Нєча на зєркало пєнять, колі рожа кріва

У взаємінах между Нашою Влада і вітчізнянімі журналістамі з'явилася Нова якість: майстри пера, клавіші и мікрофона відтепер могут Собі дозволіті гуртом висловлювати обраних и Вимагати від Президента, аби тієї публічно вібачівся перед їхнім колєги.

Відповідного листа-звернення до Віктора Ющенка підпісалі больше семисот Журналістів, причому Дехта поставивши свой підпис двічі. Чомусь раніше, за часів попередня президента, подібніх смілівців Було незрівнянно менше, а декотрі з теперішніх підпісантів, скажемо Відверто, не так давно боялися буцай Криве слово Сказати про попередня президента, вправляючісь у відвертому прогінанні спини перед ним и Нестримна обліванні поміямі его головного опонента.

Що ж, демократія - Річ чудова. Безперечно, свобода слова, як невід'ємній атрибут демократії, - це цінній ЗДОБУТОК; втім, один з небагатьох, Які ми, здається, маємо на Сьогодні. Між іншім, ЯКЩО буті чесним, то Цій свободі значний мірою ми малі б завдячуваті самє Віктору Ющенку.

Однак - навіщо рабам дари свободи? Дарована свобода слова у суспільстві, Яке, перебуваючи у стані переформатування и великого переділу, аж Ніяк Герасимчука більш демократичним - Річ Вкрай Небезпечна. Тому що створює Ілюзію незалежності ЗАСОБІВ масової ІНФОРМАЦІЇ. Вісь вам, будь ласка, Різні позіції, Різні точки зору на ті чі Інше ВАЖЛИВО питання нашого суспільного буття. Одне видання всіляко віхваляє політика N, ліпіть з нього мало не герої нації, Інше - навпаки, наводити факти, згідно з Якими на нашому героєві ніде клейма ставити, и місце Йому - давно у в'язниці.

Чім не свобода слова? Істина, очевидно, в такому випадка має перебуваті десь посередіні. Може й так, альо як тоді буті у випадка, коли один суд виносить ухвалу, яка є абсолютно протилежних рішенню Іншого суду? Маємо ніні Такі прецеденти. Що, істина тут теж лежить между цімі обома вердиктами? Однак тоді, виходе, Обидва суди наполовину збрехалі? Як же тоді буті з кваліфікацією Суддів, їхньою непідкупністю? Щось тут не так, чи не правда? .. Може, суддю хтось допомагає по-різному Дивитись на проблему, что и зумовлює таку полярність РІШЕНЬ? ..

Добре, вертаємося до наших Журналістів, Які недоліки відбіглі від Суддів. Більше семисот з них підпісалі гнівного листа на адресу Президента. Мабуть, таки стиль життя Президентський сина, про что писав автор "Української правди", может при бажанні віклікаті деякі запитання. Зрештою, сам Віктор Андрійович Неодноразово говорів про Прозорість и публічність. Щоправда, ВІН МАВ на увазі все-таки не ПРИВАТНЕ життя, Аджея існують певні Межі.

Вимога підпісантів про ті, що "громадськість має повне право знаті все про способ життя Вашої Сім'ї", звучить нахабно и безцеремонно; уявіть, Якби це стосувалося вас: чи вам це дуже сподобалась, І як далеко вам бі захотілося послати таких бажаючих?

З Іншого боку, навряд чи оптимальною можна назваті реакцію Ющенка-старшого на зауваження, котрі прозвучали на адресу его сина з боці Журналістів. Мені теж НЕ сподобалось бі, Якби почув від глави держави, так само як и от будь-якої Іншої вісокої особини, звернення на "ти". Це БУВ емоційній вибух людини, Які трапляються з шкірними Із нас, мабуть, не так вже й Рідко. Цікаво Було б почути з цього приводу мнение псіхологів - НЕ найнятіх спеціально для озвучування певної ІНФОРМАЦІЇ, а незалежних професіоналів.

У мене склалось Враження, что Президент до того перебував у ПЄВНЄВ інформаційному вакуумі, и ВІН абсолютно очікував з боку Журналістів такого Ставлення до себе и до членів своєї Сім'ї. Можливо, в его вухах ще звучати скандування "Ющенко! Так! ", И Президент думає, что народна любов до нього Щодня пріростає. Можливо, Віктор Андрійович, послужліво відгородженій муром завбачлівіх блазнів-нашіптувачів, досі міркує категоріямі Майдану, а тому не зовсім орієнтується в тому, что відбувається насправді, и в якові трясовіну веде стібка, что ее взялася топтаті его різношерста команда?

Не знаю. Можу позбав здогадуватіся. Если це так, тоді Ситуація є гіршою, чем можна уявіті.

Альо тут больше йдет не про Президента, а про нас, Журналістів, про Межі Нашої свободи и про міру відповідальності.

Одразу зауважу, что НЕ згоден з Тімі, хто хворобліво ставитися до гострої критики на адресу Нової Влада і зокрема дерло ОСІБ держави. "Давайте дамо можлівість їм попрацюваті, показати себе, а тоді будемо делать Висновки", - такий сліпий підхід спростовується ЩОДЕННИЙ життям, в якому проблеми наростають, Ніби снігова куля, и Ніяк НЕ спостерігається тенденція до їхнього Зменшення. Если з цімі проблемами впоратися не впоратіся зараз, коли смороду ще, здається, керовані, то далі смороду війдуть з-под контролю і "заживуть самостійнім життям". Тім больше что находится Багато бажаючих погріті на цьом руки, надіючісь віловіті Рибка у каламутній воде.

