Потрусило Київ, потрусить і регіони, 21 февраля 2008
Останні заяви про вихід з НСНУ найбільш впізнаваних і дієвих представників помаранчевої еліти (спочатку В.Балога, далі – Р.Безсмертний, О.Білозір, В.Кріль, інші) є свідченням дуже сильних відцентрових процесів в партії не лише на центральному рівні. Як стверджують наші джерела в середовищі НСНУ, цей демарш треба сприймати, насамперед, як наслідок задавнених конфліктних ситуацій між керівниками областей, призначуваними Президентом України і обласними організаціями партії “Народний Союз “Наша Україна”.
Проблема навіть не в тому, що на обласному рівні голови державних адміністрацій не сходяться характерами з партійними активістами, а в тому, що конкуренція у керівництві НСНУ в Києві переноситься на рівень регіонів. За нашою інформацією, на сьогодні є 5-6 регіонів, де голови обласних державних адміністрацій – “око і руки Президента” – мають опозицію з боку обласних організацій НСНУ. Прикладом цьому є спопуляризований засобами масової інформації конфлікт у сусідній з Києвом Чернігівській області. Якщо пам’ятає читач, під час відзначення 90-ї річниці “українських Фермопіл” на станції Крути у Чернігівській області, група активістів нібито пропрезидентських організацій прийшла з гаслами, спрямованими проти голови обласної державної адміністрації Володимира Хоменка. Акція, звичайно, “вдалася” – телевізійна “картинка” зі звинуваченнями голови ОДА - і В.Хоменко вже зарахований до ворогів демократичних сил і прихильників кучмівської “реакції”.
Як виявилось, за пафосними звинуваченнями у “реакції” було всього-на-всього незадоволення “нашоукраїнців” кадровою політикою голови обласної державної адміністрації. Поінформовані джерела говорять трошки про інші причини – нібито акція була організована за безпосередньої участі заступника голови обласної ради, голови Чернігівської НСНУ О.Обушного з відома голови партії НУ-НС В’ячеслава Кириленка. Звичайно, ці слова треба піддавати великому сумніву (оскільки інформацію повідомили в середовищі опонентів В.Кириленка). Тим не менше, правдою є те, що конфлікт між головою ОДА і головою обласної організації НСНУ у Чернігівській області має вже цілу регіональну історію. При тому, партійний Київ ніяк не реагує на сигнали з Чернігова – так, ніби є нормою, що голову ОДА, який представляє президентську вертикаль влади, “мочать” місцеві партійці з пропрезидентської НСНУ.
Так, зрозуміло, що місцева обласна організація НСНУ чекала значно більшої прихильності, у тому числі і в кадрових призначеннях, від голови обласної державної адміністрації. Але такі претензії були б обґрунтовані, якби НСНУ мала більшість в обласній раді або хоча б блокуючу третину. Але місцеві вибори “нашоукраїнці” повністю провалили. За результатами виборів 2006 року до обласної ради НСНУ виявилася одним з аутсайдерів перегонів. Розподіл мандатів в обласній раді красномовний: БЮТ -35, Народна партія – 5, блок “Наша Україна” – 12, Соцпартія – 17, КПУ – 6, Партія регіонів – 15. Тобто з 90 мандатів “Наша Україна” має лише 12 (13%). А це означає, що НСНУ ніяк не вплине на ситуацію, якщо 2/3 депутатів обласної ради (БЮТ, СПУ, Партія регіонів, НП) проголосують за висловлення недовіри голові облдержадміністрації. Тому голова адміністрації змушений знаходити баланс інтересів в раді і уникати будь-якої демонстрації партійних преференцій. Врешті, голова обласної державної адміністрації має трошки інші (адміністративні) функції. Він – управлінець, який відповідає за економіку області, за дотримання соціального стандарту для кожного чернігівця, а не представник НСНУ в обласній владі. Кому, як не слухачеві Національної академії державного управління при Президентові України О.Обушному це розуміти... Правда, кажуть, що в “мочилові” чернігівського губернатора присутній і суб’єктивний фактор – нібито “нашоукраїнці” підозрюють В.Хоменка в ініціюванні прокурорського реагування на обрання О.Обушного другим заступником голови облради. Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, голова облради може мати лише одного заступника, а в Чернігівській облраді їх двоє. Правда, нелегітимне збільшення кількості заступників голів облради - проблема всеукраїнська (у Харківській облраді їх взагалі п’ять), і прокурорське реагування здійснюється у всіх областях, але, очевидно, “осадок” залишився.
Як бачимо, у Чернігівській області найбільш опозиційно настроєна до президентського посадника Хоменка саме пропрезидентська НУ-НС. При тому опозиція ця виключно неконструктивна. Оскільки досі жодного факту розробки НУ-НС проекту програми розвитку регіону, проекту рішення щодо розв’язання економічних проблем регіону наразі не зафіксовано.
Якщо у президентських голів державних адміністрацій - такі “друзі”, то вороги непотрібні. Невідомо, чи демарш чільних “нашоукраїнців” у Києві щось вирішить, але однозначно це внесе певну визначеність у стосунки регіональних еліт. Принаймні, тоді буде чітко зрозуміло, хто влада, а хто опозиція.
