Блог | Чи буде продовження війни у Карабасі
За останні дні перечитав гору текстів про карабахську (звиняйте, не можу писати "карабаську") війну і набрів на вагон супер цікавих матеріалів. Цікавих тому, що ця проблема у її новій іпостасі існує вже років 30. І усі учасники цієї драми давно прийшли до того, що нас ще чекає попереду. Зокрема, що робити із населенням НКР, якщо світ і Росія прийме положення резолюцій РБ ООН щодо Нагірно-Карабахської республіки. І це перша проблема, через яку війна в Карабаху може продовжуватись ще 30-50 років. Друга проблема - це трансформація зовнішньої інвазії, впливу, тобто зовнішньої небезпеки - у внутрішню.
Читайте: Кому выгодна война в Карабахе?
Поясню: оскільки Рашка тримає у Вірменії, в Гюмрі 102 військову базу, а, крім того, Вірменія є членом ОДКБ, сподіватись на те, що Алієв найближчим часом візьме і нападе Степанакерт, а тоді - на Єреван не доводиться. Росія не дасть. Тому, режими в Баку, Єревані і сепаратисти в Степанакерті час від часу влаштовують показові стрільби на лінії розмежування (а це, не забувайте, азербайджанська територія), після чого роздувають патріотичний психоз і закликають до консолідації нації.
Тобто, існує неформальний договорняк, за замовчуванням, який дозволяє незле наживатись на війні, жити так, якби нічого екстраординарного в країні не діється. Наприклад, через війну в Карабаху вірмени отримують від своєї діаспори у світі по $200 мільйонів щороку, з яких 20 мільйонів перепадає сепаратистам в Степанакерті. У нас хіба не поширюється брехня про події на фронті, системно не роздувається військова істерія в ЗМІ?
От текст з однієї статті.
"Другими словами, перемирие с Арменией в данной ситуации в принципе невозможно?
— О перемирии не может быть и речи, потому что, грубо говоря, Азербайджан хотел бы вернуть контроль над Нагорным Карабахом — но только над "голой" территорией, без проживающего там армянского населения. Но такой вариант — и это ясно всем, кроме Баку и Анкары, — абсолютно исключен.
Если бы Баку смотрел на карабахских армян как на собственных граждан, которые отказываются подчиняться центру, азербайджанским властям следовало бы внести существенные коррективы в свою политику. Потому что сегодня именно эта политика является откровенно реакционной и контрпродуктивной.
Другими словами, страна, которая хочет сохранить под своим контролем утерянную территорию, должна вести другую дипломатию — и никак иначе".
