Про бідного Кислинського замовте слово ...

Лайки між політиками вже давно перестали дивувати українських громадян і тепер сприймаються або як черговий політичний анекдот, або як якийсь ритуал.

Якщо відкинути найіменитіших, традиційних склочників, то увага громадськості прикута нині до мишачої метушні голови кримської міліції Геннадія Москаля (того самого, який в кримське МВС пішов зовсім безкорисливо , а по життю нардепом підробляє ) і заступника голови СБУ Андрія Кислинського (того самого, який " головний по Голодомору ").

Почалося все з того, що Москаль заявив про начебто відсутність вищої освіти в Андрія Кислинського. У відповідь отримав позов до суду і "гладеньке" порівняння з неудобозабьіваемьій Лозінським, до того ж збройним "всією системою Міністерства внутрішніх справ України".

Далі діалог розвивався так:

Москаль: У Кислинського диплом фальшивий.

Кислинський: Москаль зловживає алкоголем.

Москаль: Кислинський - колишній сутенер .

Кислинський: Москаль для Кучми "очищав" Дніпропетровськ від бомжів і повій, щоб не муляли очі.

Москаль: А диплом у нього все одно фальшивий! Ось, навіть довідка є .

Слідами подій "Обозреватель" вирішив поцікавитися історією кар'єрного зростання і спільним минулим Андрія Кислинського.

Як виявилося, Кислинський - фігура досить загадкова і, до певного часу, "незасвічені".

Народився наш герой в місті Красний Луч Луганської області. Перша освіта - фахівець з експлуатації та ремонту гірничого електромеханічного обладнання та автоматичного обладнання (місцевий технікум). У 2000 році закінчив історичний факультет Київського національного університету ім.Т.Шевченка за спеціальністю "викладач історичних дисциплін". Втім, саме автентичність цього диплома і заперечується Геннадієм Москалем ...

Сходження до політичного олімпу почалося у Кислинського в тому ж Красному Лучі, де він разом з Анастасією Ржавський, молодшою ??сестрою екс-депутата і скандально відомого мільйонера Олександра Ржавського, випускав незалежну газету "Контакт". Одружившись на Анастасії, Кислинський увійшов в сімейний бізнес Ржавський. У 1992 році був створений "Корал-Банк", що став правонаступником "Монтажспецбанка". До 2002 року головою наглядової ради "Корал-Банку" була Анастасія Кислинская, членами ради - її чоловік і Лариса Ржавська.

Для довідки, в 2003 році "Корал-Банк" продано кримським бізнесменам і перейменований в "Кримський універсальний банк" з офісом у Сімферополі. У 2005 році перереєстровано в "ФІНЕКСБАНК".

Також Кислинський був ідеологом відомого журналістського кафе, створеного на гроші "Корал-Банку".

Робота в банківській сфері звела Андрія Кислинського з Андрієм Мірошниченко. Коли Мірошниченко очолив правління фонду "Україна 3000", Кислинський став виконавчим директором цього благодійної установи.

Надалі вся діяльність Андрія Кислинського була пов'язана з фондом "Україна-3000", штабом Ющенка і блоком "Наша Україна". Зокрема, він виконував обов'язки офіс-менеджера під чуйним керівництвом Олега Рибачука.

З лютого 2007 року Кислинський - радник Президента України. До свого призначення Кислинський керував службою офісу президента і, за неофіційними даними, формував його графік.

Його також сватали на пост прес-секретаря президента. Подейкували, що нібито вже і відповідний указ був підписаний. І навіть більше, за чутками, Кислинський нібито допоміг "піти" з цього поста Ірину Геращенко.

З вересня 2007 по червень 2009 рр.. - Заступник глави Секретаріату Президента України.

З 19 червня п.р. перемістився на посаду заступника голови Служби безпеки України, яку називають місцем почесного заслання чиновників, які залишили уряд чи Секретаріат. Кислинському доручили гуманітарні питання, в т.ч. тему Голодомору, якась на той момент якраз перебувала на піку уваги з боку СБУ. Причому уваги, як ми пам'ятаємо, далеко не символічного - порушувалися питання про порушення цілком реальних кримінальних справ.

Не будемо ідеалістами: навряд чи наміром ініціаторів подібного було реальне з'ясування істини і покарання винних (тим більше, як мінімум більшість з них давно вже мертві). А ось як крок політичний, з метою завоювання симпатій націоналістично налаштованого електорату і тиску (якого-ніякого) на Росію - кримінальна справа по Голодомору годиться більш ніж. Не кажучи вже про чергове приводі розпиляти енну суму з держбюджету ...

І здавалося б, не нам судити Кислинського до завершення офіційного розгляду по "дипломного справі". Однак погодьтеся: малоймовірно, щоб справжній професійний історик всерйоз розглядав перспективу кримінальної справи щодо Голодомору.

Ні, розумію: наявність диплома, навіть цілком сьогодення, ще не говорить про професіоналізм. Але, думаю, слід врахувати, що Геннадій Москаль, при всіх його недоліках - людина недурна. А вже як співробітник МВС і ветеран політичної боротьби - напевно розуміє, чим йому загрожує підробка тієї самої довідки з університету (про відсутність в архівах даних про диплом Кислинського). Покупка ж диплома в сучасних реаліях - практика вельми поширена. Що, до речі, підтверджує нещодавня перевірка Головдержслужби спільно з силовиками, згідно з якою 81% держслужбовців вказали в офіційних документах невірну інформацію про себе (власне, майже 5% надали неправдиві дані про наявність дипломів про вищу освіту).

А адже, як відомо, в будь афері потрібно дивитися в дві сторони: не тільки як самому обдурити, але і як би тебе не обдурили. Інакше можна залишитися добре якщо просто ні з чим.

Кислинський - не єдиний приклад "як би вченого" представника вітчизняної влади; навскидку можна згадати як мінімум скандал з дипломом Романа Зварича. Однак "всі такі" - це не виправдання. Повторимо побиту ідею: в нормальних цивілізованих країнах після подібних історій чиновники часто подають у відставку з міркувань чисто моральним, навіть якщо обвинувачення не доводиться остаточно. У випадку ж з Україною, на жаль, не доводиться сумніватися, що і цей випадок, за великим рахунком, закінчиться нічим. А поки питаннями історичної пам'яті будуть у нас рулити зодягнені владними повноваженнями недо-(або псевдо-) історики - навряд чи варто сподіватися на побудову якої-небудь конструктивної ідеології. Як у внутрішніх, так і в зовнішніх відносинах.