УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

«Буржуазія де-факто скупила українські партії»

«Буржуазія де-факто скупила українські партії»

22 березня екс-міністр з надзвичайних ситуацій Давид Жванія в інтерв‘ю газеті «Дело» заявив, що офіційно вніс у передвиборну кампанію «Нашої України» 10 мільйонів гривень. У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Хто фінансує українські партії?»

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„Я думаю, що в першу чергу фінансують ті люди, які мають гроші, – великі корпорації. Але, я думаю, враховуючи досвід виборчої кампанії 2004 року, достатньо активно нинішню виборчу кампанію – особливо на рівні місцевих рад – фінансують представники середнього й малого бізнесу”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Суспільство ще не повністю усвідомлює ті зміни, які відбуваються в українській політиці. Буржуазія де-факто скупила українські партії. Наступний етап – це диктування умов діяльності політичних партій бізнесом. Така ситуація стала можлива через вкрай низький матеріальний рівень пересічних українців. Розвиток партій, громадських організацій, мас-медіа на сьогодні не можливий за рахунок внесків пересічних українців. А це означає, що поки рівень добробуту українського суспільства не покращиться, політичні партії будуть залежні від «великих коштів»”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Я не уверен на счет Жвании, мне кажется, он просто хвастается. Я не думаю, что он такой щедрый человек, он, наверное, просто преувеличивает свою роль в финансировании. Говорить о финансировании победителей всегда легко, а все скрывают финансирование побежденных. А что касается финансирования партий, то, конечно же, этим занимаются бизнес-структуры, и делают это гораздо наивнее, чем они финансируют бизнес. То есть, как правило, бизнес-структуры среднего уровня стараются помочь сразу нескольким партиям. Во время же президентских выборов вариантов только два: всем бизнес-структурам приходится ставать на какую-то одну сторону, а во время парламентских даже трудно сказать есть ли такая бизнес-структура, которая бы не участвовала, хотя бы косвенно, в политике. Под понятием «финансирование» могут быть самые различные вещи: бизнес-структуры могут оказывать просто посреднические услуги, очень важно, чтобы эффективно работали так называемые темные финансовые ресурсы, потому что на открытый партийный бюджет сильно не разгонишься. Поэтому многие бизнес-структуры дают не столько средства, сколько помогают в финансовом менеджменте избирательной кампании. Есть бизнес-структуры, которые оказывают материальную помощь: если у вас много техники, или еще каких-нибудь средств, то вы всегда можете предоставить лояльным политическим партиям, которым вы интересны, свою инфраструктуру.

И, наконец, что касается прямого финансирования. Этим, конечно же, занимается большинство бизнес-структур, при чем сознательно, чтобы получить, таким образом, доступ к корпусу депутатов. Часть, конечно же, дает финансы под определенным нажимом. Это касается тех бизнес-структур, предприятий (особенно малого и среднего бизнеса), которые располагаются в крупных городах, где местная власть может находить способы убедить их раскошелиться в пользу той или иной политической силы”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Навряд чи я скажу щось ексклюзивне. У шести українських партій, які претендують на подолання 3%-го бар‘єру, є прямо в списку представники бізнесу, які й несуть основну вагу фінансування передвиборчих кампаній. Я не маю достовірної інформації, що певні позиції в різних списках різних партій продавалися, але, скоріш за все, це насправді так. Це традиція політичної культури і не тільки нашої: навіть розгорівся скандал у Великій Британії, де з‘ясувалося, що Мейджер порекомендував якихось бізнесменів у депутати, а виявилося, що вони фінансували деякі політичні партії. Я думаю, що основний масив фінансування відбувається за рахунок бізнесменів-учасників списків партій”.

Олександр ЛИТВИНЕНКО (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

„Я думаю, що в першу чергу партії якраз фінансуються таким чином, як казав Давид Важаєвич Жванія, – за рахунок внесків спонсорів, тим більше, що зараз немає обмежень виборчого фонду”.

Павло ЦИРУЛЬ (фінансовий аналітик Центру екстремальної політики):

„Финансирование украинских партий происходит за счет добровольных пожертвований, прежде всего представителей крупного бизнеса Украины. Если в данном случае Давид Жвания официально заявляет, что он профинансировал в районе 10 миллионов гривен предвыборную кампанию «Нашей Украины», это значит только одно – у Жвании есть легальные доходы, которые он задекларировал в Украине, и он может себе позволить официально заявлять об этом. Иной вопрос, в какой способ другие представители крупного бизнеса делают взносы. Некоторые это делают по методу Жвании, предварительно позаботившись о том, чтобы задекларировать доходы за прошлый год, некоторые при помощи физических лиц приближенных к себе, толи родственников, толи сотрудников, а некоторые финансируют через структуры, подвластные себе. Но в целом финансирование предвыборных кампаний в Украине, прежде всего, происходит за счет крупного бизнеса”.