Блог | Психология агрессора: Россия в овечьей шкуре
Начну с истории. Испания. Школа. Украинский подросток, которого с семьей любезно приняла эта страна спрашивает у местного учителя в школе - "А вы тоже думаете, что в Украине есть нацисты?". На что получает такой ответ учителя: "Да, я знаю, в Украине есть нацисты" я смотрел об "Азове". Это слышит другой испанский ученик и подтверждает, что он слышал, что в Украине есть нацисты от своего отца. На самом деле вопрос, правда ли, что в Украине нацисты от рядовых испанцев звучит довольно часто...
Далее текст на языке оригинала
Отже, маємо визнати неприємну реальність - рашизму вдається через пропаганду нав’язувати людям навіть в далеких країнах свої хворі фантазії та брехню оруеллівського масштабу. І при цьому світ, зокрема, іспаномовний не знає наративу про нацистів росіян, хоча Росія відкрито на державному рівні проголосила за ціль тотальне знищення України та її народу через знищення еліти, перенавчання дітей та завзято реалізує це. І хоча путінізму дуже схожий на гітлерівський режим, але … його голосного засудження, наприклад, від Папи Римського, здається, так і не пролунало.
Росія офіційно проголосила себе правонаступницею кривавого більшовицького режиму, який системно знищував священнослужителів. Але світ не знає про мільйони вбитих більшовиками людей під час червоного терору та Голодомору. Пам’ятниками людям, які робили ці злочини і досі "обліплена" вся Росія, з сектантськими "святими мощами" Леніна в центрі Москви. Про злочини більшовизму знають історики, але це не є частиною світової масової культури. Сьогодні РФ розпочала війну та погрожує ядерним апокаліпсисом усьому людству. Та попри все Росії вдалось уникнути засудження багатьох країн та інституцій, які тримають "нейтралітет" попри всі злочини.
Як агресору вдається виходити "сухим з води" у світовій громадській думці? Що говорити про іноземців, коли часом й українські громадяни звинувачують Україну у війні.
Американський клінічний психолог Джордж Саймон у своїй популярній книзі "В овечій шкурі: маніпулятор виявити та здолати" 1996 року, яка була доповнена у 2014 дослідив методи, які використовує агресивний маніпулятор.
Читаючи цю книгу я не міг не дивуватися збігу маніпулятивних технік, які використовують агресивні особистості в міжособистісному спілкуванні з тими прийомами, які використовує Росія у своїй міжнародній взаємодії. Між іншим, це свідчить на користь теорії, що держави мають риси особистості.
Саймон досліджував агресивних людей-маніпуляторів та їх атаки. В цій колонці я висловлюю гіпотезу, порівнюючи Росію з таким маніпулятором, а Україну з тим, кого атакують. Свої роздуми та аналогії далі я виділяю курсивом, а думки психолога залишаю звичайним текстом.
Отже, найфундаментальніше правило полягає в тому, що саме агресор встановлює правила. Він обирає момент удару і цим відразу ставить вас у залежне від нього становище.
Джордж Саймон пише, що якщо хтось використовує маніпуляції це означає, що він буде продовжувати робити це і надалі. Проте його маніпуляціям треба чітко протистояти. Але нічого не зміниться до того моменту, поки агресивні маніпулятори самі не почнуть погоджуватися на зміни.
Для протистояння потрібно вміти правильно оцінювати характер інших. Розпізнавати тактики маніпуляції та відповідати на них належно. Уникати завідомо програшних битв.
Існує хибне уявлення, що люди загалом однакові. Однак агресивні особистості відрізняються, вони не поділяють загальний світогляд чи кодекс поведінки.
Отже, те, чого часом не розуміють в світі - Росія дійсно дуже "особлива" країна і потребує обмеження.
Саймон нагадує "По їхніх плодах ви пізнаєте їх". Агресивні особистості завжди тиснуть, щоб отримати бажане, мають "перемогти", прагнучи першості, не приймають відмови, рідко дають відповіді на прямі запитання, завжди знаходять виправдання своїй поведінці, змушують вас почуватися винними та захищатися.
При цьому жертви прихованої агресії почувають себе винними, хоча і намагались протистояти поведінці агресора.
Психолог розповів, що спочатку жоден з випробуваних ним підходів не діяв на маніпуляторів, а відтак він зрозумів складність цього завдання.
Дуже часто жертвам маніпуляції важко зрозуміти, що відбувається.
