Літературний конкурс. Скрипаль

"Нащо Гостей журбою частуєш, чи то нині не вессілля? Гей, Карпати

розсиплються, бо такого камінь не витримає. Схаменися! Сюди Бог не загляне

через такий смуток. Он, якого легеня виростив, як дуб міцний і статний,

чистий, як води Прута. Прудкий, як Вітрогони - Чорногору перестрибне!"

"Авже перескоче, сивиною згоджувався скрипаль, всього дала Вітцівшина і

розумом наділила - багатство на старість, вічне. А він Краю цурається,

покидає Карпати!" Запекла скрипаля душа. Чим збороти той вогень? Ади -

поглянь на Гостоньок - наче маною їх напоїв, а не настоянками - німих

пісень співають.Фе, не файний я газда, не файний! Най сам каменію - камінь

гризу і тільки мене гризе, якшо виховав такого, але гості.. і ти синку

весселіться - нині твоє весілля, а не... Тоді повінь вогненною гаддю нафти

наповзла на село і полум"я все і всіх злизало. Нанашка і донечка -

поховали їх: вуглину що огорнула свою вуглинку..."

Скрипка схлипнула раз, другий -стихла, як було тоді на похоронах, коли

ішли із дому навічно...

Схаменувся неньо, подумалось сину.

Сиві очі скрипаля білими голубом облетіли гостей і просили пробачення:

газди старими дубами мовчали а газдині сушили запасками очі. Скрипаль

позирнув на сволок - два віночки: більший і менший співали колискову -

випив пугар цуйки  і креснув смичком по струнах  - скрипка засміялась аж

покотилася мелодія по полонинах - затанцювала Світлиця і Карпати "Аркан".

Скрипаль вперто, затято сміявся, приповідав, приспівував скрипці і своєму

болю - нині синове весілля. А завтра його в Карпатах не буде. Поїде до

Вальки в Росію на заробітки.