Сашко Положинський розповів про новий музичний проект та можливість його співіснування з "Тартаком"

Цієї весни лідер гурту "Тартак" Сашко Положинський піснею "Не свари мене, мамо" презентував свій новий музичний проект "Був’є". Перед першим живим виступом гурту на щорічному фестивалі "Бандерштат" в Луцьку, ми вирішили поспілкуватися із Сашком про "Був’є", "Тартак" та про ситуацію в країні.

Перше питання цілком передбачуване: розкажи, звідки виникла назва "Був’є"?

Це не нова назва. Часто в моїй голові з’являються якісь ідеї, щоб їх не забути – занотовую. Якось давно виникло в голові таке слово "Був’є", як поєднання двох слів "був" і "є", з використанням такого стильного українського апострофу. Подумав, що це могло би стати гарною назвою для якогось музичного проекту. Щоб не забути, записав це слово на великому аркуші паперу, який висів у мене на стіні, саме для того, щоб записувати якісь ідеї, плани, проекти. Оце слово кілька років висіло в мене на стіні, а я й не знав, що колись так назву свій новий проект.

Який зміст ти сам вкладаєш у цю назву?

Ну, така собі сталість буття – був, є, значить, є великі шанси, що й буде. Був – як основа, фундамент, якесь минуле, якась історія. Є – як безперервність існування: зараз – є, завтра – є, потім – знову є, і так є постійно, поки є.

А навіщо тобі взагалі цей новий проект? Мало "старого"?

Важко відповісти однозначно. Думаю, тут грають свою роль кілька факторів. З "Тартаком" все не дуже просто – в нього вже є своя історія, змінилося кілька поколінь активних прихильників, до "Тартака" багато питань, вимог, побажань, щодо нього є безліч упереджень, штампів, ярликів тощо. А "Був’є" – майже чистий, нічим не обтяжений. Звісно, свою роль грає й географічний фактор – більшість учасників "Тартака" мешкають в Києві, один – в Черкасах, а я зараз значно далі – в Луцьку. Це ускладнює творчі процеси, а я без творчості, без нових пісень, альбомів, вважай, не можу. Тобто, можу, але пісні все одно в мені народжуються, і якщо ці пісні не доходять до слухача, не знаходять свою публіку, це погано на мене діє – в багатьох сенсах. Я вже й потрохи пропоную свої пісні іншим артистам, і вони, ніби, з задоволенням їх беруть, і виконують, і ці пісні знаходять своїх прихильників. Але все одно - більшість моїх пісень краще за мене ніхто не відчуває, тому й хочеться їх виконувати самостійно. "Тартака" на це зараз не вистачає. На щастя, знайшлися люди в рідному Луцьку, з якими й пробую дати життя цим пісням.

Чим відрізняється твій новий музичний проект від "Тартака"?

Ну, головне – інші музиканти творять музику. І музика виходить коли - дещо інша, коли – зовсім інша, ніж у "Тартака". Ну, є й мої власні відмінності. По-перше, в "Був’є" я поки відмовляюся від речитативів і пробую співати, а в "Тартака" більшість пісень все ж таки речитативні. По-друге, в "Був’є" ми свідомо відмовляємося від деяких звичних для "Тартака" речей, таких, як, наприклад, елементи фанку чи хіп-хопу. По-третє, більшість пісень "Був’є", принаймні, ті, які зараз вже опрацьовані на студії, написані мною пізніше, ніж вийшов найновіший, на сьогоднішній день, альбом "Тартака" – "Сімка".

Ну, якщо послухати єдину з опублікованих на сьогодні пісень "Був’є" – пісню "Не Свари Мене, Мамо" (https://www.youtube.com/watch?v=jZ2gvAp7jbw) - можна все ж таки певну схожість із "Тартаком" помітити.

