"Мир через поступки" з Угорщиною, "холодна війна" з Польщею. Що зараз відбувається у двосторонніх відносинах України з її "найзапеклішими" сусідами

Після зміни влади в Угорщині та поступового загострення відносин між Києвом і Варшавою Україна опинилася в ситуації, коли дві найближчі держави-сусіди одночасно стали джерелом як нових можливостей, так і нових викликів. Якщо протягом останніх років саме Будапешт асоціювався з блокуванням європейських та євроатлантичних ініціатив України, то сьогодні ситуація починає змінюватися. Перемога Петера Мадяра відкрила шлях до перегляду формату українсько-угорського діалогу та пошуку компромісів, які ще донедавна здавалися малоймовірними.

Водночас на польському напрямку спостерігається протилежна тенденція. Країна, яка після початку повномасштабної війни стала одним із головних союзників України, дедалі частіше повертається до складних історичних питань, що роками залишалися невирішеними. Дискусії навколо Волинської трагедії, діяльності УПА та політики історичної пам'яті знову виходять на перший план, впливаючи не лише на суспільні настрої, а й на міждержавний діалог.

Показово, що в обох випадках центральною темою залишаються питання національної ідентичності, історичної пам'яті та прав національних меншин. Однак якщо у відносинах з Угорщиною сторони наразі демонструють готовність до компромісів заради стратегічних цілей, то у відносинах із Польщею історичні суперечки дедалі частіше стають інструментом внутрішньої політики та фактором двосторонньої напруги.

Для Києва обидва напрямки мають виняткове значення. Саме Будапешт і Варшава здатні суттєво впливати на темпи європейської інтеграції України, формування спільної політики ЄС щодо війни та ухвалення важливих безпекових рішень. Тому нинішні процеси у відносинах із двома сусідніми державами виходять далеко за межі двосторонньої дипломатії та стають важливою частиною ширшої боротьби України за місце в майбутній архітектурі європейської безпеки.

Про те, що зараз відбувається у відносинах України з її сусідами: Угорщино та Польщею – у матеріалі OBOZ.UA

Угорщина: нове вікно можливостей чи болючий компроміс?

Перемога Петера Мадяра на виборах в Угорщині стала однією з найбільш очікуваних політичних змін для України за останні роки. Після тривалого періоду напружених відносин із урядом Віктора Орбана в Києві розраховують на поступове перезавантаження діалогу. Володимир Зеленський одразу продемонстрував готовність до компромісів і запропонував новому угорському керівництву активізувати двосторонні контакти.

Водночас зміна персоналій не означає автоматичної зміни національних інтересів Угорщини. Якщо Орбан використовував тему Закарпаття як елемент політичного тиску на Київ і Брюссель, то Мадяр обрав більш прагматичний та переговорний формат. Однак сама проблема захисту прав угорської меншини нікуди не зникла.

"11 пунктів" залишилися основою угорської позиції

Попри зміну влади, Будапешт не відмовився від так званих "11 пунктів" – переліку вимог щодо прав угорської громади Закарпаття. Фактично нова влада не переглянула зміст претензій, але змінила підхід до їх реалізації.

Для Мадяра це питання має не лише внутрішньополітичне значення. Воно стало частиною переговорів щодо підтримки європейської інтеграції України. Угорщина фактично дала зрозуміти, що її готовність підтримувати український рух до ЄС напряму залежить від готовності Києва враховувати інтереси угорської меншини. Саме тому обидві сторони були зацікавлені у швидкому пошуку компромісу.

Київ і Будапешт досягли прогресу?

Досягнуті між Києвом і Будапештом домовленості щодо прав угорської меншини стали одним із найбільш масштабних компромісів у двосторонніх відносинах за останнє десятиліття, таку заяву зробив прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр.

Найбільше змін стосується шкільної освіти. Близько сотні вже існуючих угорських шкіл Закарпаття отримають статус закладів національної меншини із правом використовувати угорську символіку: прапор, написи, гімн, ширше застосовувати угорську мову не лише під час навчання, а й у повсякденному шкільному житті. Частина освітньої документації також може оформлюватися угорською мовою. Водночас Україна погодилася на додаткову фінансову підтримку таких шкіл навіть за невеликої кількості учнів, але принципово обмежила домовленості лише сферою шкільної освіти, не поширюючи їх на дошкільні заклади, професійно-технічну та вищу освіту.

Не менш важливими стали домовленості щодо мовних прав та місцевого самоврядування. Передбачено розширення використання угорської мови у районах компактного проживання меншини, зокрема у сфері культури, окремих адміністративних сервісів, громадських заходів та місцевих комунікацій. Водночас Київ зміг відстояти ключові позиції, не допустивши фактичної двомовності на рівні всієї області та обов'язкового дублювання офіційних вивісок за державний кошт.

