Чи загинула Помаранчева революція?

Якщо послухати збуджені коментарі щодо двох останніх виборів у Східній Європі, можна подумати, що Радянський Союз повстав з мертвих. Аналітики б’ють на сполох, і в Україні, і в Білорусії на виборах перевагу отримали проросійські троглодити. В Україні результати здавалось зруйнували слабкі надії Помаранчевої революції, якій трохи більше року. У Білорусії недосвідчених протестувальників швидко змели, знищивши надії на зміни.

Але ж подивіться, Білорусія точно є останньою диктатурою в Європі. Так, виборці в Україні віддали більшість голосів Віктору Януковичу, колишньому прем’єр міністру, провідному представнику старого режиму та другу Кремля, а герой Помаранчевої революції Президент Віктор Ющенко посів печальне третє. Але це був регресс лише однієї партії, а не демократичного духу Помаранчевої революції.

Залишимо в стороні той факт, що це було перше повністю вільне та чесне голосування в історії країни, і подивимось на цифри. У той час, як популярність Нашої України Ющенка знизилась, вона зросла у інших помаранчевих партій. Зрештою, 55 відсотків нового парламенту України складатимуть групи, які стояли на чолі Помаранчевої революції – це схоже на перемогу у грудні 2004.Партія харизматичної Юлії Тимошенко отримала близько 30 відсотків голосів, що дозволить їй стати прем’єр міністром у помаранчевій коаліції.

Так само, високий показник партії Януковича не є тим, чим здається на перший погляд. Без законодавчої більшості Партія Регіонів не матиме змоги диктувати будь-яку зворотну політику. Вона і сама глибоко розколота. З одного боку – строката банда, яка намагалася фальсифікувати останні президентські вибори. З іншого – прагматичні політики, пов’язані з мільярдером Ринатом Ахметовим, фактичним лідером партії. Вони говорять про економічну реформу, зниження корпоративного податку, європейську інтеграцію та потребу зблизити Схід та Захід України.

Інших важливих ознак немає. Нещодавно подорожуючи Україною я зустрічався з мультімільярдерами та лідерами профспілок, медіа-магнатами та редакторами невеликих, але впливових Інтернет-видань, банкірами та громадськими активістами. Україна змінюється, казали вони мені оптимістично та наполягали на тому, що саме вони, а не уряд, є рішенням проблем країни. Все це вказує на глибокі соціальні та економічні зміни, які відбулися в країні за 15 років з часу проголошення незалежності.

В цьому розумінні може виявитись неважливим, хто стане наступним прем’єр міністром України. Парламент контролюватиметься прозахідною більшістю, яка виступає за розвиток. За Ющенком залишаються значні повноваження, він є прибічником ліберальної економічної політики. Не зважаючи на те, що Тимошенко кинула виклик сумнівним приватизаціям (так само, як нещодавній газовій угоді з Росією), вона також є відданою принципам вільного ринку. Через кілька днів після виборів вона закликала до радикального зниження ставок корпоративного податку та заохочення розвитку високих технологій. Попри репутацію популісти та підбурювачки, її найближчі радники тепер кажуть, що вона дозріла як політик, який розуміє необхідність поміркованої політики. Все це є чітким сигналом надійної міці помаранчевої революції, а не її неминучої загибелі.

Адріан Каратницький, колишній президент Freedom House, очолює Помаранчеве товариство, засноване в Нью-Йорку для підтримки демократичного розвитку України.