Ну, це ж не дивно – все ж таки і в "Тартаку", і в "Був’є" один і той самий автор пісень, і виконую ці пісні там і там також я. До речі, деякі пісні "Був’є" писалися для репертуару "Тартака", до якого з різних причин не потрапили. Що ще? Набір інструментів в обох колективах той самий – барабан, бас, гітара, клавішні. Знову ж таки, "Тартак" настільки різноплановий і необмежений чіткими музичними рамками, що мені було би важко створити якийсь новий проект, в якому би всі пісні були абсолютно несхожими бодай на якусь одну пісню "Тартака". Та, зрештою, публіка поки знає лише одну пісню, я думаю, деякі інші, вже записані, пісні "Був’є" на "Тартак" зовсім не схожі. Принаймні, не схожі на ті пісні "Тартака", які вже існують.

Хто співпрацює з тобою в рамках "Був’є"?

Головна особа в "Був’є" – Роман Сорока. Він і композитор, і аранжувальник, і саунд-продюсер. Він же й запросив інших музикантів до участі в "Був’є" – вибирав тих людей, з якими йому комфортно працювати, і професійний рівень яких відповідає Романовому баченню музики. Це гітарист Вадим Захарченко, який має ще свій власний англомовний проект "Freedom", бас-гітарист В'ячеслав Короткий, який співпрацює з різними музичними колективами, і барабанщик гурту "Фіолет" - Валентин Миронюк. До речі, сам Рома також багато з ким співпрацював і співпрацює. В його активі - робота з гуртами "Анна", "Фіолет", "Ріплей", "Флайzzzа"... Зараз він, крім всього іншого, ще й штатний концертний та студійний звукорежисер рівненського гурту "OT VINTA".

Ого, майже класична супергрупа!

Ну, так, певною мірою. В межах Луцька – так точно.

Читайте: Группа "Тартак" может прекратить свое существование

І це вже остаточний склад колективу?

На даний момент – так. Хоча, все ж таки, "Був’є" позиціонується не як сталий колектив, а як проект. Це значить, що люди можуть приходити, відходити, долучатися, залучатися... Ніхто нікого ні до чого не зобов’язує і не примушує. Ми вільні творчі особистості й поки нам цікаво та комфортно працювати разом – ми працюємо. Щось зміниться – значить, так і буде.

Здається, спочатку "Був’є" планувався як виключно студійний проект, а зараз вже чутно про концертні виступи. Що вплинуло на зміну концепції?

Нічого не змінювалося. "Був’є" починався як студійний проект, відкритий до пропозицій щодо концертів наживо. Якби пропозицій не було – лишалася б суто студійна робота. Але надійшло запрошення виступити на фестивалі "Бандерштат" в Луцьку, почали потрохи цікавитися інші органіазтори концертів та фестивалів – і "Був’є" вийшов за рамки студії.

А як виглядає робота над піснями? Це більше колективна чи індивідуальна творчість?

Спочатку пісня народжується в мені. Є якась мелодія, яку можна більш-менш наспівати, на цю мелодію пишеться текст і вже із готовим текстом я приходжу на студію. Там я наспівую пісню Романові, а він підбирає до неї музику. Ми разом визначаємо якісь відправні точки – настрій, темп, ритм, структуру, й далі Роман робить попереднє аранжування. В процесі, ми обговорюємо з ним окремі моменти – що подобається, що не дуже, що варто змінити, часом, вигадуються якісь нові, несподівані, повороти. Коли базове аранжування готове, до роботи долучається гітарист. Вадим вносить якісь свої пропозиції, пропонує різні партії та варіанти, а ми з Романом коригуємо цей процес, щось пропонуємо інколи, але частіше – просто з радістю приймаємо Вадимові ідеї. Потім до роботи долучається барабанщик Валік, відповідно, зі своїми ідеями та пропозиціями барабанних партій, якихось окремих збивок чи акцентів, а потім те саме, в свою чергу, робить басист Славік, відповідно, щодо звучання бас-гітари у пісні. Далі ми з Романом записуємо всі вокальні партії – він ще й співає разом зі мною, і робить це значно професійніше, ніж я. Зрештою, Рома все це зводить, майструє - і пісня готова. Так що, виходить, це процес колективний, але в ньому кожний задіяний дуже творчо та індивідуально.

