Блог | "Развод квотят": як депутати нівелюють квоти для української пісні
Як відомо, кілька місяців тому в Раді було зареєстровано законоопроєкт 3822 про квоти для української пісні на радіо. Цей законопроєкт одразу наразився на шалений спротив з боку радіоіндустрії, яка, за даними громадських моніторингів, нині крутить менше 5% україномовних пісень. Спершу радіомагнатам вдалося загальмувати законопроєкт 3822 у комітеті з питань свободи слова. При комітеті було створено робочу групу з доопрацювання, до якої увійшли представники громадськости та музичної спільноти, а також представники проросійської радіоіндустрії (передусім "Незалежна" асоціяція телерадіомовників та радіогрупа Пінчука й Баграєва "Тавр медія", до якої належить "Русскоє радіо").
Громадськість погодилася зменшити розмір квоти для україномовної пісні з 37,5% до 35% та погодилася на її поступове впровадження (впродовж аж 2 років) — щоб не дозволити ніяких винятків для всіляких "нішевих" і "форматних" радіостанцій, бо це знівелювало б закон і зробило б неможливим контроль за його дотриманням. Але радіокупантів і це не влаштувало. Вони тільки й торочили, що україномовних пісень мало, вони неякісні і вб’ють радіоіндустрію. "Нє крутіть жє нам "Ніч яка місячна" цєлимі днямі", — бідкалися вони.
Те, що за чинним законодавством радіостанції зобов’язані крутити 50% контенту, виробленого в Україні, їх анітрохи не хвилювало, а от крутити 35% пісень українською мовою — це для них "нєпосільная ноша". Зрештою, проросійські радійники вчинили демарш і відмовилися працювати в робочій групі, а комітет одностайно схвалив доопрацьований законопроєкт 3822 і передав його до ВР.
Читайте: Как жє ми тєпєрь будєм крутіться на радіо?
І тут почалося найцікавіше. Зненацька група депутатів зареєструвала альтернативний законопроєкт 3822-1, який повністю враховує всі забаганки проросійської радіоіндустрії й перекреслює всі напрацювання громадськости. Цікаво, що серед авторів альтернативного законопроєкту є й члени комітету, які до того схвалили громадський законопроєкт — це Олена Кондратюк, Олександр Абдуллін та Ольга Червакова. А також серед його авторів є навіть колишній автор первинного законопроєкту 3822 Іван Крулько. Що ж змусило депутатів так різко змінити позицію? Сьогодні на засіданні комітету з питань свободи слова, який розглядав альтернативний проєкт, ми дізналися про це.
Виявляється, депутати раптом вирішили "потурбуватися про українську мову". Мовляв, потрібно запровадити квоти для україномовного контенту й на телебаченні, а також квоти для непісенного контенту на радіо. Але вони чомусь ні слова не розповіли, що україномовні квоти в їхньому законопроєкті зменшено практично для всіх популярних і навіть непопулярних форматів. Наприклад, квоту для україномовного року, блюзу, джазу, гіп-гопу, лавнджу вони зменшили до 20%. На цьому їхня "турбота про українську мову" не закінчилася — вони зменшили україномовну квоту навіть для народної (!) та академічної музики — до 25%.
Ну, немає, виявляється, в Україні достатньої кількости народних пісень та академічних творів, щоб виконати квоту 35%! Крім того, авторам забаглося простимулювати молодих виконавців — чомусь за рахунок української мови. Тож вони прописали в своєму законопроєкті 3822-1, що за трансляцію нових творів україномовна квота зменшується вдвічі. Тобто реальна квота україномовних пісень для майже всіх радіостанцій буде лише 10%. Лише 10!
Адже проконтролювати, що радіостанція дотримується задекларованого формату, практично неможливо, бо для цього потрібно створювати експертний орган, який би визначав формат сотень і сотень пісень. Це повністю виключає об’єктивний контроль і можливість довести порушення такого закону в суді. Я вже уявляю нове радіо "Джазєц", на якому крутитимуть російський блатняк, може, трохи приджазований — у свінґовому тріольному ритмі, з септакордами і синтетичними соляками на духових.
Читайте: Ідіотизм чи русифікація?