Політичний блок домовленостей виявився значно складнішим. Сторони погодили використання угорської мови під час виборчих кампаній та інформування виборців у місцях компактного проживання громади. Натомість питання гарантованого представництва угорської меншини у Верховній Раді фактично відкладене на майбутнє через перехід України до пропорційної виборчої системи. Також Київ відмовився підтримувати ідею культурної автономії, яка після початку повномасштабної війни сприймається як політично неприйнятна. У підсумку сторони знайшли компроміс у сфері мовних та освітніх прав, але залишили відкритими найбільш чутливі питання, пов'язані з політичним статусом та символічними аспектами національної ідентичності.

Чи створюють "домовленості" ризики для України

Повна реалізація всіх угорських вимог може сформувати для однієї національної меншини особливий правовий режим, який не матимуть інші етнічні громади України. Водночас значна частина найбільш радикальних пропозицій, які озвучувалися за часів Орбана, наразі виглядає малореалістичною. Для їх реалізації необхідні масштабні зміни законодавства та підтримка Верховної Ради, якої сьогодні немає. Тому поки що, нинішні домовленості радше нагадують політичний компроміс, який для України розблокує переговорний процес, а для Мадяра – фінансування Брюсселю, яке було заморожене при Орбані, ніж створення автономних механізмів для угорської громади.

Успіх Угорщини може створити новий прецедент для інших держав Євросоюзу. Вже зараз Болгарія демонструє зацікавленість у додаткових гарантіях для своєї меншини в Україні. У Софії наголошують насамперед на необхідності розширення можливостей для навчання болгарською мовою. Це означає, що тема прав національних меншин може поступово перетворитися на окремий напрямок переговорів про вступ України до ЄС. Якщо раніше головними бар'єрами були реформи та боротьба з корупцією, то тепер дедалі більшу роль починають відігравати питання історичної, культурної та мовної політики.

 Чому Україна готова до компромісу

Для України нинішня угода має насамперед стратегічне значення. По-перше, вона відкриває можливість розблокувати переговорний процес щодо вступу до Європейського Союзу. По-друге, дозволяє зняти одну з найбільш конфліктних тем у відносинах із Будапештом та зменшити ризик появи нових політичних блокувань. Також компроміс дає Україні можливість отримати практичні результати вже зараз, а не витрачати роки на новий цикл суперечок.

Головний результат на даний час – розблокування європейських та оборонних рішень. Найбільш відчутний наслідок домовленостей полягає у тому, що Угорщина погодилася припинити блокування низки ключових для України рішень. Йдеться про відкриття переговорних кластерів щодо вступу до ЄС, що наближає Україну до наступного етапу євроінтеграції. Крім того, Будапешт зняв вето на використання 6,6 млрд євро з європейських оборонних фондів для підтримки України. Фактично Київ отримав те, чого не міг домогтися протягом кількох років конфронтації з урядом Орбана.

Наївно очікувати, що новий уряд відмовиться від теми угорської громади

Насамперед варто визнати, що ситуація у взаємовідносинах між Україною та Угорщиною справді покращилася. Ми це бачимо як за риторикою сторін, так і за практичними результатами переговорів. Водночас не варто створювати ілюзій, що зі зміною влади в Будапешті автоматично зникли угорські національні інтереси чи питання, які Угорщина вважає принциповими. Питання угорської меншини залишається на порядку денному. Не слід забувати, що партія ТІСА, яка прийшла до влади, хоча й перебувала в опозиції до Віктора Орбана, значною мірою виросла з того самого політичного середовища. Тому було б наївно очікувати, що новий уряд повністю відмовиться від теми захисту прав угорської громади на Закарпатті – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

Однак, за словами Олександра Мережка, все ж суттєво змінився сам характер комунікації. Відносини стали більш конструктивними, а це вже створює можливості для пошуку компромісу.

"Офіційних деталей цих домовленостей ми поки що не маємо. Саме тому наступного тижня в закритому режимі планується засідання Комітету ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Ми запросимо міністра закордонних справ або представників МЗС, і одним із ключових питань стане саме угорський напрямок та зміст досягнутих домовленостей. Народні депутати повинні розуміти, на які зобов'язання погоджується держава і які наслідки це матиме для українського законодавства та національних інтересів. Адже навіть якщо певні принципи будуть узгоджені на міждержавному рівні, їх ще необхідно імплементувати в українське законодавство. А це вже компетенція Верховної Ради. У такому разі доведеться аналізувати чинні закони, вносити зміни або ухвалювати нові нормативні акти. І це буде окремий етап великої політичної та правової роботи. Сьогодні головне завдання – чітко зрозуміти зміст домовленостей, визначити, на що саме погодилася українська сторона, які вимоги висувала Угорщина і який простір для подальших переговорів ще залишається", – зазначає Мережко.