І скільки пісень "Був’є" таким чином опрацював на даний момент?

Стовідсотково записана і оприлюднена поки єдина пісня – вже згадувана вище "Не Свари Мене, Мамо". Але в процесі – на різних стадіях готовності – біля десяти пісень. Загалом, якщо прикинути, скільки ще є вже написаних пісень та визрілих ідей, то можна було б записати десь три повноцінних альбоми не виходячи зі студії. Щоправда, так далеко – на три альбоми вперед - ми поки не зазираємо.

А куди зазираєте?

Хочемо записати перший альбом і напрацювати повноцінну концерту програму, так щоб могли грати хоча б годину часу.

Читайте: Лидер "Тартака" обратился к украинским военным в Крыму

Всього годину?! Тобі не замало, враховуючи, що "Тартак" нерідко грає й тригодинні концерти?

Ну, тригодинні концерти - це питання особистих стосунків "Тартака" та його прихильників. Та й не дуже часто ми так довго граємо – частіше години дві з половиною. Нам не раз казали, що ніхто не грає таких тривалих концертів, як "Тартак". Але ми вже до цього звикли, і наші прихильники вже звично чекають від нас цього, хоч, може, варто було би бути хитрішими чи ощадливішими – може би нас більше тоді цінували. Зрештою, коли "Був’є" напрацює достатньо матеріалу, хай не сім альбомів, як у "Тартака", а хоча би три, то обидва мої творчі дітища зможуть, по тривалості концертів, бити рекорди одне одного.

А наскільки зможуть співіснувати "Тартак" і "Був’є"?

Час покаже. Я особисто готовий сповна віддаватися і "Тартаку", і "Був’є", але багато що залежить і не від мене. Я, все ж таки, дуже залежний від музикантів, тож те, як вони працюватимуть, наскільки будуть зацікавленні у розвитку свого колективу, як будуть віддаватися творчому процесові, чи горітимуть, чи прагнутимуть творчого зростання, може стати вирішальним фактором у долі "Тартака" чи "Був’є". Я, звісно, за повноцінне та гармонійне співвіснування обох колективів, яке може бути вигідним і в творчому, і в комерційному плані. Але чомусь мені здається, що більш реальним є варіант "виживе сильніший" і не відкидаю можливості, що "сильнішим" в результаті виявиться якийсь новий, поки не існуючий, проект Сашка Положинського чи вже існуючий проект СП, який акумулює в себе весь найкращий доробок обох творчих проектів. Тож я дуже зручно влаштувався і, можна сказати, знайшов для себе безпрограшний варіант. Але якщо говорити про це більше серйозно, то чим більше гарних пісень ми всі разом створимо, чим більше хороших концертів дамо, тим більше виграє наша публіка.

Нещодавно на своїй фейсбук сторінці ти поділився думками щодо подальшої долі гурту "Тартак", які деякі ЗМІ сприйняли надто буквально і сповістили, що "Тартак" припиняє існування". Чи надихнули тебе на якісь рішення слова прихильників?

Чесно кажучи, було багато приємних і, часом, не дуже приємних слів, але мало конструктиву. Я, коли те писав, очікував не так на допомогу в прийнятті рішень, як на прояснення загальної картини. В даній ситуації – і в Україні, і в українській музиці, і в "Тартаку", як частини і того, й іншого, – є багато незрозумілого для мене, і також – багато просто не видного. От я й сподівався, що люди зможуть мені прояснити те, що я не розумію і не бачу. На жаль, цього не сталося. Я дізнався багато цікавого, приємного чи корисного, багато всього взяв до уваги, але головних речей так і не з’ясував. Тож поки все лишаю так, як є, а далі буде видно. Можливо, обставини все настільки радикально змінять довкола нас, що й вирішувати нічого просто не доведеться. А щодо "сенсаційних" сповіщень деяких ЗМІ, то це їм честі точно не робить, але залишається на совісті тих журналістів, які саме так сприйняли мій допис у ФБ.

