Літературний конкурс. Кучеренко

— Кучеренко, у мене з тобою серце стане!.. Що це таке?!.. Що це ти намалював?!..

— Сніг.

— Який сніг?!.. Який?!.. Ти знущаєшся?!.. Знову знущаєшся?!..

— Це сніг, а на ньому сліди.

— Які ще сліди?!..

— Це сліди зайчика, який тікає від вовка.

— Якого зайчика?.. Якого вовка?.. Діти, хтось бачить тут сліди зайчика або вовка?..  Кучеренко, ніхто тут не бачить слідів ні зайчика, ні вовка, та і взагалі ніяких слідів. От що оце за риски?

— Це берези.

— Кучеренко!!!!! Які берези?!..

— Це берези. Їх присипало снігом. Поміж них зайчик тікає від вовка.

— Ага, берези… Ну добре… Добре. Хай будуть берези. Хай будуть сліди. Зайчик- вовк. Нехай. Але подивися, Кучеренко, всі малюють фарбами, як я сказала. От Зубчик намалювала новорічну ялинку, покажи, Зубчик! Бачиш, яка красива ялинка. Молодець, Зубчик, готуй щоденник для дванадцятки. А от, Кучеренко, от Верещук намалював гараж і машину. Непогано, Верещук. Кучеренко, подивися, навіть Рижков — навіть Рижков! — і то намалював… Що це ти, Рижков, намалював?

— Пістолет.

— Двійка тобі, Рижков. Я ж сказала, намалювати те, як ви провели зимові канікули. При чому тут пістолет?

— Мене брат навчив стріляти з пістолета.

— Ох, Рижков, краще б він навчив тебе ширінку застібати! Ох!.. Так, Кучеренко, я тебе ще раз питаю, чому ти малюєш не фарбами, а фломастерами?

— Тому що я хочу малювати цими фломастерами.

— Так, Кучеренко, завтра прийдеш у школу з мамою! Може, хоч вона мені пояснить, що це за калякі-малякі ти малюєш.

— Це не калякі-малякі, це сніг… і берези… і сліди… зайчик тікає від вовка...

— КУЧЕРЕНКО!!! Який сніг? Де тут сніг?

— Ось.

— Оці зелені крапочки?

— Вони не зелені, вони білі. Це сніжинки.

— Зелені сніжинки, припустимо, ладно! А де берези?

— Ось чорні риски. Це берези, я їх зверху намалював.

— Які чорні, вони ж СИНІ! Роззуй очі, Кучеренко, ось чорний фломастер, а це синій! Фух! А це шо, шо це за кружечки?

— Це сліди. Оце сліди зайчика, вони менші, а це вовка, вони більші.

— Оце сліди зайчика? Але чому вони червоні, а оці, сліди вовка, — чому вони жовті?

— Вони білі.

— Білі!!! Ти думаєш, я з'їхала з глузду, так, як ти?.. Що це в тебе за спогад про зимові канікули, ти що, в лісі новий рік зустрічав?

— Ні, вдома.

— Тоді до чого тут берези, сніг, сліди?.. Кучеренко?.. Кучеренко, чого ти плачеш? Куди ти пішов, Кучеренко?!.. Кучеренко! Кучеренко… Що таке, Зубчик?

— Ніно Федорівно, не кричіть на Льоню, будь ласка! У нього тато помер.

— Як помер? Коли?

— На новий рік. Вони з Льонею бігали, тато впав і помер. Сказали: інфракт.

— Інфаркт? Боже, чому ж ви раніше мені не сказали?.. Божечки, бідненький Кучеренко!..

— А ці фломастери йому тато на новий рік подарував. Він сказав, що вони чорно-білі. Пожартував. Ніно Федорівно, що з вами, вам погано? Рижков, викликай швидку!

— Нітрогліцерин… дайте… у мене в сумці… чорно-біла коро…