Це пояснює чому російська, а до цього і радянська пропаганда мала такий вплив на формування світової громадської думки.
Агресія може бути як відкрита, так і прихована. Загалом, потяг до боротьби - фундаментальний та інстинктивний. Саймон наводить слова видатного психолога Карла Юнга "зло, яке іноді виникає з агресивної поведінки людини, неодмінно проростає з її неспроможності опанувати та контролювати цей найбазовіший людський інстинкт".
Які ефективні техніки маніпуляцій застосовують агресори?
Применшення. Агресор намагається переконати, що його поведінка насправді не така шкідлива чи безвідповідальна як хтось може стверджувати. Щоб інша людина почувала себе, що вона занадто різка в оцінці. Мета - змусити вірити, що в їхній поведінці немає нічого неправильного.
"Це не війна - а спецоперація". "Критика РФ - це русофобія".
Брехня. Іноді ви не знаєте, що вас дурять поки не стане вже занадто пізно. Пам'ятайте, що маніпулятори схильні брехати хитрим, прихованим способом.
"Росіяни та українці - братні народи, ми ніколи не будемо нападати. Це лише навчання".
Брехня через недомовки. Улюблена тактика маніпуляторів - вам говорять потрібну інформацію, але опускають важливі подробиці.
"Україну вигадав Ленін". Але не згадують, що до цього Україна проголосила незалежність і більшовизм був змушений її спочатку завойовувати, а вже після того "вигадати".
Заперечення. Агресор відмовляється визнати, що зробив іншим щось шкідливе, навіть коли це очевидно. Ця тактика "Хто? Я?" змушує жертву почуватися неправою в суперечці.
"Росія не нападала на Україну" - цитата Лаврова 10 березня 2022 року. Наратив: "Не ми розпочали цю війну - ми лише відповідаємо".
Вибіркова неувага. Агресори активно ігнорують попередження, благання чи бажання інших, що може відірвати його від власних цілей.
"Україна? 30 років незалежності і там вже виросло нове покоління громадян? Ми цього не знаємо. України, української мови - не існує".
Раціоналізація. Якщо агресор зможе переконати вас, що має право робити те, що робить, він спокійніше переслідуватиме свої цілі, не знаючи стороннього втручання.
"Це зона наших законних інтересів, це наша історія, Україна хотіла в НАТО, в Україні половина людей говорить російською - отже ми маємо право".
Відвертання уваги. Маніпулятори майстерно вміють змінювати тему, щоб заплутати нас, іноді хитро і непомітно.
"На Заході - геї, а ми за християнські цінності, воюємо зі збоченцями". "Ось Ізраїль теж бомбить мирних, а США завжди атакує інші країни".
Ухилення. Маніпулятор намагається не дати загнати себе в кут, пропонуючи безладні, недоречні відповіді на прямі запитання. Невизначеність - одна з форм ухилення.
Розлогі фантазії Путіна на історичні теми. "Кордони Росії не закінчуються ніде".
Приховане залякування - агресори часто погрожують жертвам, щоб тримати їх у тривозі, страху та залежному становищі.
"Україну / місто Х скоро здадуть, захоплять", "Перетворимо США в радіоактивний попіл", "Атакуємо Німеччину за ракети TAURUS".
Нав’язування почуття провини. Один з улюблених прийомів. Маніпулятори дуже вправні у використанні більшої порядності жертв як засобу тримати їх у сумнівах, тривозі та залежному становищі.
"Ви спровокували війну українізацією, бажанням вступити в НАТО та ЄС…", "Чому не погодились на перемовини?".
Маніпуляторові достатньо лише підкинути порядній людині думку, що вона не достатньо щось… і ця людина відразу починає почуватися погано. Натомість порядна людина ніколи не змусить маніпулятора погано почуватися через його поведінку.
"У вас в Україні - корупція, а у нас в РФ - стабільність!"
На мою думку, до нав'язаної провини можна віднести і тезу, в яку повірили і деякі українці, що "війна сталася через те, що російськомовні не перейшли на українську".
Присоромлення. Це техніка використання тонкого сарказму та принижень як засобів збільшити страх і сумніви.
Зарозумілі тиради, мовляв "куди ж вам, х..ам".
Розігрування ролі жертви. Мета - породити в людей співчуття, жаль, симпатію і так від них щось отримати.