Ти відомий своєю послідовною громадянською позицією, участю в обох майданах, різноманітних суспільних акціях. Як ти сприймаєш події на сході України? Хто чи що, на твою думку, винен в тому, що зараз відбувається?

Я не хочу говорити на цю тему, вибач. Як показав мій життєвий досвід, багато людей просто не розуміють мене, або просто не чують. Я не відчуваю в собі сили переконувати людей в тому, в чому я їх не можу переконати. Люди звикли слухати самих себе і найбільшого успіху досягає той, хто говорить те, що вони хочуть чути. Я так не вмію. Можливо, колись я наважусь спробувати знову донести до людей свої думки, але поки навіть найближчі мені люди не завжди мене розуміють та підтримують. Зараз вже нічого не можна змінити, назад не відмотаєш і втраченого не повернеш, тож все, в черговий раз, впадає в залежність, значною мірою, від масового ентузіазму та особистого геройства. Я не дуже здатен ні на те, ні на інше, тож намагатимусь підтримати, чим зможу, тих, хто здатен.

Чого хотів би побажати хлопцям, які зараз знаходяться на передовій?

Бути мудрими, мужніми, обережними та справедливими. І всім повернутися додому живими та неушкодженими. Вдома їх люблять і чекають.

Читайте: Положинский признался, что его поразили результаты Ляшко на выборах

На початку квітня "Тартак" мав благодійний виступ для феодосійських морпіхів, чи не плануються подібні заходи для військових?

Це не був благодійний виступ. Це був концерт вдячності та підтримки воякам, які не зрадили. Нас періодично запрошуть на концерти для військових, але щоразу знаходиться якась причина, яка заважає нам поїхати. Це, звісно, дає підстави для різноманітних зауважень чи звинувачень на нашу адресу, але є так, як є. Нам немає в чому виправдовуватися – ми немало добрих справ зробили вже і постараємося ще зробити. Може ще колись поїдемо, а може, дастьбог, всі військові матимуть змогу приїхати на концерт до нас.

І, наостанок, давай поговоримо про твій найближчий запланований виступ. Я так розумію, це має бути перший концерт "Був’є", 2-го серпня, на фестивалі "Бандерштат" в Луцьку? Чого чекати прихильникам твоєї творчості, які пісні будуть запрезентовані?

Ну, що чекати? Дійсно, не варто чекати того, чого люди звикли чекати від концертів "Тартака". Може виявитися, що буде не менш класно, але все одно – "Був’є" це не "Тартак". А чого чекати – я й сам поки не знаю. Ми будемо грати зовсім нові пісні зовсім нового проекту. І я трохи хвилююся, бо вже дуже давно не виступав з музикантами, з якими ще ніколи разом не грав на сцені, з піснями, яких ніхто з присутніх на концерті ще не чув. Знову ж таки, треба виправдати довіру, бо оргкомітет фестивалю виказав свою повагу до мене і, знаючи тільки одну пісню з репертуару, ввів "Був’є" до числа хедлайнерів. Є певний ризик, що публіка не сприйме і не зрозуміє, але є велика надія, що пісні "Був’є" сподобаються так само, як подобаються вони мені. В будь-якому разі, життя цілком може скластися так, що цей виступ "Був’є" виявиться якимось легендарним. З одного боку – це може стати єдиним концертним виступом провального "Був’є", з іншого – це може стати першим концертним виступом "Був’є" культового – хто може зараз сказати, яка доля нам судилася? Тож, користуючись нагодою, запрошую всіх 1-3-го серпня до Луцька, на фестиваль "Бандерштат" (сайт фестивалю - http://bandershtat.org.ua), щоб увійти до числа тих щасливчиків, які будуть свідками і учасниками першого публічного виступу "Був’є". Зрештою, ви все одно нічого не втрачаєте, бо, крім "Був’є", там виступатимуть й інші.