. Звичайна потреба людини, яка прийшла в кафе, ресторан. Мені просто потрібна якісна їжа.
Зараз всі роблять гарні інтер'єри. Ці нескінченні "прованси", "лофти", "міські кафе", підвальні приміщення, типу зі своєю легендою, завуальовані під темниці. Тобто інтер'єри і так всюди сучасні, якщо це, звичайно, не Їдальня №5 заводу "Червоний промінь" в якомусь смт. Так що питання з інтер'єром для мене відпадає. Є класний вид на Дніпро - ок, немає виду, х*р з ним. Я приїжджаю їсти. Я хочу їжу, яка відповідає моїм вимогам, і хороший сервіс.
Якщо це ресторан на трасі або придорожній готельно-ресторанний комплекс, і кожен день через нього їде потік машин, які, може і не приїдуть сюди більше ніколи, то нах*р цим людям якісь фішки? Приїхали - поїли, поїхали. Або приїхали, зняли номер, повечеряли, встали вранці - поснідали і все одно поїхали. Так що в першу чергу в ресторані повинна бути якісна і добре приготована їжа.
Сервіс - туди ж. Просто обслуговуйте мене згідно зі стандартами сервісу. Непотрібно танців з бубном навколо мене. А то приїжджаєш в якийсь умовний комплекс, за 100-150 км від Києва, наприклад. І там тобі і зустріч з бубликами-баранками і самоваром, і глашатай скаче на коні, а сідаєш за стіл, і меню несуть 20 хвилин, салат чекаєш 45 хвилин і все в тому ж дусі. У підсумку розумієш, що втратив 1,5 години часу, а тобі ще їхати такий же шлях далі по розбитій української дорозі.
Ще одна помилка у деяких - це нагнати гостей всіх без розбору, без фільтру. Навіщо? Навіщо ресторану лакшери формату аудиторія середнього класу? І навіщо демократичному ресторану - люкс сегмент? Не треба цього робити.
Ми у себе поставили фейс-контроль вечорами з певних причин на одному з ресторанів, тому що ввечері він трансформується в клуб. Це не тому що нам не подобаються "пацани з району" в адидасах, а тому, що цього вимагають певні стандарти.
По-перше, розуміння, що людині є 18 років, а краще 21. По-друге, чому ми повинні пускати в ресторан хлопців в шортах і шльопанцях з волохатими ногами? Ми що, пляж? Ми на Осокорках! До пляжу потрібно ще доїхати.
Дівчата ж не приходять до нас в бікіні і без спідниць, адже так? Тому - так, ми відсіюємо людей, так, вони, буває, лаються. Але всередині клубу теж люди! Ми дбаємо про комфорт гостей. І зачастили ці штуки зі згадуванням мого імені-по батькові, чула сама в п'ятницю, як підійшли два хлопці на вхід. І коли охорона їх не пускала, вони дивляться на них в упор, і я стою поруч, і говорять: "Ми зараз зателефонуємо Поліні Сергіївні, і нас пустять". І з такою загрозою це звучить. При тому, що я стою за крок від них.
Мені так було ржачно. Адже вони не знають навіть, як я виглядаю, але охороні загрожують моїм ім'ям. Ну це взагалі вже, хлопці. Але хоч весело нам усім там. Аж вилиці вже болять. Ну ви зрозуміли.
Так що коли вам якийсь черговий маркетолог або піарник починає розповідати з приводу фішок, спочатку сходіть на свою кухню і перевірте там холодильник, чи не воняє риба і чи не згнили чи овочі. І якщо все відмінно з сервісом і кухнею, а ви сидите і плюєте в стелю, і вам більше нема чим зайнятися, то можете тоді продумувати фішки.
Але я б краще, якби у мене був час, придумувала б уже наступний ресторан: концепт, формат і чим годувати, а головне, з ким відкривати. Команда завжди грала і грає першорядну роль. Ось коли є команда, тоді вам і фішки будуть. Сіли за круглий стіл, людей сім-вісім, і через дві години штурму у вас з'явилися фішки.
