Чобіт ж не поцілував БЮТ у ЗАТ

У роки перебування послом в Москве за родом своих зайняти Багато читав российских авторів. Більшою Частинами новочасних, альо Задля втіхі перечітував российских класиків. Відкрів Деяк, Котре я не знав або знав Дуже побіжно. Рядки одного з них Згадаю мені оце днями:

Тихіше, тихіше совлекает з давніх ідолів одягу,

Занадто довго ви молилися, не забудьте минулий світло.

Саме ЦІ слова Костянтина Бальмонта Найкраще відбівають ту гаму почуттів, Які я отримав, познайомівшісь з Чергова опусом мого давнього приятеля - Дмитра Чобота. Прізвище Давнє, козацьке. Мабуть, хтось з йо пращурів БУВ звітяжнім реєстровім козаком. А їх багато з Галицької землі Прийшла под знамена Хмельницького, як и под знамена їхніх повстанських ватажків.

Дмитро, як и я, БУВ депутатом Першого склікання. Ще тої Верховної Ради, яка оббирає За Радянську часів. БУВ ВІН депутатом Іще двох склікань. Гуманітарій за фахом, ставши найбільш відомим Завдяк Своїм непересічнім книжкам. Смороду Переважно малі гранично викривальний характер. Те були справжні бестселери. Самперед, це стосується двох з йо книжок.

Сама перша з них булу невелика за ОБСЯГИ, альо Влучна и нещадно. Книжка про іншого нашого гаранта, Леоніда Даниловича Кучму. Назва булу, як Постріл - "Свистун". Інші знакові книжкою Було его есе про "сірого кардинала" Нашої державності часів того ж таки Кучми - Віктора Медведчука. Сама назва теж булу обрана автором напрочуд вдалині - "Нарцис". Наслідком цього последнего видання БУВ довготрівалій Судовий марафон, де Яскраве вісвітлілося Справжнє єство наших судів. Коженая может вместо мене підібраті слова Щодо крічущої заангажованості представніків Нашої Феміді, и буде правий.

Колі характеризують наше українське Правосуддя, хочеться Додати ЛИШЕ ОДНЕ: "Мі ніякім чином не ображаємо вас, ми Тільки вказуємо ваше Справжнє місце под сонцем". Пану Дмитру, як Нікому Іншому, добро довелося повоюваті з Нашою юстіцією. Бо в особі Віктора Володимировича ВІН МАВ супротивника ретельного, прагматичного и системного. Відкінуті его, як вошу з кожуха, не вдаватися Нікому. Тім больше, после того резонансу, Який получил "Нарцис" у широкому загалі.

Альо годину спліває, и ми міняємося разом з ним, як про це казали древні: "Tempora mutantur et nos mutamur in illis". Десь зо дня у день віщерблюється Щось у нашому "ego". Нам почінає потроху здаватісь, что ми непогрішімі. А Наші слова стають, на наш погляд, істіною в Останній інстанції. Щось таке, як на мій хлопський глузд, відбулося и відбувається Дуже потроху, альо невблаганно, І з паном Чоботом.

Вперше я це помітів, прочитавши один з йо творів ще у 2001 году. А самє - "Громовідвід, або Праворуч Лазаренка". Автор Чомусь полюбляє таку подвійну форму назв своих творів. Начебто, побоюється, что читач пройде Повз книжку, ЯКЩО Йому НЕ пояснити додатково, про что мова. Я колись детально Вивчай стиль роботи Павла Лазаренка на его Батьківщині: у Кривому розі, Днепропетровске, жовто Водах. Висновок БУВ один: Боже ж ти мій! Це ж на Яке зло вітрачено таку Величезне масу ЕНЕРГІЇ Дуже ї Дуже непересічної людини. Саме неордінарність цієї людини й булу причиною его краху. Йому здал, что ВІН может все. І що головне, ВІН почав втрачати гальма. Це врешті-решт призвело до его розріву з партнерами. А потім и до помсти Владніл структур, Які чатувалі на его помилки.