Що ж до немузичних телерадіоорганізацій, то й тут депутати про українську мову не забули й передбачили в своєму законопроєкті квоту "50 відсотків від загального обсягу національного аудіовізуального продукту". За чинним законом, цього національного продукту на ТБ та радіо має бути половина. Тобто україномовною буде лише половина від половини — 25%. Це нечувана щедрість! Можливо, депутати не в курсі, що навіть зрадницький закон Ківалова-Колесніченка, хоч і суто декларативно, але передбачає, що мовлення телерадіоорганізацій різними мовами має відповідати чисельності мовних груп (а група україномовних в Україні за даними перепису становить 68%).
Коли ж ми, представники громадськости, звернули увагу Олени Кондратюк, Ольги Червакової та Олександра Абдулліна, які представляли свій законопроєкт на засіданні комітету, на те, що реально їхній витвір лише профанує підтримку української мови, то вони спробували заткнути нам рота. І це на комітеті з питань свободи слова! Виявляється, "громадськість не має права критикувати депутатів за їхні законодавчі ініціятиви" © На думку цих депутатів, ми мали ще й вибачитися, що не оцінили їхньої "турботи".
І ви знаєте, комітет таки схвалив їхній альтернативний законопроєкт, хоч і вилучив з нього частини 4 та 7. Цим своїм рішенням комітет посилив позиції радіоокупантів і дуже послабив позиції громадськости. Верховній Раді доведеться визначатися, підтримує вона законопроєкт 3822 (громадський), або ж підтримує законопроєкт 3822-1 (колорадський). На превеликий жаль, чимало депутатів готові проголосувати за колорадський, ще й подати це як перемогу.
Багатьом з них і невтямки, що законопроєкт 3822-1 лише створює ілюзію розв’язання мовної проблеми в медія. А якщо проблему буде ілюзорно задекоровано, шансів реально її розв'язати майже не залишиться. Але чимало депутатів, зокрема автори 3822-1, чудово розуміють, що роблять — намагаються законсервувати медіяокупацію й не дати українцям позбутися "благотворного вліянія русской культури", яка пре й пре з українських телеекранів і радіодинаміків.
Читайте: Чому маємо легковажити своєю гідністю й пробачати рашистів?
Ще один автор альтернативного законопроєкту 3822-1 — Іван Крулько — написав у своєму блозі купу патосних слів про необхідність "професійного та системного" захисту української мови. А далі стверджує, що саме його законопроєкт (новий) забезпечить домінування української мови: "Однозначно, української музики та української мови загалом має бути більше як на радіо, так і на телебаченні. Ми зобов'язані виробити комплексний підхід у вирішенні цього питання. Саме такий підхід запропонований у проекті закону №3822-1". Як я вже пояснив вище, це цинічна брехня.
Лишається додати, що законопроєкт 3822 підтримали 260 українських гуртів і виконавців й підписали відповідне звернення, в якому наголошують: "Квота для пісень українською мовою має бути однаковою для всіх – це зробить закон ефективним та стимулюватиме в Україні розвиток усіх жанрів музики". Про це звернення чомусь мовчать майже всі ЗМІ. На відміну від звернення 55-ти артистів проти квот, про яке розтрубили усі, хоч воно виявилося липою.
Наприклад, Джамала заявила, що не підписувалася проти квот, Андрій Хливнюк відкликав підпис, а Віктор Павлік не тільки відкликав підпис, а й підписав звернення за квоти. У цей вівторок українські музиканти дали концерт біля Верховної Ради на підтримку громадського законопроекту 3822 та справедливої квоти 35%. Вони знову прийдуть грати до Ради в четвер — з надією, що домогтися трансляції українських пісень на радіо після перемоги Майдану все ж таки можна.
Невже депутати насміляться знехтувати вимогами громадянського суспільства та музичної спільноти й спробують протягти альтернативний закон? Чи може спробують направити на доопрацювання обидва, щоб додати до нашого меду свій діготь і залити все це до діжки з написом "компроміс"? Якщо так станеться і громадський законопроєкт не набере голосів, це буде далеко гірше, ніж "развод котят" від реґіоналів у 2012-му, бо цього разу "развєдут" начебто свої…
