З Чжунгоу з любов’ю!

У людини все можна забрати, крім того, що вона знає і того, що вміє

Китайська мудрість

Ні хау! Так вітаються у країні центральної держави Середньої Азії – Чжунгоу. Саме так називають Китай представники найбільш давньої цивілізації. Давня «терра інкогніта» ще здатна поновлювати цікавість, приваблюючи молоду кров індоєвропейської спільноти та повторювати потенціал розвитку, цілісно зберігаючи ядро культурного надбання впродовж чотирьох тисяч років.

Вважається, що відчути аромат країни можна через архітектуру, дозвілля та кухню.

У Піднебесній вдало поєднуються древність та індустріалізація. Вражають масштаби та гармонійне сполучення сучасності і краси Сходу. Прагнути знань – лейтмотив сучасного Китаю. Це підтверджується безкоштовними відвідуваннями музеїв, храмів, символічною оплатою за перфоманси, а також обов’язковим розташуванням бібліотеки у студентському містечку з безкоштовним користуванням велосипедів (як засіб швидкого пересування).

АРХІТЕКТУРА

Палац китайських імператорів (Заборонене місто) знаходиться у центрі світу. Так, принаймні, вважали його мешканці. Архітектурний ансамбль складає 980 будівель (магічне число 9999 кімнат втратило свою силу сьогодні), але залишився магічний червоно-кровяний колір багатьох споруд. Місце знаходження жінок можна визначити за маленькими скульптурами Фенікса – жіночого світлого начала. Кожна із дружин імператора отримувала павільйон, а їхні поетичні назви ловились від подиху вітру: Схованка лотосу, Парк торжества, Радості життя, Довічна весна.

У Храмі Конфуція знаходилась головна кузня кадрів вищих чиновників імперії – іспит складали обов’язково письмово двічі на рік, а навчалися всі, хто отримав якісну початкову освіту: «Кращі учні – стають чиновниками» - стверджували древні китайці. На стінах Храму вибито 50 тисяч імен тих, які успішно склали іспит і були зараховані на державну службу.

Мистецтво підкорити вершину заслуговує на увагу. А мистецтво підкорити Велику китайську стіну – заслуговує на шану і увагу. Будівництво першої стіни почалося ще у ІІІ ст. до н.е., а закінчилось у 1 ст. н.е. Сьогодні Велика китайська стіна – найбільша історична пам’ятка країни, головний бренд та національна гордість. В Китаї навіть китайців забагато, але найбільша їхня кількість у будь-який день зосереджена саме на території Великої стіни.

Індустріалізація Китаю не пройшла обабіч. Винайденням нової марки сталі світ зобов’язаний будівництвом Національного стадіону (Пташине гніздо). Саме для його зведення були залучені тисячі експертів і науковців. Легке пекінське "гніздо", що дозволяє проникати сонячному світлу, може стати поруч із древніми винаходами Піднебесної: компасом, порохом, папером та книгодруком.

А друга у світі за висотою телевежа (Гуанчжоу) може посісти гідне місце у списку чудес світу. Будівництво 610-метрового медійного ретранслятора (ТБ та радіо) було закінчено у 2010 році (до проведення Азійських спортивних ігор). Щоб оглянути панораму індустріального міста, китайське чудо відвідують до 10 000 туристів у день.

ДОЗВІЛЛЯ

Художні музеї, концертні зали та національні театри не працюють лише в національні свята. В усі інші дні – відвідини подібних закладів не обмежені. Обов’язковим для сучасного Китаю є наявність в центрах дозвілля моніторів з історично-довідковою інформацією про відповідний культурний центр та книжкова лавка, в якій можна знайти від Шекспіра (у перекладі, звичайно) до Альберто Моравіа та Ван Мена.

Основними категоріями майстерності акторів (і на сучасній театральній сцені) все-таки залишились жестикуляція, гра очима, гра руками та кроки (театральні пози та ходіння по сцені). Ця традиція йде ще зі славних часів Пекінської опери, в якій гра досягалась лише переліченими способами. Сучасне театральне мистецтво Китаю поєднало в собі і древню майстерність, і сучасний ритм, і новітні технології.

І головне, майже усі державні музеї – безкоштовні! Принаймні, подібним може похизуватися лише Великобританія. Бібліотеки при університетах працюють з 8.00 до 18.00, а національні - забезпечені електронними копіями книг з цілодобовим доступом для абонементів. Мені не згадується інша країна, яка в основу розвитку державності закладає гуманітарну політику, де найціннішим подарунком на державному рівні є книга та, врешті, майже кожен чиновник пише прозу або вірші.

КУХНЯ

Як виявилось, головні китайські страви - не качка по-пекінські і не кролик в сунженському соусі. Насправді, справжні китайські страви не перекладаються! Але треба визнати, що китайська кухня смачна всюди і різноманітна, як діалектологічна мапа Піднебесної. Найдорожчий ресторан та жаровня нічного базару, цілодобове кафе та «китайські самоварні» запропонують найрізноманітніші вишукування: креветки-гриль та смажені овочеві пельмені з рисової муки, пиріг з бамбуку та салат з медуз, суп із пелюсток лотоса та трепанги в кунжутній пасті (це те, що можна перекласти українською мовою). Звичайно, кухня кожної провінції відрізняється. Страви для китайця набагато значущі, ніж страви для європейця. Китайська кухня – це філософія і світогляд, побут і культура, історія і традиції.

Маючи древню історію, найдавнішу писемність, спроможність повторювати потенціал розвитку та державну політику, спрямовану на піднесення знань та наук, Чжунгоу має всі шанси стати лідером світової спільноти, про що можна переконатися, перебуваючи в цій давній країні Сходу.