"Захід нас надув. США атакує Росію в Україні, Росії не залишили шансів. Нацисти напали на російськомовних".
Обмовляння жертви. Агресор використовує її, щоб створити видимість, що він лише відповідає, тобто захищається, на агресію з боку жертви.
"Українці - нацисти, напали на Донбас. Вони кричать москалів на ножі", "Українські біженці зганьбилися в Європі нахабною поведінкою" (наратив російського ІПСО, який було викрито).
Розігрування ролі слуги. Щоб приховати свої егоїстичні плани та жагу до вади під прикриттям служіння якійсь шляхетній справі.
"Ми звільняємо росіян в Україні. Ми допомагаємо країнам світу позбутися диктату Заходу та його неоколоніалізму".
Спокуса. Приховано агресивні особистості чудово вміють причаровувати, вихваляти, лестити чи начебто підтримувати інших, щоб змусити їх послабити пильність.
"Вигідно мати партнером Росію з її великими ресурсами, несамовитою культурою, традиційними цінностями, вірою в Бога та незалежністю від Заходу". А раніше: "ми побудуємо нове суспільство - комунізм!".
Перекладання провини. Агресивні особистості завжди шукають спосіб перекласти на когось провину за свою агресивну поведінку.
"В усьому винні українські націоналісти, США, англосакси. А також - євреї, які хочуть заселити Україну та організувати на півдні Небесний Єрусалим, а тому організували війну". "Це Україна не хоче миру та перемовин".
Удавана невинність. Маніпулятор переконує, що будь-яка шкода, яку він завдав була ненавмисна.
"Ми не хотіли нищити Маріуполь, Грозний, Алеппо, вбивати цивільних, зокрема мільйон в Афганістані - це просто супутні втрати нашої боротьби за мир. Адже всім добре відомо, що Росія ніколи ні на кого не нападала".
Удаване невідання чи розгубленість. Це ефективний спосіб завалювати злі наміри.
"Навіщо Захід почав втягувати Україну в НАТО - нам не дуже зрозуміло", Путін, 29 липня 2023 року.
Демонстрація гніву, щоб залякувати та маніпулювати іншими та змусити іншу людину підкоритися. Продумана демонстрація гніву може бути дуже ефективним елементом залякування.
Системний крик та прокльони на ток-шоу на державному російському ТБ з нападками на лідерів світу. Залякування ядерним ударом.
Газлайтинг. У голові жертви через обман створюється стільки сумнівів, що жертви більше не довіряють власним судженням і купуються на слова маніпуляторів. Жертва не має чітких, прямих доказів атаки на себе, але відчуває, що щось не так і тому почувається трохи божевільною - "мабуть, я справді як не свій, адже всі інші його начебто люблять".
В Україні: "Можливо Крим та Донбас сам захотів в Росію?". На Заході завдяки такому газлайтингу трампізм та праворадикальні прокремлівські політики розкладають демократії просто через вибори.
Часом маніпулятори заперечують категорично очевидні речі, що також породжує ефект божевілля. Схема цієї тактики проста: коли вам протистоять у чомусь, що, як ви знаєте, розкриє вашу непривабливу сутність, удавайте обурення та образу, здавайтеся непохитним та рішучим і піддавайте сумнівові здоровий глузд вашого звинувачувача.
"А де ви були 8 років коли бомбили Донбас?". "Київський режим, маріонетки Заходу, наркозалежний Зеленський, старий Байден".
Під час газлайтингу агресори також можуть почати кампанію з переформатування реальності та ситуації. Вони втиратимуться в довіру та укладатимуть союзи, щоб змусити жертву газлайтингу почуватися ізольованою.
Росія намагається переформатувати ситуацію з російсько-української війни на боротьбу світової більшості проти домінування Заходу та його "розбещених еліт". Мовляв, "від ХАМАСу, ісламістів, КНДР до західних праворадикалів та розлючених фермерів ЄС - всі об’єдналися проти західних еліт, які, рано чи пізно, вас, українці, кинуть - ви нікому не потрібні".
- Агресія маніпуляторів не очевидна.
- Маніпулятори використовують потужні техніки обману. Вони приховують, що хочуть перемоги та змушують жертву виправдовуватися.
- Вони використовують слабкості та вразливі місця інших.
- Коли наше чуття підказує, що ми маємо справу з безжальними інтриганами, ми схильні звинувачувати себе, сумніватися та думати, що агресори насправді не плекають злих намірів. А також думати, що насправді вони також страждають, бояться та переживають "у глибині душі", хоча це абсолютно не так.