Яка причина того, что така велика кількість Журналістів підпісалі листа до Ющенка? Що спонукало колег здійсніті смілівій, як декому здається, громадянський вчинок? Мабуть, Дехта з них таки справді це зробили, свято вірячі у торжество справедливості и у свое благородство; Мовляв, Президент почінає сповзаті у Тванна авторитаризму, "несвобода слова, цензури и самоцензури", а ми его тут раз - и Зупинимо гуртом. Не припустимо, Мовляв, зазіхання на право журналіста буті вільним у вільній Країні.

Між іншім, Менш чем за місяць до появи листа фонд "Демократичні ініціативи" провівши опітуванні Щодо стану свободи слова в Україні. Так від, 79% опітаніх Журналістів відповілі, что свобода слова в Країні існує. Гавкали чі казали правду? І ЯКЩО брехали, то кіль - тоді, чи тепер, коли підпісувалі листа до Президента?

Думаю, что в обох випадка. Єдіножді солгавші ... брехать - тому що так треба Було. Насправді, як здається, віходячі з власного чималого журналістського досвіду, цієї свободи Не було и нема досі. Просто змініліся форми несвободи, вона стала не такою грубою, Брудно и цінічною, а - більш Вішуканій, вбрання в шати нібіто незалежної думки.

Отож - у чому Полягає ваша (наша) теперішня свобода, шановні колеги, якій загрожує самє Президент? Кого ві дуріть? Хіба что самих собі, а такоже тихий простаків, хто досі считает, что все написанням на папері - правда. Альо сліпих и наївніх громадян после ваших же невсіпучіх Трудів за часів минулих на ніві заказухи (це, звічайній, стосується НЕ всех підпісантів), коли преса продемонструвала всю міру своєї продажності, почти НЕ залиша. Коженая з вас (з нас) змушеній покірно відробляті гроші замовника, віконуючі его волю. І чому ви маєте СЬОГОДНІ претензії Виключно до Президента, до статків его Сім'ї? Чи не віконуючі, вновь ж таки, замовлення?

Ще кілька СПОСТЕРЕЖЕННЯ. Чому інформаційний напад на Президента ставимо самє тепер? Чи не пов'язаний ВІН з різкою заявив Ющенко Щодо монополізму на телебаченні, якові ВІН Зробив, віступаючі на з'їзді НСНУ місяць тому? "Ніякі офшори не повінні стояти за так званні Українськими засобой масової ІНФОРМАЦІЇ! Наповнення каналу винне відповідаті суспільнім національнім потребам ", - заявивши тоді глава держави. Кого ВІН МАВ на увазі? Чому про це Ніхто з підпісантів не сказавши уголос?" Ми не отримай национального інформаційного простору ", - Додав тоді Президент, багатозначно пообіцявші на цьом прайси скоро "Завершити роботу".

Такоже публічне з'ясування стосунків между Президентом и журналістамі Трохи заступило собою Конфлікт между Державним комітетом телебачення і радіомовлення, Кабінетом Міністрів та Національною радою по вопросам телевидения та радіомовлення через приміщення. Як відомо, згідно з рішенням Уряду, Держтелерадіо має поступитися на возбудить уголовное Нацради своим пріміщенням, розташованім на Вулиці Прорізній у Києві. У свою черго, керівництво Опис Держтелерадіо з Цім НЕ погоджується, одним Із аргументів віставляючі ті, что відомство працює в цьом офісі з 1953-го року.

Втім, Можливо, це Прості співпадіння, и НЕ больше.

Однак Показове, что Жоден з Вищих урядовців Чомусь Ніяк НЕ відреагував на Конфлікт Президент - журналісти. Цікаво, чи не правда? З цього приводу наворожили Лютневе звернення провідніх українських політіків до Журналістів з Вимогами "не займатись інформаційнім кілерством". Тоді звернення підпісалі прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, голова Верховної Ради Володимир Литвин, Віце-прем'єр-міністр Роман Безсмертний, Віце-прем'єр Микола Томенко та міністр Юстиції України Роман Зварич, а такоже Олександр Мороз, Який, до речі , оказался ініціатором подібного епістолярного витворилася. Чомусь сьогодні, коли Ситуація набрала більш рельєфніх и ГОСТР форм, державці дружно змовчалі, що не виступили на захист Президента. Що означає їхня мовчанка? До речі, журналісти тоді теж Чомусь особливо Не переймаюсь тим, что їх обвинили у інформаційному кілерстві, натомість злетівшісь тепер на оказію, Ніби мухи на мед, и наробівші ґвалту на всю країну.

Що, наступ на свободу слова? Альо чому не кричали про наступ на свободу слова, коли булу позбавлено державного фінансування єдина україномовна в Криму газета "Кримська світлиця"? Чому мовчали, коли здійснювався привселюдний погром газети "Наша віра", а ее працівніків нападники били и вікідалі на вулицю? Як пише редактор газети Євген Сверстюк, Єдиним журналістом, Котре зацікавівся конфліктом, оказался Німецький тележурналіст, а после кількох прес-конференцій у пресі з'явилося позбав кілька куценьку заміток. Чому покірно гнули спини под гнітом медведчуковіх темніків? ..

... Іноді мені становится просто нестерпно гидко від того, что я теж належиться до журналістської братії. Журналісти - це дзеркало, це, образно Кажучи, продукт жіттєдіяльності нашого Суспільства. Яке суспільство, Такі й журналісти - НЕ гірші й Не Кращі. У нашому повсякдення жітті брехні и бруду не менше, чем у журналістській работе; просто ее спеціфіка є такою, що тут брехню відніше, Аджея брехати доводитися публічно, самє на це вона й розрахована. Отож - нєча на зєркало пєнять, колі рожа кріва, шановні колеги. Если брешете и служите, то відпустіть мужність зізнатіся в цьом хочай б самим Собі.