Українка Савченко принесла славу Німеччині
Втім, лідер сезону Брайан Жубер сам винен у тому, що не він очолює змагання. Француз вже на початку програми невдало стрибнув на чотири оберти, що, безумовно, відбилося на його подальшому виступі. Взагалі така міні-сенація, на мій погляд, сталася через те, що перед змаганнями Жубер залишився без конкурентів. Фігурист, який міг також боротися за високі місця – Стефан Ламб’єль – відмовився від участі у чемпіонаті, тому Брайан, можливо, дещо розлабився. І даремно. Як виявилося, учасникам було, що показати, про що свідчить і статистика результатів. З третього по десяте місце фігуристи йдуть дуже щільною групою і, цілком ймовірно, в довільній програмі все може кардинально змінитися.
Виступ Жубера розчарував не тільки через втрачене лідерство. Нерідко змагаючись сам із собою, француз ставив перед собою й окремі завдання. Після останнього "Гран-прі", наприклад, заявив, що на чемпіонаті Європи боротиметься за подолання рубежу у 84 бали. Насправді ж у короткій програмі не дотягнув до поставленої планки майже десять балів.
Що стосується Вернера, то в його програмі взагалі немає стрибка у чотири оберти, який став каменем спотикання для француза. Зате він блискуче виконав усі потрійні. Сіддя, зрозуміло, чистоту катання відповідно й оцінили.
Представник України Антон Ковалевський також виступив дуже непогано. Все, що він міг, у короткій програмі виконав. Підпортив лише перший потрійний Аксель. Не помились Антон, і зараз був би значно вище. Втім, повторюся, плотність результатів дуже висока і, чим дідько не жартує, шанси на медаль, принаймі бронзову, він ще зберігає.
А перші нагороди розіграли спортивні пари. Сенасацій не сталося й, імовірно, не могло статися. Адже конкуренти німецькому дуету поляки Дорота і Маріуш Сьюдека та росіяни Марія Петрова і Олексій Тихонов вже дуже довго катаються, і їх програма, хоча й змінилася, але віддає нафталином. Німці ж Альона Савченко і Робін Шелкови показали надсучасну програму. Очевидно, труднощі загартовують. Бо цій парі прийшлося дуже складно на шляху до Олімпу. Савченко – переїхала з Києва до Німеччини лише для того, щоб досягти дитячої мети стати чемпіонкою. Шолкови, в свою чергу, на батьківщині певний час не дуже поважали. І вийшло так, що ця пара йшла до медалі долаючи труднощі, причому ціль була не тільки бути на п’єдесталі, а саме на першій його сходинці.
Савченко і Шелкови все зробили шикарно. Були, звичайно, невеликі прикрості, але експресією, бажанням, складною програмою вони поклали конкурентів на лопатки. По ходу змагань, склалося враження, вони розуміли, що перемагають. З кожним виконаним елементом вони більше посміхалися, з’являвся кураж. Вже після виступу Альона зізналася в розмові з кореспондентом "СпорОбозу", що для неї головним було сконцентруватися на приземленні. Вона намагалася бути дуже зібраною і навіть сказала собі: "Або зараз, або ніколи". Щасливий Робін, в свою чергу, сказав, що було дуже важко, але здорово.
Ця пара вперше виступила на чемпіонаті Європи лише 2 роки тому. Тоді вони були четвертими, пропустивши вперед Петрову і Тихонова. Наступного року піднялися на другу сходинку, залишивши основних конкурентів з Росії позаду. З ними у німецької пари давня суперечка. Тепер вона поновиться на чемпіонаті світу в Токіо.
Дуже яскраву програму показала українська пара. Тетяну Волосожар і Станіслава Морозова дуже добре приймала публіка, і вони їм віддячили видовищністю. Прикро, але українці так і залишилися п’ятими, хоча цілком заслуговували піднятися принаймні на сходинку вище.
- Нам не дуже щастить останні два роки,- говорить Станіслав.
– Тільки я відновлюся після травми, як пошкодиться Тетяна. Втім, ми, на мій погляд, враховуючи невдачі, які нас переслідували, з програмою впоралися добре. Невдоволення, звичайно, присутнє, проте на все є свої причини. Втрачений час на тренуваннях відбився на результаті на чемпіонаті Європи.
Далося взнаки й те, що нас не попередили про менший розмір ковзанки. Часу для того, щоб звикнути, не було, тому відчувалася деяка скутість у діях. Тому, напевно, й припустилися помилки при викиді.
- Завжди хочеться більше, але результат ми показали пристойний,- каже Тетяна.
– Я ж після травми ноги три тижні взагалі не тренувалася, а на четвертий мені дозволяли кататися по 10-15 хвилин на день. Звичайно, перерва у тренуваннях не могла не відбитися на виступах.