Бондаренко: Яценюк з Турчиновим – як Бобик в гостях у Барбоса

Бондаренко: Яценюк з Турчиновим – як Бобик в гостях у Барбоса
Google Subscribe

Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google

Подписаться

Після останнього з’їзду «Батьківщини» і до обіцяних за три тижні новин з об’єднавчих полів журналістам та політологам лишається хіба що судити та рядити про те, чи завершаться шлюбні ігри Турчинова і Яценюка їх дійсною спілкою? Вочевидь, до цієї теми «Обозреватель» повертатиметься ще не раз. Сьогодні ми розбирали ситуацію з головою правління Інституту української політики Костем Бондаренком.

- Пане Костю, як ви гадаєте, відбудеться заанонсоване об’єднання партійних списків «Батьківщини» і «Фронту змін»?

- Підписати можна багато різних документів, але біда української політики в тому, що в ній не діє давньоримський принцип «pacta sunt servanda» - «договори мусять виконуватися». Забагато виникає підводних течій – як особистого, так і політичного характеру.

У обох партій є люди, яким обов’язкового треба дати місця, а список же не гумовий. Зараз ведеться дуже гостра боротьба, вирують дискусії, і не дарма Яценюк на з’їзді «Батьківщини» не підтвердив, що угода готова до підписання.

- Але ж куди далі тягнути? До початку кампанії лишається 4 місяці.

- Не зовсім так. До виборів ще достатньо часу. А списки, які формуються за півроку до виборів, є менш життєздатними, ніж ті, які складають безпосередньо під час виборчої кампанії.

- Словом, нічого у Турчинова з Яценюком не вийде?

- Не знаю. Не хочу наврочити. Я – не ворог опозиції. Опозиція має діяти, має розвиватися. Але у мене є великий скепсис щодо здатності певних людей об’єднуватися і вести справжню командну гру. Я просто занадто добре їх знаю.

- Давайте розберемо ризики, актуальні для обох сторін. Почнемо з «Батьківщини». Чим ризикує Турчинов?

- Мало чим. Так само, як і Яценюк. Відбувається нібито гарна річ: давайте об’єднуватися – давайте! У Турчинова – 14 відсотків, у Яценюка – 8, разом виходить десь відсотків 18, бо тут ніколи не діють арифметичні правила… А далі вже починаються не те, щоб ризики, але складнощі.

- Які?

- У Яценюка немає своєї команди, у Турчинова – є. Турчинову складно втиснути цю команду у 55 місць. Це по-перше. Тепер по-друге. Яценюку нібито легше: він може задовольнити усіх своїх людей місцями, але тут виникає така підозра – а чи не продаватиме він ці місця кудись наліво? (Давайте вже будемо називати речі своїми іменами).

- Ну а Турчинову що за печаль, як Яценюк своєю квотою розпорядиться?

- Ну як? Почнуться розмови про те, що хтось більше працював, а хтось – менше. Хтось заслужив свої місця, а комусь вони дістались «на халяву». Почнуться взаємні підозри. Тепер далі. Ті, хто прийшли сьогодні до Яценюка, не готові до ролі опозиції. В крайньому разі – до ролі софт-опозиції.

Але якщо вони об’єднаються з БЮТом, це сильно вдарить по їхніх інтересах. Я не впевнений, наприклад, що Микола Мартиненко погодиться й надалі мати справу з Яценюком, якщо той педалюватиме співпрацю з Турчиновим.

- Виходить, що Яценюк – у суцільному виграші. Якщо не зважати на гіпотетичну втрату Мартиненка… Але уявіть ситуацію, коли з тюрми раптом (або не «раптом», а через амністію) виходить Юлія Тимошенко. По-моєму, це – серйозний удар по Арсенію Петровичу. Він тоді втрачає все.

- Звичайно. Ви ж знаєте казку Носова «Бобик в гостях у Барбоса»? Доки додому не повернувся дідусь, Бобик з Барбосом пречудово хазяйнували у його хаті. А потім прийшов хазяїн і віником вигнав їх обох.

- Але в нашому випадку дідусь – чи то пак – «бабуся» не прийде?

- Хто його зна. Той, хто залазить до чужої квартири, теж весь час сподівається, що господар не прийде.

- Чи не для того Турчинова й залишили на свободі, щоб він створив опозиційне об’єднання з Яценюком і трохи применшив сумарну арифметику рейтингів?

- А за що його було садити?

- Наприклад, за те, за що його свого часу активно викликали на допити. За ЄЕСУ, приміром…

- Ні, я, звісно, чув твердження, що «якщо ви ще не сидите в тюрмі – це не ваша заслуга, а наше недопрацювання», але… Але я вважаю, що у випадку з Тимошенко були реальні підстави притягувати її до відповідальності. Турчинов же не залишив по собі таку велику кількість гріхів.

- Залишимо поки що цей аспект. Згадаймо краще «Удар» Кличка і «Свободу» Тягнибока. Вони наразі – взагалі поза грою?

- Чому ж? Багато хто не сприймає об’єднання «Батьківщини» та «Фронту змін». На цих виборців і розраховуватимуть «Удар» та «Свобода». На сьогодні соціологія обіцяє проходження до парламенту «Удару», а що стосується «Свободи», то вона – на межі проходження…

- Це ви ведете мову про електоральні симпатії. А я мала на увазі інше. В День Злуки, 22 січня, четверо політгравців – Турчинов, Яценюк, Кличко і Тягнибок – домовились про спільні дії. Відтак двоє «мушкетерів» почали складати спільний список. Хіба ж це не зрада тієї пари, що залишилась на бобах?

- 22 січня 1919 року, коли підписувався акт Злуки між УНР і ЗУНР, тодішні політичні діячі теж стояли на Софійському майдані і тримали дулю у кишеню. Мабуть, у цієї дати – така карма.

- Як впливають на настрої виборців всі ці об’єднавчі – «роз’єднавчі» рухи?

- Чесно скажу – останніх соцопитувань не бачив. Але знаю, що загалом ставлення населення до опозиції є таким самим, як і ставлення до влади. Тобто дві третини виборців не довіряють ні владі, ні опозиції.