УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Князь Аскольд проти сержанта Петренка

Князь Аскольд проти сержанта Петренка

На наших очах українська влада відкидає холуйську поведінку, яка широко практикувалася владою за часів попереднього режиму. Східна мудрість каже, що холуя неможливо образити, бо в нього немає цінних для нього символів. Схоже, сьогодні Президент Віктор Ющенко розуміє цінність для країни правильних символів.

Під час відвідин Севастополя Ющенко закликав істориків підшукати для святкування Дня ВМС України більш достойний день, ніж 1 серпня, банальну річницю проведення перших навчань 1996 року.

За словами Президента, цей день «має надихати людей, а прив‘язка до 1996 року не є великим духовним символом», тож, імовірно, слід підшукати більш вагомі символи.

А такі символи справді є.

Днем ВМС України за всіма необхідними ознаками найбільше заслуговує стати 18 червня.

У цей тихий літній день 860 року невідомо звідки з‘явилися кораблі і оточили Константинополь. Це були кораблі наших предків. Взяти в облогу Константинополь у ті часи було все одно, що сьогодні Вашингтон.

Ось як описував ті події патріарх Фотій: „Варварські кораблі, дихаючи чимось суворим, диким, погибельним — море тихо і спокійно розстелювало свій хребет, їм даючи приємне і легке плавання, а на нас (греків) підіймаючи грізні хвилі війни. Вони йшли попри місто, несучи озброєних пловців, загрожуючи місту смертю від меча, і вся надія людська облишила місто, і воно держалося тільки надією на Бога. Чи пригадуєте ту темну і страшну ніч, коли життя наше збиралося зайти із заходом сонця і світ нашого існування мала поглинути глибока темрява ночі? Переляк і темрява опанували розум, і вухо прислухалося тільки до однієї звістки: варвари вже перелізли мур! Вороги опанували місто! Чи пригадуєте той переляк, ті сльози і лемент — як вдарилося в них місто в останній розпуці!“

Тоді Русь встигла зруйнувати передмістя Царгороду, але через тиждень зняла облогу, уклавши, як пише вітчизняний літописець, вигідний для Русі «договір миру й любові» з Візантією.

Чимало істориків вважають, що під час того походу керівник дружини русинів Київський князь Аскольд прийняв християнство. Таким чином дана дата, тобто 18 червня, є прийнятною для святкування і з точки зору релігійних, і з точки зору світських військових традицій України.

Щоправда, Київське військо почало з‘являтися на морі задовго до 860 року. Достовірно відомо, що вже наприкінці VIII ст. Русь (так у VIII – XVII століттях називали Київщину, а з XIII століття і всю Україну) робила напади на малоазійські береги Чорного моря а також на Судак. Проте, похід 860-року на столицю світової імперії за своїм масштабом перевершив походи на Синоп і Судак. Та й точних дат більш ранніх набігів русинів ми не знаємо – а в даному випадку це дуже важливо.

Отже, 18 червня. Єдиною «проблемою» є те, що тоді День військово-морських сил співпаде з Днем дільничного інспектора міліції України. Вочевидь, за часів Аскольда, чи на худий кінець Рюрика, такої інституції, як дільничні інспектори, на відміну від військового флоту, в Україні не існувало.

Проте й цих працівників потрібної і важливої професії можна було нагородити власним днем не на честь наказу колишнього міліцейського міністра, а нині дезертира Миколи Білоконя. Так, можна було б згадати, що 14 березня 1917 року Центральна Рада запровадила інститут «дільничних начальників народної міліції».

Найбільше втішає, що влада готова підтримувати правильні символи «матеріально». Відновлення оборонного замовлення, заявлене Президентом, – безумовний плюс для України, як держави, яка нарешті виявляє бажання годувати, одягти і озброювати саме свою армію. Сьогодні ми нарешті починаємо усвідомлювати, що лише сильна армія, що складається із сильних людей і озброєна якісною зброєю здатна убезпечити народ від мислимих і немислимих бід. Між тим, це розуміння теж не нове під небом.

Вітчизняний літописець про кожного князя, якого бажав відзначити і похвалити, писав приблизно однаково: «Дружину він держав у достатках і майна їй не жалів, не збирав золота і срібла, а давав дружині».

Проте, це вже інша історія.