Чи не Побачити цього, закцентувати всю уваг самє на мстівості президента, виглядать дивне для такого майстра вікріттів, як Дмитро Чобіт. Занурівшісь в книжку, познайомівшісь з аргументами автора, я зрозумів, что ВІН НЕ щирий в своих розвідках. ВІН МАВ зрозуміті, что Лазаренко аж Ніяк НЕ віглядає таким Собі Янголятко. ВІН зовсім НЕ тягнув на фальшивого пророка з Біблії, что Йде до нас "в овечій шкурі", хочай є хіжім вовком. Чобіт НЕ є знавцем всілякіх бізнесовіх оборудок, альо до такого ступінь не зрозуміті брутальних методів Лазаренка? - Ні, це НЕ наївність. А, скоріше, й достатньо замасковане бажання обіліті цього злого генія. Смороду з Медведчуком - як Дві Сторони однієї Медалі. Альо ЯКЩО Медведчук робів все рафіновано, то Павло Іванович діяв з не менше цінізмом, альо Відкрито и брутально.

А Вже свіжий опус Дмитра Чобота здівував мене Вкрай. Мова Йде про его твір "Монолітне болото, або ЗАТ БЮТ". Як и раніше, автор остался вірнім Собі, давши твору подвійну назв. Альо в усьому Іншому справи у Чобота, на жаль, ПІШЛИ НА гірше. По-перше, непріємно враз гранична поспішність, з Якою написано и бачено книжку. За суті, головна Подія книжки, ее Стрижень, вочевідь, Відбулася десь в РАЙОНІ 17 грудня 2005 року. А Вже здача твору в набор - 17 січня 2006 року, презентація книжки в Спілці письменників - Останньоі середи, дере лютого.

Звідсі и очікувані результати. Кажуть же, что поспішність потрібна позбав при гонітві за блохами. Відсутність системи викладу, повторюваність аргументів як загаль, так и Щодо шкірного фігуранта Розслідування.

По-друге, слід звернути уваг на особлівість, досі НЕ властіву автору - гіпертрофоване почуття образи. Образа перетворюється на відверту мстівість, Робить автора неперебірлівім у засоби. По-Третє, небажаним розуміті Хід процесів. Загальне розглядається через окуляр приземленням світоспрійняття. Пану Дмитро не вдається відійті на відстань, осягнути ті, что відбулось, десь згори и збоку. Воістину: "Обличчям до обличчя обличчя не побачити, велике бачиться на відстані".

По-четверте, ВІН подекуді скочується на Відверто міщанські позіції. Особливо це стосується его СПРОБА аналізуваті генеалогію об'єктів свого Вивчення. За висловом Володимира Винниченка, російська демократія всегда закінчується на Українському пітанні. Так и Наші демократи часто-густо Дуже цнотліві Стосовно того, хто може, и кому - зась любити Україну. Чи не можу забути Ставлення до ескападі Бродського, коли того забаглося посідіті у кріслі президента Кучми. Булі Такі, кого Обур не сам факт Сидіння у кріслі Президента, а ті, хто СІВ: "Всякий жид буде вмощуватіся!"

Між тім, головне, что Бродський є громадянином України, и ОБСЯГИ его прав до одної тісячної долі відсотку дорівнює прав цнотливих любителів, таких Собі "ПРОФЕСІЙНИХ українців". Згадаю, хто за Походження Донцов. - Росіянін. Або поляк Андрій Шептицький. Або блискучії український співає Юрій Клен (німець Освальд Буркгардту). Тому Варто облішіті ЦІ масні досліді Щодо чистоти української раси у різніх наших політіків, вчених, артістів.

По-п'яте. Як до шмиги Прийшла декому з влади одкровення бютівського відступніка. На Презентації, ПОПР неширокі рекламу, були декілька телевізійніх каналів. Давно я не бачив такого у Спілці письменників. Тут же пан Дмитро потрапивши в обійми великого "прихильників" лідеркі БЮТу пана Скріпіна. І як в Унісон сентенціям Чобота виглядать зроблені в Бозі агітка антітімошенківського Штібен виробництва п'ятого каналу. Давно ми НЕ бачили пана Романа в такому екстазі непоштівості и сарказму, як цього разу. Здається, Тільки в часи помаранчевої революції Ромцьо Скріпін з таким же азартом наїжджав на затято біло-синіх пріхільніків Януковича.

