Блог | Боевая инициатива: украинский и чеченский опыт побед над Москвой и летнее наступление ВСУ
Здатність нав’язати противнику свої параметри і характер бою є важливою запорукою успіху. Зрозуміло, що на це впливають різні фактори й обставини, зокрема й вміння бути ініціативним – грати "білими". У протилежному випадку доводиться весь час реагувати на удари ворога й карати його за помилки, а не діяти першим, змушуючи противника шукати "відповіді" на наші удари. Є й зворотня загроза, коли продумана бойова ініціатива підміняється безперервними атаками без належного планування та розуміння їх вірогідних наслідків. Отже, пасивність і поспіх є антитезами правильної бойової ініціативи, яку наші предки вдало окреслили у вислові: "Під лежачій камінь вода не тече".
Спочатку на двох прикладах коротко проілюструю як застосування бойової ініціативи українцями і чеченцями допомагало громити москалів у минулому.
І перший приклад стосується козацьких часів. Серед багатьох звитяг відзначу гучну перемогу Війська Запорозького під проводом гетьмана Івана Виговського над московитами в битві під Конотопом 7-9 липня 1659 р. Тоді козаки відразу захопили бойову ініціативу й утримували її до повного розгрому ворога. Яскравим свідченням цього є той факт, що вони за підтримки кримських татар безперервно здійснювали продумані різноманітні дії впродовж усієї битви. Перерахую найважливіші з них:
- здійснення постійної розвідки, зокрема і за допомогою зачіпних боїв;
- активне маневрування військами на полі бою;
- ретельна підготовка засідки (за рахунок приховування місця розташування татарської кінноти);
- виманювання ударного угрупування противника за ріку Соснівку та руйнування комунікацій у його тилу;
- загачування цієї ріки та використання її розливу для знищення ворожої кавалерії;
- несподіваний удар усіма силами з різних боків;
- переслідування розбитих військ противника.
Підкреслю, що перераховані бойові дії козаків, окрім утримування бойової ініціативи, свідчать і про застосування низки прийомів воєнного мистецтва. Серед них виокремлю успішне застосування 8 військових хитрощів, особливо "Заскочити зненацька" (несподіваний удар), яку козаки використали кілька разів поспіль і завдали завдяки цьому величезних втрат московитам.
А якою була "відповідь" противника?
Москалі замість продуманої бойової ініціативи виявилися здатними лише на поспішні атаки, після провалу яких намагалися пасивно відсидітися в таборі. Тож нищівна поразка московитів стала закономірним результатом беззаперечної переваги українських козаків в усіх аспектах воєнного мистецтва.
Другий приклад стосується використання бойової ініціативи чеченськими військами під час звільнення м. Грозного у серпні 1996 р. (І російсько-чеченська війна).Тоді російське командування, з огляду на значну чисельну і військово-технічну перевагу свого угрупування, здебільшого покладалося на пасивну оборону окупованої території. При цьому частина особового складу російських військ була деморалізованою і не мала мотивації вести війну на чужій землі.
Щодо чеченської сторони, то попри значно меншу чисельність та обмежене військово-технічне забезпечення, її формування вирізнялися боєздатністю, ініціативністю, гарною розвідкою й високою мотивацією – прагнули за будь-яку ціну звільнити Рідну Землю. За таких обставин їх командування на чолі з Асланом Масхадовим зробило ставку на несподіваність атаки, чітку спланованість дій та влучність ударів штурмових загонів. Все це мало забезпечити належну бойову ініціативу.
В ході операції, яка почалася 6 серпня, відбулися блискавичні атаки на усі опорні пункти противника одночасно. Чеченці діяли несподівано і з різних напрямків, що дозволило впродовж короткого часу завдати поразки ворожому гарнізону у м. Грозному (заблокували або знищили усі опорні пункти противника і взяли під вогневий контроль навколишні терени). Незабаром було вправно зірвано й поспішні спроби росіян деблокувати гарнізон. Ця перемога стала вирішальною та призвела до підписання 31 серпня 1996 р. у м. Хасав-Юрт мирної угоди й виводу російських військ з Чечні.
Отже, український і чеченський досвід перемог над москалями, доводить, що ініціатива, а не поспіх і пасивність є важливою запорукою успіху на полі бою.
Наприкінці коротко згадаю і про літній наступ ЗСУ в 2023 р., досвід якого підтверджує усе сказане вище. Наші успіхи, зокрема під Бахмутом і Роботиним, обумовлені багатьма обставинами і факторами. Йдеться не тільки про переваги Сил оборони України в якісному командуванні, різнорівневій розвідці, мотивації й особистій боєздатності воїнів, злагодженості дій штурмових підрозділів, вправному використанні резервів та суттєвому знекровленню противника завдяки потужним вогневим ураженням усіх рівнів його оборони та тилового забезпечення. Важливу роль відіграла й здатність утримувати бойову ініціативу завдяки продуманості власних наступальних дій і вдалому обрахуванні вірогідних відповідей противника. У підсумку маємо просування вперед і завдання відчутних втрат ворогу.
Натомість не лише поспіх, але й запізніла реакція на зміну бойової ситуації загрожують великими втратами особового складу і техніки та марнуванням нагод і часу. В якості ілюстрації згадаю дії російських військ під тим самим Бахмутом і Роботиним, що мають ознаки надмірного поспіху в контратаках. Поряд із цим, відзначу і відносно пасивне очікування наших атак противником на окремих ділянках фронту, зокрема на Херсонщині.
Тож вірю, що Сили оборони України розгромлять рашистських окупантів і здобудуть ПЕРЕМОГУ! І для цього за прикладом наших славних предків надалі діятимуть ініціативно і вдало застосовуватимуть усі необхідні військові хитрощі.
