Доларова залежність України

Інфляція в Україні стрімко росте. До березня вона сягнула 26 % на рік і продовжує рости. Незважаючи на те, що ціни ростуть у всьому світі, інфляція в Україні є екстремальною та вдвічі перевищує рівень у сусідній Росії. Але замість того щоб стримувати інфляцію, центральний банк України її провокує.

Ціни в Україні стали безконтрольно підвищуватися з того часу, як Юлія Тимошенко  повернулася в грудні як прем'єр-міністр. Негативно налаштовані спостерігачі звинувачують її в популістських витратах на суспільні потреби. Проте це помилкова думка. Насправді, її уряд значно зменшив бюджетні витрати якраз напередодні Нового року. Так міністр фінансів Віктор Пинзеник звітував, що профіцит бюджету становив 0,6 % ВВП за перший квартал 2008 року.

Це недивно, оскільки прибутки держави ростуть разом із цінами, що піднімаються, тоді як витрати значною мірою залишаються на тому ж рівні. Насправді ж, уряд Тимошенко добре пропрацював над фінансовою ситуацією. Витрати держави, загалом, добре збалансовані, та державний борг становить всього 11 % ВВП. Згідно з даними Національного банку України (НБУ), валютні запаси зросли і на сьогодні становлять 33 мільярди доларів США.

Реальна причина інфляції в Україні полягає в національній валюті – гривні, яка, як і раніше, прив'язана до долара США. Коли долар знецінюється, як це відбувається сьогодні, дуже відкрита економіка України починає імпортувати інфляцію. За останній рік долар відносно євро впав на 12 %. До того ж євро в зовнішній торгівлі України посідає істотніше місце, ніж долар.

МВФ неодноразово попереджав Україну, що прихильність до долара може призвести до фінансової кризи в результаті переоцінки або недооцінки, та впродовж декількох років закликав Україну зробити обмінний курс вільним. Проте НБУ відмовився зробити це, перетворивши Україну, таким чином, на останньою країну в Центральній і Східній Європі, яка прив'язала свою валюту до долара.

Впливові промисловці України вітали низький обмінний курс, вважаючи, що це зробить країну більш конкурентоздатною. Вони проігнорували той факт, що НБУ може контролювати тільки номінальну вартість гривни. Проте витрати визначаються реальною ревальвацією, яка становить суму змін обмінного курсу й інфляції.

Прихильність до долара також змусила НБУ слідувати вільній грошовій політиці. Поточний рівень рефінансування в Україні становить 16 % на рік, на 10 % менше, ніж рівень інфляції. Це означає, що в Україні негативна реальна процентна ставка становить 10 % на рік. У результаті накачування України грошима, грошова маса M3 виросла за минулий рік на 52 %, що говорить про те, що незабаром інфляція сягне 30 %.

Керівництво НБУ розуміє, що для заборони інфляції необхідно вживати заходів, але прив'язка до долара обмежує його дії, оскільки це не дає змогу значно підвищити відсоткові ставки. Натомість, вони стали вдаватися до жорстких резервних вимог, ефективно нормуючи кредитування і, тим самим, спричиняючи звуження національного кредитного ринку в розпал міжнародної фінансової кризи, яка, ймовірно, призведе деякі банки середнього розміру до банкрутства в результаті проблем з ліквідністю. Нормування завжди гірше за ринок.

Чому НБУ продовжує слідувати своїй непродуктивній політиці? Одна з причин – це недолік компетенції, проте, ймовірно, вирішальну роль відіграють все ж політики. НБУ підкоряється президентові, який, незважаючи на призначення Тимошенко прем'єр-міністром, виглядає зацікавленішим у завданні їй політичної шкоди, ніж у приборканні інфляції.

Недоліки політики НБУ очевидні, і він буде змушений звільнити обмінний курс, проте, це може статися надто пізно. Навіть сьогодні, в розпал інфляційної кризи, НБУ не хоче діяти швидко, не справляючись з лабетами цієї кризи. НБУ необхідно оголосити про те, що він більше не має на меті утримати обмінний курс і що він перестане здійснювати інтервенції, скуповуючи долари на ринку.

Якщо НБУ дозволить варіюватися обмінному курсу, ймовірно, українці поміняють мільярди доларів на гривні, піднімаючи обмінний курс гривні. Це стримає інфляцію в Україні, оскільки НБУ може обмежити постачання грошима за допомогою високих процентних ставок, а не нормування.

Залишається мало часу. Великий економіст Руді Дорнбуш говорив, що, як правило, фінансова криза починається значно пізніше, ніж її чекають, проте згодом розвивається значно швидше, ніж того можна було чекати. Україна стоїть над фінансовою прірвою.

Ющенко та НБУ все ще можуть вжити заходів, проте якщо вони не почнуть діяти негайно, може вибухнути дорога і непотрібна фінансова криза. Як прем'єр-міністр Тимошенко врятувала країну від фінансового дефолта на початку 2000 року. Добробут України не має бути принесений в жертву політичним амбіціям президента.

Андерс Аслунд, Project Syndicate, США