Неправдою світ пройдеш, назад не повернешся, 1 декабря 2005

У понеділок, 21 жовтня, на всіх велелюдних місцях Києва ми бачили людей, які роздавали листівки небесно-білих кольорів. Брали не всі, але я взяв, бо зрозумів, що це щось пов’язане з донецькою Партією регіонів. Кажу саме так, бо пригадую, як один із провідників регіоналів – пан Близнюк, колишній голова Донецької ОДА – сказав, що вона захищає інтереси донецького регіону. Дивлюсь вечорами агітаційні кліпи регіоналів. Бачу, як там миготять вражаючі стрілки. Одна – 2004 року – бадьоро стримить вгору, а інша – 2005-го – похнюплено дивиться донизу.

Агітлистівки, що роздавали, теж дають зрозуміти всім, що яке там свято? «За цей рік люди відчули погіршення рівня життя, ріст цін, падіння виробництва, занепад сільського господарства, репресії опозиції». Ось саме про це хотів би поговорити з відвідувачами сайту. Але без емоційного притиску. Спокійно, оперуючи тільки цифрами, простими графіками. При цьому не буду вдаватися до того, щоб вихоплювати, як шулер з рукава, якісь козирні карти. Користуватись буду виключно статистикою Держкомстату.

Мені вже доводилось якось говорити про велику повагу, яку маю не тільки я до колективу нашої головної статистичної установи. Вони мужньо роблять свою непомітну справу. Видають на гора тисячі цифр. Більшою частиною ці цифри не дуже до вподоби нашим державцям. Але що ж поробиш. Вдивляйтесь в них, аналізуйте, намагайтесь зробити потрібні висновки і накреслити шляхи розвитку суспільства.

Ось і наведена цитата з листівки Партії регіонів, начебто, надає нам якісь висновки. Одразу зазначу своє бачення цих стверджень панів-регіоналів. Щоб довго не розводитись, скажу коротко: це не статистика і не брехня, а велика брехня. Тільки одну думку хотів би зафіксувати у вашій увазі перед тим, як почати детальний аналіз. Пам’ятаєте у Пушкіна: «Сказка – ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок». Про те, що регіональні казки – брехня, я вже розповідав вам. А в чому ж натяк?

Згадайте, хто першими почали говорити про всілякі кризи: м’ясну, цукрову, кризу з пальним. Зайшла мова і про зернову кризу, що має ось-ось спалахнути. Але щось не склалось, прийшлось відкласти розмови про неї. Так ось, найбільше про це говорили соратники з помаранчевого табору. Напрочуд «вдало» це виходило у нашого майстра на всі руки – пана Кінаха. Ну, а далі як? Куди кінь з копитом, туди і рак з клешнею. Завзято кинулися до цієї справи і заповзяті хлопці з біло-синього табору.

Аж тут наспів і сам Президент. Ще вчора мало не дифірамби співав на свята Незалежності. А вже через десять днів зобачив загрозливі тенденції. Навіть цифри наводив. Про інвестиції і ще про щось. І врешті-решт розійшовся з тим урядом, як у морі кораблі. Отут опоненти і пішли в наступ. Якщо самому Президенту лаяти уряд насолода, то братам-регіоналам і соцдепам, котрі (о), і карти в руки. Варто було б задуматись аналітикам з помаранчевого табору, сподвижникам з НСНУ. Згадайте призабутого Августа Бабеля: «Якщо тебе підтримує ворог, подумай, де ти помилився». А помилились в тому, що будували своє ставлення до уряду на елементарному базисі: очі б наші її не бачили.

Тому найвірніше, що можемо зробити, то це на цифрах довести, в першу чергу, своїм, дуже просту, а таки досить справедливу істину: зовсім не все так погано в нашому домі. Подивимося, як же спрацював цей уряд і, до речі, порівняємо з тим урядом. А його ж більш, ніж два роки, кермував регіонал з регіоналів – Віктор Янукович.

Неправда перша: про погіршення рівня життя

Спершу спробуємо розібратися, скільки грошей було у людей і у держави.Адже від того, скільки їх у тебе є, залежить, скільки ти їх витратиш. Для цієї справи у кожній сім’ї, так і державі, є така річ, як бюджет. У всіх країнах світу парламенти перед Новим роком приймають бюджети своїх країн.В них розписується, скільки грошей буде зароблено і на чому. А вже потім там вказується, скільки їх буде витрачено і на що. Це є бюджет державний. Разом з місцевими бюджетами ми отримуємо загальний державний кошторис на наступний рік. Його називають зведеним бюджетом. Тому, порівнюючи бюджети різних років, ми до певної міри можемо вияснити, коли держава, тобто ми всі, спрацювали краще. На рис.1 дається відображення зведених бюджетів в 2004 і 2005 роках з висвітленням доходів і видатків. Співставлення чітко визначає значне збільшення як доходів, так і видатків за період, що розглядається нами. Зокрема, доходи збільшилися на 48,1%, а видатки – на 36,5%. Зверніть увагу: доходи – більше, видатки – менше.