За його словами, те, що наразі відомо з публічної інформації, викликає певні запитання. Наприклад, дискусійними виглядають питання використання символіки та гімну. Тут необхідно дуже уважно аналізувати всі деталі. Не може виникати ситуація, яка створювала б враження "держави в державі". Це принципове питання для будь-якої суверенної країни. Загалом Мережко вважає, що ці пункти не несуть пряму загрозу для України. Але держава зобов'язана дуже уважно прорахувати всі можливі наслідки. Необхідно оцінити, наскільки вони відповідають Конституції України, чинному законодавству та нашим національним інтересам.

Щодо меж можливих поступок, то на думку народного депутата, відповідь тут доволі проста. Першою і головною червоною лінією залишається Конституція України. Другою – принцип рівності прав усіх громадян. Третьою – захист національних інтересів і державної єдності, особливо в умовах триваючої російської агресії. Будь-які компроміси можливі лише доти, доки вони не послаблюють державу, не створюють загроз для її суверенітету та не суперечать базовим конституційним принципам. Саме з цих позицій і необхідно оцінювати всі подальші домовленості між Україною та Угорщиною.

"Позитивом є те, що нинішня угорська влада вже не ставить під сумнів саму перспективу вступу України до ЄС. І в цьому полягає принципова відмінність від політики Орбана. Однак це не означає завершення переговорів. Навпаки, вони лише входять у найбільш змістовну фазу. Тому я розглядаю нинішні домовленості не як завершення процесу, а лише як початок серйозних переговорів. Потрібно шукати взаємоприйнятний компроміс, який враховуватиме інтереси обох сторін і водночас не відкриватиме так звану скриньку Пандори. Адже йдеться не лише про права угорської меншини. Йдеться про загальні принципи державної політики щодо всіх національних спільнот в Україні", – зазначив Олександр Мережко

Польща: найскладніший період відносин з початку повномасштабної війни

Ще кілька років тому Київ і Варшава демонстрували безпрецедентний рівень політичної солідарності. Польща стала одним із головних союзників України у військовій, гуманітарній та дипломатичній сферах. Проте поступово емоційне зближення почало поступатися місцем прагматичним інтересам та старим історичним суперечностям.

Новим символом напруги стало рішення Володимира Зеленського присвоїти одному з підрозділів ЗСУ почесне найменування "імені Героїв Української повстанської армії". У Польщі це рішення викликало масштабну політичну реакцію, а дискусія швидко вийшла за межі історичної тематики й торкнулася питань майбутніх двосторонніх відносин, європейської інтеграції України та внутрішньої польської політики. Дійшло до того, що президент України Зеленський, який до поїздки в Лондон усі польоти здійснював через Жешув. Останній політ зробив із Кишинева, і повернення теж до столиці Молдови. Це багато що означає.

УПА залишається головним подразником між Києвом і Варшавою

Для українського суспільства УПА є символом боротьби за незалежність проти нацистського та радянського режимів. Саме через цю призму українська влада традиційно підходить до питань історичної пам'яті. У Польщі ситуація кардинально інша. Там УПА насамперед асоціюється з Волинською трагедією та загибеллю десятків тисяч польських цивільних. Тому будь-які кроки щодо державного вшанування УПА автоматично викликають гостру реакцію польського політичного середовища незалежно від того, яка партія перебуває при владі. Саме тому нинішній конфлікт не є випадковістю. Він став черговим проявом фундаментальної різниці у сприйнятті спільної історії.

Польська реакція на останні події вийшла далеко за межі історичної дискусії. Рішення Києва спровокувало жорсткі заяви з боку політиків різного рівня. Президент Польщі Кароль Навроцький ініціював процедуру позбавлення Володимира Зеленського Ордена Білого Орла – найвищої державної нагороди Польщі. Представники польської влади та опозиції почали прямо пов'язувати історичні суперечки з питаннями фінансової допомоги, підтримки України в ЄС та інших міжнародних проєктах.

Показово, що до критики долучилися не лише чинні політики, а й впливові постаті польського суспільства - від колишнього президента Леха Валенси до дипломатів, які раніше активно підтримували Україну. Це свідчить про те, що тема Волині стала частиною загальнонаціонального консенсусу в Польщі.