Отже, люди часто не бачать агресивних планів та дій інших такими, як вони є. Ми прагнемо зрозуміти агресорів, а не подбати про себе. Мовляв, мабуть, ми сказали чи зробили щось, що їм загрожує.
Ось чому "путінферштеєри" існують навіть зараз.
Агресивні особистості надзвичайно схильні до боротьби у будь-якому потенційному конфлікті. Вони завжди прагнуть бути зверху та контролювати. Вони зазвичай самостійні та емоційно незалежні.
Окрім агресивності ще один вимір особистості - невротики та характеропати. Невротики відчувають безпричинну провину чи сором, коли прагнуть задовольнити свої базові потреби. Характеропатам навпаки бракує самообмеження у задоволенні їх потреб. І усі ми перебуваємо десь на шкалі між цими двома полюсами. Невротики власними надмірними страхами заважають власному успіхові. А характеропати не обтяжені муками совісті, їм байдуже до прав та потреб інших тому вони скоріше спричиняють проблеми для інших.
У крайньому разі характеропати можуть узагалі не мати совісті. Мають роздуту самооцінку, їм комфортна їх поведінка, вони не бояться негативних наслідків чи суспільного осуду. Тому характеропатам потрібні та корисні обмеження, конфронтація, а особливо корекція. Для них найпридатнішими будуть когнітивно-поведінкові терапевтичні підходи. Через самоусвідомлення проблем та конкретні вправи для зміни їх поведінки. Отже, я роблю висновок, що підхід до РФ потребує конфронтації, обмеження для самоусвідомлення Росією проблеми та роботи її нових еліт над зміною поведінки.
Американський психолог Джордж Саймон, якому зараз 76 років. Як приватний практик він понад 25 років спеціалізувався на порушеннях особистості та характеру.
Спотворені схеми мислення характеропатів були досліджені через мислення злочинців. Їхні особливості такі. Зосередженість на собі - егоцентризм. Власництво - мислення про людей, як про власність. Максималізм - все або нічого. Егоманія - характеропат так переоцінює себе, що думає, що ніби має право на все, чого хоче. Це сприяє зверхності, зарозумілості та вседозволеності. Інші його риси: безсоромність, нетерпимість та легковажність. Він прагне отримати все легко з відчуттям, що "надуває" людей. Він "безгрішний" - та бере все, що хоче, хай які соціальні норми це порушує.
Агресивні особистості схильні долати життєві виклики з піднятою головою та твердою рішучістю перемогти. Вони мають сварливий темперамент та настрій, неадекватний брак страху та гальмівних механізмів, стійке бажання бути в панівному становищі та особливий різновид презирства та зневаги до тих, кого вони сприймають як слабших. Ними рухає не так недовіра та підозра, як надмірна готовність до агресії, вони, схоже, насолоджуються протиправною діяльністю.
Хижацько агресивні люди - найекстремальніші маніпулятори чи шахраї. Вони схильні бачити себе вищими створіннями для яких нижчі, звичайні люди - законна здобич. Вони можуть бути чарівні та знезброювати.
Погодьтесь, Росія, як держава, дуже схоже на цю злочинну агресивну особистість, яка не збирається зупинятися.
Як вправні хижаки вони ретельно вивчають вразливі місця здобичі та здатні на наймерзенніші акти, не відчуваючи жодного почуття каяття чи жалю. Всі агресивні особистості мають спільні характеристики - прагнуть влади та панування над іншими. Вони схильні бачити ситуацію у викривлений спосіб, щоб виправдати свою надзвичайно агресивну поведінку.
Роздуте его, зверхнє ставлення до людей, використання інших та впевненість у собі поєднує агресивних особистостей з нарцисами. Останні натомість не відчувають потребу атакувати інших, адже апріорі впевнені у своїй перевазі.
Джордж Саймон зазначає, що маніпулятивні особистості як шукачі влади не можуть не звертати увагу на такі професії як: політика, правоохоронна діяльність та релігія. Часто бувають приховано агресивними особистостями: проповідники, лідери культів, політичні екстремісти та войовничі громадські активісти.
Як розуміти та вгамувати маніпуляторів?
- Познайомитися з характером цих вовків в овечій шкурі. Зрозуміти чого хочуть і як діють.