Написавши оце и подумавши: підняв руку на святе. Нас, украинцев, відрізняє якась затято Схильність повсюди и всегда створюваті Собі ідолів. Каюсь: грішній, повсякчас и сам з шкірою здіраю з собі Цю полуду. Проходити годину, І знову потрапляю под чари Наступний героя. Альо делать ікону з шкірного телекоментатора, публіціста, актора - то Вже занадто! Хтось форумом з приводу мого Чергова "злобного пасквіля" обізвав мене просто и банально: "І отаке г ... Було послом в России".

Дівує Мене не образліве слово з вуст, до речі, жінки. Дівує Інше. Бачте, я не Вважаю героєм нашого часу пана Скріпіна! Праворуч не в цьом, Шановна добродійко. Я маю таке ж право на осібність своєї думки, як и Ві. Так, БУВ колись послом, а зараз, може, Ви і праві, ставши таким Собі "г ...". Альо чім краще Скріпін? ВІН что, що не міняється? Раз и назавжди - взірець всілякіх чеснот? Міняються часи, міняються і люди. Щоб ВІН и Яневський говорили, но тоді, у передзім'ї 2004-го, смороду булі Обличчям опозіційного каналу. А тепер канал аж Дуже Відверто віглядає звічайнісінькім провладного знаряддям. Булі смороду колись козаками. Заразитися - ні!

Пан Дмитро за ЦІ декілька днів встіг попасти ж на один канал, крім п'ятого. На ICTV, до Шустера. Там ВІН вновь, як и у кніжці, вікрівав. На цею раз присутности на передачі генерала СБУ Кожем'якіна. Всі прекрасно розуміють, за що вічістілі з органів екс-заступника Турчинова. Здається, крім пана Чобота. Бо займався цею генерал розгляда ДІЯЛЬНОСТІ друзів нашого нінішнього президента. Міг бі вібрато Якийсь Інший об'єкт для розслідувань. Его потягнуло на табуйованіх. Тому и получил відкоша. Щоб іншім теж НЕ прінадно Було.

Автор затято захіщає Порошенка, як великого патріота України, смілівця, что в Самі тяжкі часи боровся за помощью "5 каналу" з Владом. Дійшло до того, что Якби не канал пана Порошенка, то и помаранчевої революції Не було. У Льва Толстого теж зустрічається Щось схоже: там нежить полководця спричиняє поразка Великої АРМІЇ. Если думати таким чином, то и Андрію Деркачу ми мало не так на колінах маємо дякувати за позіцію "Ери" во время тихий знаменитих подій.

Альо головне в кніжці НЕ це. Достеменно Можемо зрозуміті, прочитавши Цю книжку, ЛИШЕ ОДНЕ: книжки могло не бути. І Умова проста до нестями: БУВ бі пан Чобіт на місці десь тридцяти-сороковому у списку ВИБОРЧИЙ блоку БЮТу, все Було б "ОК". Не поставили - и отримай. О, тепер я бачу: в гніві пан Чобіт страшний. Нікого НЕ жаліє, "совлекает з давніх ідолів одягу" без страху и докоро.

Так и хочеться Сказати розгніваному ПИСЬМЕННИК: "Не любіть себе у деле, якій займаєтеся, а любіть впоратися у Собі". Щось схоже на відомі слова Станіславського. Добре, что хоч Тільки імена у нас перекладають з російської: "Володимир" з "Володимира". А то б Славетний режисер ставши тоді "Костянтин Сергійович Івано-Франківський". Це так, до слова.

Пішло в Хід усьо: непрозорість, упередженість, ліцемірство, обман etc. І все це кідається в Обличчя керівнікам блоку. Хочай елементарно Було б спершу Твереза ??подуматі про свое місце, про свои возможности, про ту возбудить уголовное дело, якові ти пріносіш. І що Дає прісутність других людей у ??тому ж таки списку. Особливо Багато гніву віклікає в автора наявність у Переліку групи Губський.

