Ющенко не наважиться на розморозку

24 липня Олександр Мороз у своєму телезверненні сказав, що в разі розпуску парламенту Верховна Рада України не підкориться цьому рішенню.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Чи підкориться парламент рішенню президента про розпуск?»

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„Якщо про це говорить голова Верховної Ради, який відчуває за собою підтримку парламентської більшості, то він знає, про що говорить.

Окрім того, зараз дуже складна ситуація щодо легітимності розпуску Верховної Ради. Йде змагання юристів, змагання правових тлумачень тих чи інших норм Конституції, зокрема й тих, що стосуються розпуску Верховної Ради. В такій ситуації приймати рішення про розпуск Верховної Ради – це відкривати шлях до глибокої гострої політичної кризи”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Поки що в Україні тривала «війна інтерпретацій» на тему можливості з боку Президента розпустити Верховну Раду. У «війні інтерпретацій» за відсутності єдиного головного тлумача Конституції (Конституційного суду) участь можуть брати хто завгодно: Президент, Верховна Рада, політики, юристи, звичайні громадяни, з тією лише різницею, що можливість втілювати в життя свої інтерпретації у них різні.

А от вчорашня заява Мороза означає, що за «війною інтерпретацій» може початися «війна легітимностей», а це вже небезпека не для жменьки політиків, а для всієї держави. Легітимність Президента забезпечується 52% виборів, які за нього проголосували. Але і у «антикризової коаліції», яка керує Парламентом легітимність так само забезпечується підтримкою більшості виборців. І у «війні легітимностей» політики будуть змушені звертатися до тих, хто їм таку легітимність надав, тобто до виборців, а ще простіше-до звичайних громадян. Тобто в цьому контексті наступним етапом протистояння може стати вуличне протистояння. А далі уява може малювати найгірші схеми: підпорядкування в одних регіонах органів державної влади Президентові, в інших-Парламенту, з’їзди депутатів місцевих рад Центру і Заходу з одного боку, і Сходу і Півдня з іншого. Потім таку країну буде дуже важко зшити воєдино.

Сучасна політична еліта України починає становити загрозу для української державності”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Мороз преувеличил свои возможности. Хотя надо отдать должное, что соединение железной воли Партии Регионов с хитростью и политическим опытом Мороза резко усилило роль парламента, дало ему новые силы.

Но Мороз, предлагая такое решение, независимо от себя делает большую политическую ошибку, так как он добивается такого заседания Верховной Рады, на котором будут присутствовать 240 депутатов, и туда не придет не только БЮТ, но и «Наша Украина». А это ситуация, о которой мечтала Тимошенко, - нелегитимности всего состава Верховной Рады.

Это решение мощное, сильное, в какой-то мере дестабилизирующее ситуацию в стране, но оно является скорее выполнением политических планов Тимошенко о нелегитимности Верховной Рады и об особом качестве сегодняшней коалиции.

Но я думаю, что Ющенко не собирается распускать парламент, и в этом смысле Мороз скорее выполняет волю людей, которые контролируют Верховную Раду.

Заявление подобного рода, прозвучавшее из уст спикера, говорит о том, что в стране резко обострилась политическая ситуация. И только спокойные шаги президента и Верховной Рады навстречу друг другу способны предотвратить дальнейшее осложнение ситуации”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Жодних підстав недовіряти Морозу немає, тим більше, що Мороз найнезацікавленіша фігура в розпущенні парламенту. Мороз отримав потужну посаду і я не сумніваюся, що на посаді спікера він зможе покращити позиції своєї партії. Думаю, що у нього достатньо високий рівень довіри серед партнерів, у тому числі й серед Партії Регіонів. Вони його підтримають і не погодяться з указом президента, якщо такий указ буде.

Загалом можливі два варіанти розвитку подій. Варіант швидкого загострення ситуації із залученням людей на вулиці малоймовірний. Більш вірогідним є варіант, коли президент видасть указ, а парламент проголосує постанову про невизнання цього указу, почнеться новий раунд переговорів. І я думаю, що на цих переговорах позиції Партії Регіонів будуть суттєво сильнішими, ніж позиції президента, адже «Регіони» можуть собі дозволити піти на розпуск парламенту”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президентЦентру соціальних досліджень «Софія»):

„У «антикризової» коаліції є і політичні, і юридичні підстави не визнавати таке рішення. Станом на сьогодні єдиним аргументом, що дозволяє президенту приймати рішення щодо розпуску, є аргумент про несформований уряд. Але ж у президента були всі документи щодо кандидатури прем’єра. Якби президент у час між поданням документів і 25 липня віднайшов серйозні не лише морально-політичні, але й юридичні аргументи проти кандидатури, то тоді б перевага була на боці президента. Але у президента поки що таких аргументів немає.

Більш того, є проблеми щодо тлумачення термінів. В залежності від того, як рахувати організацію коаліції, ми маємо різні терміни. Попередня, «помаранчева», коаліція також була заявлена і зареєстрована.

Вчорашній виступ Мороза не був ультиматумом. Це своєрідна демонстрація того, що в Україні створено новий центр влади. Цей орган, на відміну від російського парламенту в 1993 році, не веде війну з президентом, а пропонує співпрацю”.

Віталій КУЛИК (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

„Рішення про розпуск парламенту малоймовірне. Звичайно, у Верховній Раді є частина радикально налаштованих народних депутатів, які можуть піти на протистояння, спровокувати громадянський конфлікт. Вони можуть залучити свої структури до спротиву, а це може стати причиною не метафізичного розколу України, а цілком матеріального конфлікту. Тоді політична відповідальність ляже на плечі і президента, і Верховної Ради.

Те, що говорить нині Мороз, говорить про те, що Верховна Рада зараз не збирається відступати. В той же час коаліція залишає поле для маневру «Нашій Україні» і ставить такі умови, які б дозволили розширити не лише коаліцію, але й відповідні механізми участі «Нашої України» у виробленні державної політики, не входячи безпосередньо в «антикризову» коаліцію.

Таким чином, заяву Мороза можна розцінювати як уточнення позиції Верховної Ради і її офіційне «закріплення».