- Розуміти їх улюблені тактики. Вони робитимуть усе, щоб "перемогти". Але - не треба ставати їх жертвами.
- Усвідомити свої страхи та комплекси, що збільшують нашу вразливість перед агресором. Знання власних слабкостей - може стати головною силою у вгамуванні маніпулятора. Потрібно мати високу самосвідомість, особливо щодо аспектів вашого характеру, що збільшують вашу вразливість до маніпуляції.
Порушення совісті - одна з ознак агресорів. Вони ненавидять покору та опираються будь-яким обмеженням своєї поведінки та бажань. Проте під пильним наглядом у вразливому становищі вони можуть поводитися прийнятно, проте коли вважають, що захищені від розкриття та розплати - ні. Отже, викриття перед "усім світом" російських злочинів, брехні, корупції та агентів впливу виглядає як дієвий метод.
Маніпулятори змушують опонентів захищатися. Коли люди захищаються їхні думки зазвичай стають плутанішими, вони сильніше сумніватися в собі та відчувати прагнення до відступу.
Маніпулятор добре знає характер жертви і ефективно використовує її почуття сорому та провини.
Тому потрібно дослідити свій характер, слабкості та подолати їх. При цьому звертайте увагу на таке.
- Наївність. Не вірять, що люди бувають підступні, нечесні та безжальні.
- Надмірна порядність. Сумніви у собі. Коли вам завдають шкоди ви бачите ситуації очима агресора та звинувачуєте себе, коли вас атакують.
- Невпевненість у собі. Хронічна невпевненість у своєму праві задовольняти законні бажання та потреби.
- Надмірна інтелектуалізація. Замість того, щоб просто визнати - деякі люди борються багато та підступно просто, щоб дістати бажане.
- Емоційна залежність. Через страх перед незалежністю та автономією. Вас можуть вабити агресивні та незалежні особистості.
Якщо подумати про Україну як про особистість можна побачити її слабкості - невіру частини людей у безсовісність путінізму - "усі винуваті". Непродуктивну токсичну самокритику до власної країни під час війни, навіть коли очевидно, що це підриває моральний дух.
Можна знайти і цікаві приклади надмірної інтелектуалізації, коли за думкою деяких яскравих полемістів, ми самі винні: і що зрадили Україну-Русь, і що повірили в лібералізм після більшовизму, і що не побудувати власну цивілізацію та "5 проєкт", який, можливо, зміг би збалансувати "недоліки Вестфальської системи".
Також українці схильні сподіватись на чарівну допомогу з Заходу, замість того, щоб вкладатися один в одного та будувати власні великі проєкти, які нас захищатимуть. … Згадаймо, як складно нам далось усвідомлення необхідності побудови "неприступних" ліній фортифікаційних споруд.
Як взаємодіяти з агресивним маніпулятором?
Знаємо, чого очікувати та що робити
Маніпулятор піде на все. Пам’ятайте маніпулятор просто бореться за щось. Не реагуйте на їхню поведінку інстинктивно та з позиції захисту. Тримайте незалежну та впевнену позицію.
Тут можна згадати, як легко українська громадська думка піддається на маніпуляції - достатньо, наприклад, Москві обрати наратив "бандерівці" і таке враження, що вже ледь не вся українська ідея в публічному просторі починає обертатися навколо цього епізоду української історії. А Кремль задоволено потирає руки - його пастка заманити на зручну ділянку інформаційної війни - спрацьовує.
Уникаємо ведення програшних битв.
Одна з таких програшних битв - спроба змусити маніпулятора змінитися. Вони потребують у пастку що треба сказати та зробити, щоб змусити маніпулятора поводитись інакше.
З цього я роблю висновок, що заклики до РФ поводити себе цивілізовано не будуть почуті до поразки режиму російського фашизму.
Спрямовуємо енергію куди потрібно.
У конфлікті з агресивними особистостями вкладайте час та енергію в те, над чим маєте безперечну владу - власну поведінку. Треба бути впевненішим та енергійнішим. Часом трудно визнати, що треба взяти і на себе тягар зміни власної поведінки. Виснажена жертва зла на свого маніпулятора і часто хоче, щоб змінився лише він, щоб він "заплатив" за свою погану поведінку. Натомість потрібно працювати над власним зміцненням.
Отже, Україна має "просто" взяти і побудувати "впевненіше та енергійніше" свої інституції, практики та інформаційний простір.
Не приймайте жодних виправдань.
