Мордобій у Президентському полку

Тренування до сьомого поту

На стройовому плацу в Президентському полку б'ють барабани. Немов по ниточці марширують, відточуючи майстерність, бійці. Орють до кривавих мозолів. І тому є причина - гряде День незалежності України. Значить, відбудуться урочисті заходи, в ході яких президентським солдатушкі ніяк не можна вдарити обличчям в бруд. Вони в тисячний раз повинні продемонструвати, що є кращими - елітою Збройних Сил, що не дарма Батьківщина довірила їм служити в суперподразделеніі - в Окремому Новоросійсько - Київському, ордена Червоного Прапора полку Президента України.

У кімнаті для відвідувачів Президентського полку

З командиром полку Ігорем Плахутою ми сидимо в курилці і розмовляємо про життя, точніше про те, як докотився до такого кримінального життя його підлеглий - капітан Павлов (враховуючи, що вирок відносно цієї людини ще не оголошені, в тексті ми змінили його прізвище). Ігорю Вікторовичу, як мені здалося, неприємний цей розговор, але що поробиш, якщо прийшов журналіст і рве душу, вимотує своїми питаннями про дідівщину, рукоприкладстві, офіцерської честі. Полковник затягується сигаретою і каже, ніби чеканить кожне слово. Напевно, не звик ховатися за частоколом фраз типу "не знаю", "не коментую". Комполка за все у відповіді. І зобов'язаний знати, хто розпускає руки. Це про капітана Павлове розмову. Він побив двох солдатів: одному бійцеві зарядив у вухо, а іншому - в око. Ротному, бачте, не сподобалося, що його підлеглі в книзі про зміну наряду не зробили відповідні записи. Прийшовши в лють, Павлов тут же продемонстрував свої боксерські здібності. Озвірів ротний, озвірів ... - Ганебний випадок, ганебний, - дає жорстку оцінку своєму підлеглому Ігор Плахута. - Адже завинив офіцер, командир роти, який сам в першу чергу повинен припиняти подібні неподобства і показувати зразкове ставлення до служби. А він накинувся на солдатів, які, до того ж, характеризуються позитивно, словом, все у них нормально. Побої у хлопців виявили вранці, в ході огляду. Санінструктор відразу зрозуміла, що такі синяки чи не з'являються після "раптового падіння" в темному коридорі. І вдарила в дзвони. По гарячих слідах було проведено дізнання, і незабаром все стало ясно. Синці - результат кулачної роботи капітана Павлова.

Карбують крок бійці Президентського полку

Ймовірно, поганою новиною комполка Плахута був вельми засмучений. Та й як тут не прийти в жах від скоєного?! Поруч з ним служить мучитель солдатів. І служить не де-небудь на хуторі Козюльки, а в столиці, у Президентському полку, який дислокується в кілометрі від Генштабу. Саме цей полк представляє "обличчя" Збройних Сил - його рота почесної варти є цвяхом пограми, чи то пак урочистих заходів за участю Президента країни, глав іноземних держав.

Втім, дідівщина, і особливо знущання офіцерів над солдатами, у військових колективах набула загрозливого характеру. Ось вже протягом багатьох років з цим ганебним явищем ніяк не можуть впоратися. І генерали про це чудово обізнані.

Тут розміщується елітний полк

Нещодавно перший заступник начальника Генштабу ЗС України Микола Цицюрський зазначав на нараді, що проблема забезпечення військової дисципліни та правопорядку залишається гострою. На чотири відсотки зросла кількість порушень статутних правил взаємовідносин. У зв'язку з цим військове керівництво змушене вживати додаткових заходів для радикального поліпшення дисципліни, забезпечення життя і здоров'я людей. Але чи допоможуть ці заходи, якщо в багатьох частинах (і про це говорив у розмові з кореспондентом "Обозревателя" військовий прокурор Київського гарнізону Микола Лисий) приховують факти рукоприкладства? Водночас командир Президентського полку Плахута не став замовчувати факт знущання, а розпорядився оформити подання до військової прокуратури про порушення кримінальної справи стосовно Павлова. Так ротний пішов "під трибунал". Скоро - суд.

Підготовка до святкування Дня незалежності України

А через деякий час товариші по службі викликали Павлова на раду офіцерів полку. Це був свого роду "суд офіцерської честі", де нелюда в погонах, як мовиться, добре пропісочили. Було прийнято рішення звернутися до міністра оборони з клопотанням про позбавлення Павлова офіцерського звання. - Дурень він цей Павлов, дурень, - відверто висловлюється командир батальйону почесної варти майор Сергій Клявлін. - Хіба можна карати солдатів за допомогою крику, мату, рукоприкладства? Якщо офіцер щось упустив у виховній роботі, десь недопрацював, то при чому тут солдати? Вони ж справно несуть службу! Загалом, брати в руки батіг - вкрай недалекоглядно. Правильні слова говорить майор. Принципові. На жаль, Павлових ще багато в наших полицях і батальйонах. І це велика біда. У зв'язку з цим не можу не навести коментар одного з читачів до попередньої статті "Обозревателя" про дідівщину:

- Насправді у нас - не армія, а жалюгідна пародія на неї, збіговисько безкоштовної робочої сили ... А причина дідівщини елементарно проста - виною всьому офіцери: тупі мужички-невдахи, нездатні ставитися до своєї професії з інтересом ... Ще коментар з цієї ж серії : - Поняття "офіцер" остаточно "опущено" і вимагає докорінного переосмислення. Не можна не погодитися з цим. Один мій знайомий каже, що всі ці роки наша країна, чи то пак її керівна "верхівка" із завидною наполегливістю з року в рік "опускала" офіцерський корпус. Під приводом реформування ЗС захисників Вітчизни виганяли з військових містечок, їх привчали до тривалого очікування в квартирних чергах, через дефіцит палива у них забирали право удосконалювати свої навички в ході тренувань і навчань. А ще їм платили убоге платню. Відносно їх "верхи" не були щедрі ні з нагородами, ні зі званнями (чого не скажеш про генералів). У той же вермя верховний головнокомандувач Збройними Силами Віктор Ющенко каже, що воїни для країни - "символ національної гідності, дисципліни і благородства" . Вибачте, це капітан Павлов з Президентського полку - "символ національної гідності, дисципліни і благородства"? Невже такими садистами має пишатися країна? Ще в 2004 році, під час президентської передвиборної гонки Віктор Ющенко запевняв усіх, що майбутні реформи в армії торкнуться головного: "військовослужбовці мают НЕ жнівуваті чі прибирати дороги, а професійно захіщаті національні Інтереси". Та краще вже вулиці підмітати, ніж бути "боксерської груші" для садистів у погонах. Втім, хто викорінить дідівщину? Хто набереться сміливості позбавити армію від гвалтівників, в тому числі і в офіцерських погонах? Верховний головнокомандувач? Та за весь час свого президенства Віктор Андрійович жодного разу не зволив приїхати в СВІЙ полк! Чи не поговорив тут з офіцерами про життя-буття. Не зайшов в солдатську казарму. А навіщо? Легше в оточенні "любих друзів" і запобігливих персон піднятися на Говерлу. Ющенко тільки в ході урочистих церемоній спостерігає, як красиво карбують крок воїни роти почесної варти. ЙОГО воїни. Всі високі, як на підбір (зріст не нижче метр вісімдесят). Відмінні хлопці корумпованої країни.

На стройовому плацу

Щорічно кожна область спрямовує для проходження служби в Президентському полку в середньому по 25 кращих призовників. По суті, полк поповнюється таким собі золотим фондом. Матері віддають в руки командирів (читай: в руки Президента) найдорожче - дітей своїх. А тут їх чекає кулачний боєць капітан Павлов. Адже Павлов - далеко не "тупий мужичок-невдаха". Хоча що про нього відомо? Про це кореспондент "Обозревателя" поцікавився у заступника командира полку Андрія Овсянникова. Павлов - армійський профі, кадровий офіцер. Закінчив Одеський інститут сухопутних військ, командував взводом, потім йому довірили роту. Ходив у караули, чергував ... Словом, переносив всі тяготи і позбавлення служби. Але не пощастило в особистому житті - розлучився з дружиною. Знімав десь "кут" (Павлов не має квартири). Можливо, цей сімейний фактор і позначився на його кримінальне поведінці в полку. Через це зігнав злість на солдатах? Б'ється думка, що командиру полку Плахута треба виховувати рядових вояків, а ... таких офіцерів, як Павлов. Але чи не смішно: розповідати дорослим дядькам у погонах, що таке добре, а що - погано?! Як не дивно, з командирським поповненням у цій військовій частині є великі проблеми. Некомплект офіцерського складу - 35 відсотків! Повністю заповнені всі вакансії тільки в батальйоні почесної варти. А іншим підрозділам - требуются, потрібні ...

Бронетехніка Президентського полку

Причина нестачі кадрів одна - на службу до столиці заборонено переводити офіцерів, які не мають тут житла. А що стосується киян, то вони не дуже охоче зголошуються стати в армійський стрій. І скільки б не розмірковував Ющенко про "символі національної гідності, дисципліни і благородства", факт залишається фактом: країна не здатна укомплектувати навіть свій найперший полк - Президентський. А моральне самопочуття цього "символу" (воїна) залишає бажати кращого. Мені розповідали, в яку страшну ситуацію потрапив один з офіцерів полку, майор. Його сім'ю нахабно виселяють з громадянськогогуртожитку. У майора-дочка-першокласниця, дружина чекає другу дитину. І куди податися служивому, якого закликають "професійно захіщаті національні Інтереси"? Не влаштовувати ж пікет на Банковій, біля палацу верховного головнокомандувача. Хоча, може бути, і коштує наважитися на такий неординарний вчинок. Дізнавшись про цю прикрість, комполка Плахута наказав зробити перегородку в одній з кімнат гуртожитку, що на території військової частини. І тут запропонував оселитися (поки тимчасово) родині майора. Іншого виходу у командира не було. Можливо, йому доведеться ставити такі ж кволі стіночки ще й в інших кімнатках. Стало відомо, що з гуртожитків цивільні організації виселяють ще дев'ятьох офіцерів. Ось вам ще одне підтвердження того, як у нас вміють "опускати" офіцерський корпус. Напевно, важко полковнику Плахута говорити з підлеглими на тему забезпечення житлом. Але ще важче, видать, пояснювати солдатським матерям причини нестатутних взаємовідносин, завіряти, що надалі ніхто з командирів не здійме руку на солдата.

Погодити. А чому б верховному головнокомандувачу Віктору Ющенку не попросити вибачень у солдатських матерів за цей садизм? Адже це ж в ЙОГО полку двоє солдатів перетворилися на хлопчиків для биття. Якщо у Віктора Андрійовича не вистачить духу зважитися на такий крок, то нехай доручить це зробити міністру оборони.

Леонід Фросевича, фото Артур Бондар / ОБОЗ

Першу частину статті "У Київському гарнізоні орудують садисти" читайте тут