Але є дві речі, які треба було б взяти до розгляду. По-перше, є таке поняття, як інфляція. Для спрощення можемо під цим розуміти, наскільки знецінились за відповідний час гроші. По-друге, може, уряд Януковича добився ще кращих результатів у 2004 році у порівнянні з 2003 роком. Аби прояснити картину, наведемо таблицю 1, з якої видно динаміку процесу, починаючи з 1996 року аж до сьогодні.

*Примітка: рівень інфляції у 2005 році дається на кінець року (прогноз), на 1 жовтня 2005 він складав 1,071.

Ця таблиця громіздка, але дуже показова. За суттю вона відтворюємайже повну картину. Тому посвячена у економіку людина може далі і не читати розділ. Тільки у 2000 році зростання доходів і видатків було таким же стрімким, як і у нинішньому році. Але ота клята інфляція тоді була досить висока.

А тепер порівняйте роки 2004 і 2005. Ми бачимо разюче збільшення доходів проти тих темпів, що були у 2004 році.Та от опонентам, мабуть, і очі засліпило, і вуха позакладало. Вони цього не бачать і не чують. Бо не хочуть. Висновок простий: за 9 місяців цього року доходів (1,48:1,2) було у 1,23 рази більше, ніж за останній рік урядування «того, що чесний». Це мова йшла про номінальні доходи.Якщо ж взяти реальні доходи (після всіх накруток, що зменшують номінальні), отримаємо рівень зростання зведеного бюджету на 29,8%, а минулого року – біля 12%.

Тепер подивіться ще на одну цікаву цифру. Видатки у 2004 році зросли у 1,35 рази. Це при тому, що доходи, як ми уже зазначали, зросли минулого року менше: у 1,2 рази. Тобто це означає, що команда пана Януковича залізла у борги і навіть дуже сильно залізла: на 11,8 млрд. гривень. Яка була необхідність, спитаєте ви?

А така, що дуже хотілось сподобатись виборцям на президентських перегонах. Де взяли гроші на це, не з повітря ж? Та продали державного майна на 9,5 млрд. гривень. Фабрик, заводів, газет…

Цього року такої ситуації немає.На 1 жовтня був профіцит зведеного бюджету у 5,8 млрд. гривень. Тим не менше, все-таки один об’єкт спродали. І не який-небудь, а «Криворіжсталь». Заробили на цьому таки кругленьку суму у 24 з гаком млрд. гривень. Тільки його вже один раз продавали. Рік тому, за часів урядування Віктора Федоровича. Сума тоді була у шість разів менша. Чому? Бо своїм людям продавали, не якимсь-то там індусам.

І що ви думаєте? Тиша та Божа благодать. І пан Кучма, і пан Чечетов спокійно ходять на волі. Та й пану Януковичу не гикається. Розповідають нам всілякі байки. Біс попутав. Пан Чечетов тепер один з головних регіоналів. Як його тільки земля наша українська носить? Таким собі гоголем ходить. Нам воно не до часу, ми боремося з Піскунами. Звільняємо, поновлюємо, судимося. Треба ж найти панам Головатому і Полудьонному роботи, аж надто засиділись.

А тепер біло-сині чи не найперші порадники, що робити з тими скаженими грошима. Гелгочуть, щоб ні за що не пускали їх на проїдання. Дуже дбають про майбутні покоління, про розвиток нашої економіки. А про село як думають та дбають! Хоч до рани приклади.

Та де ж ви, трясця вашій матері, порадники наші, білі й сині, були минулого року? Чом, чом, чом пустили гроші на підвищення пенсійі все таке інше, соціальне? Бо, знову таки нагадуємо, дуже хотіли виграти вибори. Тримали й тримали ті гроші. Аж з середини вересня почали їх викидати, як ті фінансові маклери, що грають на підвищення. А чому хотіли виграти вибори? Ну, то проста справа. Щоб і далі продавати народне добро за ціною у 2,3,4 рази меншу, ніж воно того варте.