Спроба глави офісу президента України Кирила Буданова знизити напруженість під час візиту до Варшави не дала результату. Прем'єр-міністр Дональд Туск закликав українську сторону шукати вихід із кризи та попередив, що інакше відносини визначатимуться не "емпатією", а "жорстким бізнесом". Глава МЗС Сікорський заявив, що "це Україна припустилася помилки, і ми очікуємо, що саме Україна виправить цю помилку". При цьому він також засудив "націоналістичні випади" щодо українців у Польщі, назвавши це "відродженням привидів найтемніших сторінок польської історії".

Частина нинішнього загострення пояснюється не лише історією, а й внутрішньополітичною боротьбою у самій Польщі. Напередодні парламентських чи президентських виборів останніх років тема України дедалі частіше використовується політичними силами для мобілізації електорату. Питання Волині, трудової міграції, економічної конкуренції та соціальної політики стають зручними інструментами передвиборчої риторики. Саме тому навіть локальні суперечки здатні швидко перетворюватися на масштабні політичні скандали.

Стратегічні інтереси залишаються спільними

Україна та Польща мають різне бачення складних сторінок спільної історії, а також дедалі частіше керуються власними внутрішньополітичними інтересами. Однак попри жорсткі заяви та дипломатичні скандали, фундаментальні інтереси України та Польщі не змінилися. Обидві держави зацікавлені у стримуванні російської агресії, зміцненні безпеки Європи та збереженні стабільності на східному фланзі НАТО. Саме тому навіть найгостріші політичні конфлікти навряд чи здатні повністю зруйнувати партнерство між Києвом і Варшавою. Показовою стала позиція Дональда Туска та Радослава Сікорського, попри жорсткі заяви, вони все ж закликали не допустити ескалації та наголосили, що вигоду від конфлікту між Україною і Польщею насамперед отримує Росія.

У питаннях історичної політики кожна держава має свій суверенітет

Питання, пов'язані з історичною пам'яттю, не є новими для українсько-польських відносин. Подібні кризи виникали і раніше, причому неодноразово. Однак, як наголошує голова Олександр Мережко, головне сьогодні – не допустити, щоб чергове загострення поставило під загрозу стратегічне партнерство між двома державами.

"Польща є і залишається нашим стратегічним партнером. Ми разом перебуваємо на боці демократичних держав, які протистоять російській агресії. Тому навіть такі кризові явища не повинні погіршувати загальну ситуацію у відносинах між нашими країнами", – зазначає Мережко.

На його думку, особливу небезпеку сьогодні становить не сама історична суперечка, а ризик її політизації. Емоції, які зараз вирують у польському суспільстві та політикумі, можуть підштовхнути окремих політиків до кроків, які лише поглиблять кризу. Саме тому українська сторона уважно стежить за дискусією навколо можливого позбавлення президента України Володимира Зеленського польського Ордена Білого Орла.

"Я дуже сподіваюся, що наші польські колеги не зроблять такої помилки і що буде знайдений конструктивний вихід із цієї ситуації. Кожен народ і кожна держава мають право на власну історію. Це, я б сказав, навіть суверенне право. Питання історичної пам'яті потрібно залишити історикам-професіоналам, а не використовувати їх як елемент політичної конкуренції. Між українськими та польськими істориками вже існував позитивний досвід професійного діалогу, коли найскладніші питання обговорювалися без політичного тиску та емоційних оцінок. Саме такий підхід дозволяє знаходити рішення там, де політики часто лише поглиблюють суперечності", – наголошує парламентар.

На його думку, для пошуку виходу із нинішньої ситуації необхідно розділити проблему на кілька окремих складових: політичну, моральну, юридичну та історичну. Кожна з них потребує власного механізму врегулювання. Одним із можливих орієнтирів може стати відома формула польсько-німецького примирення: "Пробачаємо і просимо пробачення". Саме цей принцип свого часу допоміг Варшаві та Берліну подолати найболючіші історичні суперечності.

"Ми не можемо змінити історію і не можемо змінити те, що вже відбулося. Але ми можемо разом вплинути на наше майбутнє. Україні та Польщі необхідно концентруватися не лише на складних сторінках минулого, а й на тому, що об'єднує обидва народи. Спільна боротьба проти російської агресії, польські добровольці, які загинули, захищаючи Україну, постаті Івана Павла ІІ, Єжи Гедройця, Яцека Куроня та багатьох інших діячів, які працювали заради порозуміння між двома народами, створюють значно міцніший фундамент для співпраці, ніж будь-які історичні конфлікти. Тому що радіти будь-якому конфлікту між нашими країнами буде лише Росія ", – констатує Мережко.