Норвегія переходить під "ядерну парасольку" Франції: які наслідки для амбіцій Путіна в Арктиці та Скандинавії

Наприкінці травня стало відомо, що Франція та Норвегія підписали оборонну угоду про приєднання Норвегії до ініціативи Франції щодо ядерної зброї, у межах якої Норвегія фактично увійде під "ядерну парасольку" Парижа, що має значно посилити безпеку як самої Норвегії, так і Скандинавського регіону загалом.

Оборонна угода передбачає не тільки ядерну допомогу від Франції

У документі, який підписали в Парижі президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре, передбачається що Франція надасть Норвегії військову допомогу, якщо це буде необхідно. Як зазначив голова норвезького уряду, "ми робимо це з огляду на ситуацію в галузі безпеки в Європі, включаючи масштабне переозброєння Росії у ядерній сфері, і те, що вона веде повномасштабну війну проти іншої європейської країни".

Ще в березні цього Франція запропонувала поширити захист своєї "ядерної парасольки" на інші європейські країни, що на практиці означає, що напад на них може спровокувати ядерну відповідь з боку Парижа.

Угода стала болючим ударом по російських амбіціях у Скандинавії та Арктиці

Варто зазначити, що дана ініціатива стала вельми болючою для РФ, адже Норвегія є членом НАТО і має спільний кордон з Росією в Арктиці, де й досі існують невирішені територіальні питання, які можуть стати причиною військового конфлікту між двома країнами. Можна згадати, що Кремль останніми тижнями активно погрожував Норвегії з метою убезпечити свої кораблі тіньового флоту від протидії з боку Норвегії, Франції та Британії.

Перед цим Росія неодноразово порушувала територіальні води Великої Британії своїми підводними човнами, а російські танкери через Ла-Манш супроводжувались військовими кораблями. Крім того, в Москві заявили, що Норвегія спільно з Україною на власній території готує атаки на тіньовий флот безпілотниками у Баренцевому морі.

Західна преса навіть вказує на неофіційні погрози Росії атакувати або пошкодити газотранспортну та підводну комунікаційну мережу країн Європи та НАТО. Однак, вже за декілька днів після підписання угоди, Франція спільно з Великою Британією та Норвегією затримала танкер тіньового флоту Росії Tagor в Атлантичному океані.

Надійний захист Норвегії стає пріоритетом для Європи

Варто зазначити, що сьогодні доля Норвегії у забезпеченні Європи природним газом складає 30%, трубопровідним – 55%, а також в країні видобувається 15% європейського споживання нафти. У цьому контексті та в умовах відмови від російських енергоносіїв, Норвегія перетворюється на дуже важливу країну для Європи, а норвезька підводна інфраструктура стає для ЄС надкритичною.

Відтак, Франція бере на себе дублювання американської "ядерної парасольки", яка за каденції президента Дональда Трампа стала доволі сумнівним гарантом безпеки. Тим самим, це має стати сигналом для Росії щодо ризиків атакувати норвезьку інфраструктуру або арктичні території. Крім ядерної зброї, норвезько-французька оборонна угода передбачає те, що в разі актів агресії проти Норвегії, Париж надасть військову допомогу.

Враховуючи бюрократизованість НАТО, його невпевнену та повільну реакцію на військові виклики останнього часу, Норвегія матиме Францію як військового партнера з потужним флотом, авіацією та силами спецпризначення, що і є вкрай необхідно для захисту норвезької морської інфраструктури та арктичних островів.

Загалом, Норвегія доволі серйозно сприймає військові виклики сьогодення: нещодавно уряд доручив усім структурам підготуватися до війни. Чисельність армії збільшено з 8 до 12 тис., відновлюють бомбосховища, а цивільним адміністраціям доручили формувати серед населення "культуру готовності до війни".

Варто також зробити дві важливих ремарки щодо зазначеного вище. Можна прогнозувати, що після завершення президентського терміну Трампа, США повернуться до виконання своїх безпекових зобов’язань у Європі й НАТО, однак трампісти-республіканці знову можуть отримати владу й продовжити курс на ізоляцію США від проблем європейської безпеки.

Крім того, слід зазначити, що локальний військовий конфлікт між Норвегією та Росією навряд чи призведе до гарантованого використання ядерної зброї. За аналогією, можна загадати війну Аргентини та ядерної держави Великої Британії за спірні Фолклендські острови в 1982 році, де все вирішувалось силами флотів, авіації та морської піхоти. Приблизно так може виглядати й потенційний конфлікт за архіпелаг Шпіцберген.

Однак, наявність "ядерної парасольки" може убезпечити Норвегію від ядерних погроз та шантажу, які так любить Росія, коли не може досягти своїх цілей військовим або дипломатичним шляхом.