Одразу хочу спитати. Ті, что Роман Безсмертний зараз очолює штаб НСНУ, - нормально? 2001-го року ВІН БУВ глашатаєм Кучми в парламенті. Людиною з найближче кола, "Перша", як казав Солженіцін. Заразитися - чи не найближче до Ющенка, "особа, особливо наближене до імператора". Вже втретє наголошую: міняються часи, міняються люди. Міняється такоже їх місце відносно других людей. Андрій Деркач. Ну, ВІН БУВ набагато далі від націонал-Демократів, чем свого годині Безсмертний. Нічого, зараз у соціалістів. Цім дозволено примкнути.

А від Губський НЕ можна? Можете сто п'ятдесят разів лаяти его, но Це не Медведчук, чи не Суркіс. Або ві просто Нічого НЕ розумієте в політіці. До речі, чім Жеваго и "Адбулін" (самє так написано в кніжці) настількі гірше, чім Івченко, что їм "зась" прієднатіся до помаранчевих? Всі ЦІ Троє пройшли через структуру Бакая. Если вдать до логікі пана Дмитра, то, здається, Тільки ВІН Із Гнаткевичем и Шовкошитний залишились бі в команді. Бо і Тимошенко, и Бродський, і ... мают всілякі дефекти. Політика - це мистецтво компромісів, ЩОДЕННИЙ, щогодінніх, щоміттєвіх врешті-решт.

Подівіться, від Якої сили сіленної знакових фігур позбавілісь бютівці. Олександр Волков, Задорожній, Гапочка, Дімінській, Насалик, Плохой. Один позбав Губський может стать врівень з ними. Все ж его група, даже Хмельницький и Осика, програють Вище переліченім особам. Це ж через що треба переступити, аби позбавітісь від ціх людей.

Що, я думаю, нема помилок у підборі людей у списку БЮТу? Є, и Дуже багато. Альо, по-перше, чи не поміляються Тільки ті, хто Нічого НЕ Робить. За Одне позбав ті, что піднято такий рейвах з приводу особіст місця у списку мало не на всю Україну, вартує взагалі вікресліті людину з Переліку. По-друге, что, одного Тільки світу, что у віконці? Я БУВ зовсім непоганий депутатом, кажуть, что послом теж старався. Альо тепер я оцінюю, что слід вступитися, дати місце іншім. Ото брати и писали "злобні пасквілі" на " www.obozrevatel.com ". Праворуч Корисна, даже декому потрібна. Нести Просвіту тім "клятих" російськомовнім теж комусь треба. Чи не всім же любити себе в політіці.

Альо чи Варто, ВТРАТИ Обличчя и всіляку повагу до себе та других, працювати Несамовите проти тихий, з ким ти був ще вчора. До речі, и Фельдман, и Баграєв, и Абдулін замастілі собі зв'язком з БЮТом по вуха. Донецькі їм вже больше не повірять. А Гладію, зубці и Борзих - и поготів. Голоси ж смороду зайві додадуть. Треба вміті рахувати подалі десяти.

Чи не слід такоже поминати имя Господа намарно. А в кніжці Згадаю его забагато. Особливо, коли робиш впоратися не зовсім морально. Ніхто НЕ кличі цілуваті тієї БЮТ у ЗАТ, альо й бити его в цею самий ЗАТ такоже НЕ слід. Якби гнів не застилаєте тобі, пане Дмитре, очі, донедавна - дорогий наш бютівець.До речі, Щодо назви книжки. Певна інтрига вокруг неї все ж таки є. ЗАТ - ВІН и в Афріці ЗАТ - "закрите акціонерне товариство". А вісь БЮТ у транскріпції пана Чобота - Дещо Інше з усталення "Блок Юлії Тимошенко". У нього це розшіфровується таким чином - "Бродський Юлія Турчинов". Як на мене, дійсному стану речей больше відповідає перше роз'яснення назви.