То чому ж вони пропонують тепер саме так пустити ті гроші за КМК? Ну, по-перше, щоб сказати владі впоперек. По-друге, знову перед народом залицяються. Ще одні вибори хочуть виграти, бо з тими, минулорічними, осічка вийшла. Кишнув їх народ від влади. Тепер які розумні стали, залюбишся! Кажуть: одна гривня, вкладена в економіку, дасть три гривні прибутку, чи навіть більше. А по-третє, якщо ті гроші віддати на соціалку, то вони тупо підуть простому люду у кишеню. Друга справа – пустити їх на державні програми. Тоді й нам, любим, щось перепаде. Хоч трохи вкрадемо. Ет, та чому трохи? Не три гривні, а три мільярди гривень, це ми вже точно вміємо, досвід великий.

Тепер, щоб ви більш наочно побачили оту картину з дефіцитами (мінус) та профіцитами (плюс), наведемо рис.2.

Цікаво також подивитися, яка була динаміка різних складових доходів та, звісно, й видатків. Опануйте найбільш характерні цифри.

Придивіться до правої колонки. Бачите, видатки на обслуговування державного управління (владних структур, оборони, громадську безпеку etc) збільшилися лише на 18%. Збільшення ж темпів зростання видатків на соціально-культурні заходи незрівнянно більше - на 66,6%. Фатальні три шістки у числі мають в цьому випадку, як бачите, чіткий позитивний зміст.

Але ми весь час поки що говорили про доходи держави, а кожну людину інтересують її особисті доходи. Наведемо ці дані у таблиці 3 і рисунку 3. Вони не вимагають особливих коментарів. Темпи зростання номінальної і реальної заробітних плат практично однакові.

Дуже характерним є розподіл працівників за рівнем заробітної плати. Добре видно різке зменшення групи із заробітком до 290 грн. і різке збільшення складу груп із заробітком 453-1000 грн. А найбільше зростаннявідбулося у групі із заробітком понад 1000 грн.

Зазначимо, що матеріальні статки населення складаються не тільки із заробітної плати. Нижче із рис.5 видно, що в січні-серпні 2005 року зарплатня складала лише 40,6% із загальної суми доходів.

За вісім місяців нинішнього року доля зарплати у загальному розкладі скоротилася на 10,9%, зате доля соціальної допомоги та інших трансфертів збільшилась на 17,5%. Варто зазначити, що частка податків з фізичних осіб в загальній сумі податкових надходжень зменшилась на 14%. Зменшилась також сумарна доля податків на доходи, прибуток etc. Зате зросла, і досить суттєво, доля податку на додану вартість: з 19,5% у 2004 році до 25,9% у 2005 році. А все це позитивно впливає на життя людей.

На рис.6 показано картину розподілу витрат населення за звітний період в обидва останні роки. З діаграми видно, що в 2005 році скоротилась доля витрат на придбання товарів і послуг. Зате відчутно, в декілька разів, зросла частка грошей, які йшли на заощадження.

Такі речі відбуваються, коли у людини з’являється можливість відкладати гроші після купівлі необхідних товарів. Це незаперечно свідчить про покращення матеріального стану певного прошарку населення. І чисельність таких людей теж досить суттєво збільшилась. Варто зауважити, що десь на 13% скоротилась частка витрат населення на податки.

Нижче на рис.7 дається картина зміни величини середньомісячного наявного доходу у розрахунку на одну особу. Здається, тут все зрозуміло без будь-яких пояснень. Єдиний висновок, який можемо зробити з цієї діаграми: це ще раз руйнує знавіснілу брехню опонентів стосовно погіршення життєвого стану населення.

Але знов таки адептам урядової команди можуть закинути наступне: справа поки що йде про наявний дохід. А чи не зміниться картина, якщо ми будемо відслідковувати трансформацію величини реального, наявного доходу населення? Ні, не зміниться. Ви можете упевнитись, що це так, з таблиці 4.

Проти цих цифр вже нікуди не попреш. Тут, здається, враховано все, в першу чергу зростання цін. І останні дві цифри говорять, що збільшення цього показника, котрий має інтегруючий, всебічний характер, знов таки достатньо значуще підтверджує покращення життя наших людей у 2005 році. Ну, і зрозуміло, поряд з цим вони говорять про відверту брехню антипомаранчевого табору. І як не дивно, також незрозумілу, неадекватну позицію деяких представників самих помаранчевих. Але це вже нагадує поведінку гоголівськоїунтер-офіцерської вдови, яка сама себе відшмагала.

(Далі буде)