Не купуйтесь на виправдання. Ціль ніколи не виправдовує засобів. Хай яке логічне може бути пояснення проблемної поведінки - не приймайте його. Так агресор змушує вас підкоритися його думці. Ви спочатку маєте побачити його дії - до цього жодних виправдань.
Російський злочинний режим має врешті-решт програти.
Судіть про справи, а не наміри.
Не дайте втягнути себе у роздуми, що відбувається в голові у агресора. Судіть про саму поведінку та її сталі схеми. Тільки поведінка в минулому - надійний показник поведінки в майбутньому.
Хотілося б, щоб цю думку почули Ілон Маск і Папа Римський.
Встановлюйте особисті обмеження.
Щоб зрозуміти при взаємодії, які типи поведінки агресора ви можете стерпіти, а які ні.
Просіть прямо.
Це завадить маніпулятору перекручувати, відсутність прямої відповіді на обґрунтоване питання - індикатор того, що він знову бореться з вами.
Приймайте лише прямі відповіді.
Щоразу коли її не отримуєте просіть знову, не робіть це ворожим чи загрозливим методом.
Залишайтесь зосереджені тут і зараз.
Щоб маніпулятор не збив вас з пантелику власними тактиками. Зосереджуйтесь на тому, як хочете змінити поведінку вашого агресора конкретної миті.
Коли протистоїте агресивній поведінці покладайте на агресора тягар відповідальності.
Питайте, що він робитиме, щоб виправити поведінку. Це можна робити без хитрого присоромлення, ворожості чи провокування з вашого боку.
Під час протистояння уникайте сарказму, ворожості та приниження.
Агресивні особистості завжди шукають виправдання, щоб перейти у наступ. Вони вважають вашу ворожість атакою, на яку мають право відповісти. Не відступайте від конфронтації, протистоїть їм у відкритій, проте не агресивній манері.
Питання дискусійне, але з цього може випливати, що прокльони та образи на адресу росіян на практиці ніяк не наближають перемогу.
Уникайте погроз. Погроза - це завжди спроба маніпулювати іншими. Ніколи не погрожуйте. Просто вживайте заходів.
Дійте швидко. Коли агресор в розпалі переслідування цілей їх складно зупинити. Це як поїзд, який набрав рух.
Говоріть за себе. Використовуйте займенник "я" - майте сміливість постояти за те, чого ви хочете відкрито та прямо.
Укладайте розумні угоди. Агресивні особистості так ненавидять програвати, що коли очевидно, що мусять програти, вони часто роблять усе можливе, щоб побачити як програєте разом з ними. Часом такі трагічні сценарії розігруються, коли справа закінчується вбивством чи самовбивством.
Саймон вважає, що коли маєте справою з будь-якою агресивною особистістю намагайтесь пропонувати якомога більше взаємовигідних сценаріїв. Це важливо і потребує креативного способу мислення.
"Мій досвід показує, що це, мабуть, єдиний найефективніший інструмент особистісного зміцнення, бо призводить до конструктивного використання націленості агресивної особистості на перемогу", - говорить психолог. Угоди мають бути доречні, надійні, виконанні та перевірені. Та будьте готові виконати свою частину угоди. Не просіть того, що навряд чи отримаєте і не приймайте те, де маніпулятор може вас обдурити. При цьому у двох вас має статися зміна поведінки.
Отже, ступаючи "на особливо тонкий лід" цієї аналогії можна припустити, що з часом потрібно шукати формат в який росіяни могли б "перемогти в креативний спосіб". Як і українці. Можливо, про це ще рано говорити, але російські контреліти мають побачити переможний креативний сценарій хай і не для путінізму, але для самих росіян, які могли б використати свій агресивний та надмірно амбіційний характер на користь, а не на шкоду людству.
Будьте готові до наслідків.
Оцінюйте те, що агресор може зробити й на що здатний. Один зі способів підготуватися до наслідків - забезпечити собі потужну підтримку.
Будьте чесні з собою.
Знайте власні плани та "володійте" ними. Будьте впевнені у справжніх потребах і бажаннях у будь-якій ситуації.
Ну а наскільки український суспільно-політичний клас чесний з самим собою - кожен може відповісти сам.
***
Отже, безсовісні маніпулятори які брешуть та хочуть "всіх перемогти" - явище, яке поширене серед людей. Як бачимо може воно зустрічатися і серед країн.
