Президент Украины Владимир Зеленский и государственный секретарь США Марко Рубио обменялись заявлениями о продолжении переговорного процесса между Россией, Украиной и Соединенными Штатами. Украинский президент утверждает, что американские участники переговоров давят на своих украинских коллег, требуя уступить неоккупированную часть Донбасса в обмен на американские гарантии безопасности после завершения боевых действий. Государственный секретарь США назвал эти утверждения неправдой и подчеркнул, что Вашингтон не навязывал Украине никаких решений, а лишь подчеркивал: именно Киев должен определиться со своим ответом на российские условия. В то же время американские гарантии безопасности, по словам Рубио, могут вступить в силу только после завершения боевых действий между российской и украинской армиями. Зеленский отвечает, что это лишь верхушка айсберга и что оценка ситуации в значительной степени зависит от интерпретаций, но настаивает: в США действительно говорили о сдаче Донбасса, пишет Виталий Портников для Vilni-media.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала.

Усе це можна було б назвати справжнім дипломатичним скандалом, якби сторони не оперували речами абсолютно абстрактними. Насправді жодних повноцінних українсько-американсько-російських переговорів зараз немає. А ті, що відбувалися, більше нагадували затягування часу, необхідного Путіну для продовження війни проти України і водночас — для утримання Сполучених Штатів від посилення санкцій проти Москви. Ця російська вистава для одного глядача – Дональда Трампа – завершується відразу, щойно Путін розуміє, що може спілкуватися з ним і без жодних переговорів і що нових санкцій не буде. І нині для російського президента якраз сприятливий момент, адже американському лідеру потрібна російська нафта, щоб хоча б якось утримати енергетичний баланс у світі, що палає.

Немає і чіткого розуміння того, що таке американські гарантії безпеки. За Трампа США рішуче виступають проти вступу України до НАТО, та й за президентства Байдена великого ентузіазму щодо цього у Вашингтоні не спостерігалося. Причина очевидна: Сполучені Штати намагаються уникнути ситуації, за якої їм доведеться вступати у прямий конфлікт із Російською Федерацією. А це неминуче станеться, якщо Україна стане членом НАТО і Росія знову на неї нападе. Але якщо американці категорично виключають можливість війни з Росією, побоюючись ядерного зіткнення, то який зміст можуть мати будь-які гарантії? Тим більше сьогодні, коли ми бачимо, як союзники США у Перській затоці – там, де розміщені реальні американські бази і перебуває американський флот – повною мірою відчули власну беззахисність, спостерігаючи за атаками на американські військові об’єкти і обстрілами американських військових. У світі нової війни американські гарантії – це фантом. Але, схоже, ані Рубіо, ані Зеленський не готові собі в цьому зізнатися.

Та й умова припинення війни через виведення українських військ із Донбасу виглядає таким самим фантомом. Адже тоді доведеться визнати, що Путін чотири роки поспіль вів війну, кинув у м’ясорубку сотні тисяч своїх співвітчизників і витратив колосальні ресурси лише для того, щоб отримати контроль над Краматорськом і Слов’янськом. Сама вимога про відведення українських військ із Донбасу – це лише частина ширшої операції з поглинання всієї України. І відхід українських військ з будь-якого міста не зупинить війну – він лише її продовжить.

Таким чином, ми маємо справу з абсолютно новою формою дипломатичного скандалу – такою, що відповідає сучасній реальності. Коли сторони сперечаються не про можливі політичні кроки, а про формулювання, які існують лише в уяві учасників політичного процесу. У американців свої ілюзії: що війну в Україні можна завершити за рахунок українських поступок і після цього відновити взаємовигідні економічні відносини з Росією. У українців – інші: що США забезпечать гарантії безпеки, які унеможливлять нову агресію. І те, і інше не має нічого спільного з реальністю. Але це не означає, що виходу немає. Він є.

І пов’язаний він насамперед із підривом економічного потенціалу Росії та ударами по її військово-промисловому комплексу. Якщо у Росії не буде ресурсів для війни – не буде й самої війни. Так, взаємовигідне економічне співробітництво з нею в такому разі стане неможливим. Але натомість з’явиться шанс підготуватися до нової війни, яка може розпочатися знову – тоді, коли Росія відновить свій економічний потенціал і буде готова до нового стрибка.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZ.UA поссылке...