Україна буде без Чемпіонату світу. Наша збірна ввечері четверга провалила одразу кілька іспитів і програла Швеції 1:3. У грі, де не було нічого, ми побачили категоричні проблеми, які навіть Сергій Ребров у своєму останньому матчі не зміг б вирішити. Що за причини катастрофи головної команди? Розповідає OBOZ.UA.

Відео дня

Перший тайм. Ми занадто повірили в легку перемогу

Матч розпочався спокійно, без активності. Обом командам треба було придивитися до найактивніших чужих футболістів і перебудуватися під протидію. Тим паче, ще з давніх-давен відома проблема слабкої реалізації в України. Тому, поки гравці шукали собі опонентів, ми чекали прояв атакувальних спроможностей. Жовто-сині спробували вибігти в контратаку вже на 3 хвилині, але потрапили в офсайд. Шведи теж довго не чекали: з першого ж насичення нашої половини поля зробили результат. Одразу 4(!) захисників пішли закривати одного Юханссона. Тоді як Йокереш відклеївся від усіх, отримав пас від Нюгрена і розстрілював ворота – а це він вміє. 0:1.

Так, вже з 6 хвилини матч пішов поза нашим планом. Було так багато провалів, що стало боляче дивитися цей матч. Судакова обкрадали в центрі поля, Ванат на рівному місці губив володіння, захисники розходилися перед ударом, особливо Гудмунссона. У ті рідкісні моменти, коли Україна переходила половину поля, скандинави одразу закривалися у компактність. Поки м’яч летів до штрафного, хтось тримав Ваната. Інші перебудовувалися перед воротами та готувалися виносити.

Проблема в атаці вимальовувалася дуже чітко: все на Ваната – і той вирішить. Форвард, безумовно, головний для "Жирони", але проти нього на будь-якому дотику працювали Аярі, Гіл і Карлстрем. Навіть зв’язка з Циганковим була нівельована. Із захистом відчутна проблема була праворуч: без Коноплі поставили єдиний варіант у вигляді Тимчика, чим постійно користувався Гудмунссон. Послідовний тиск на цю зону протискав її знову і знову. Ще й налашувати рівноцінно високі фланги не вдалося – Тимчик без ігрової практики просто не міг видати стільки ж бігової роботи, як це робив навпроти Миколенко.

Схоже ми занадто повірили в перемогу. Для цього були підстави: провал Швеції у відборі, купа травмованих, новий тренер. Але якщо Трубін вже виймав м’яч із воріт, то за весь тайм ми найближче були в метрі від цілі після удару Циганкова ще на початку гри. Шведи не показали нічого надзвичайного, вони просто використали всі щедрі українські подарунки. Невже Пономаренка треба було випускати вже зараз?

Другий тайм. Стабільність – це добре(?)

Ребров вирішив без оновлень. Хоча вони просилися, особливо праворуч, але Тимчика банально не було ким підмінити (Конопля дивився з трибун через дискваліфікацію). Небезпечний стартовий кутовий ледь не завершився ще одним голом – Трубін врятував, але пощастило, що м’яч йшов поруч. Вже за мить м’яч познайомився з нашою стійкою.

Перше влучання у ствір ми зафіксували на 50-й хвилині від Зубкова. І все для того, щоб вже за мить дивитися повтор голу в наші ворота. Українець метрів із 20 пробив у кут, красиво, але не складно, фіксація від голкіпера. Але вже за мить він чудово побачив відкривання на вістрі та вибив якомога сильніше. Забарний стрибнув повз – і це відкрило шлях для Йокереша. Там вже просто ніхто не встигав закривати зону і форвард відмінно розібрався з усіма суперниками. 0:2.

Із двома голами Швеція відчула легкість. На жаль, структури в команді так і не виникло, хоча ми займали все поле. Тактики ніби теж не було, просто хаотично відпасувати та позбутися відповідальності. Суперники вже не поверталися назад повністю, як це було на початках; попереду завжди лишалися двоє, щоб і надалі ловити нас на контратаках. У нас і свіжий Яремчук пробивав, і Циганков стріляв низом – м’яч просто не заходив. Навіть коли голкіпер шведів невдало зробив красивий сейв, Очеретько з метра не зміг пробити хоча б у стійку. Бо в стійку дала вся збірна.

Давайте подякуємо правилу "подвійної відповідальності": без нього ми і з третім голом лишилися б, і вдесятьох грали б. Новий провал центрбеків, один на один і фол голкіпера. Пенальті на 71-й хвилині пішов бити ніхто інший, аніж Йокереш – тотальний хет-трик і ЧС став ближче для Швеції на цілий матч. Трубін торкнувся м’яча, але удар був відчутно сильним. 0:3. Насправді, тут і на Реброва особливо не скажеш нічого. Ми не здивовані такою провальною грою всієї команди, ми здивовані такою відвертою байдужістю до перемоги. Як так? ЧС був найближче і найреальніше за 20 років…

Із плюсів для однієї людини – Пономаренко відчув смак великих ігор дебютним голом. Зі свого боку, тренер не зміг витягти той матч, на який сподівалася вся країна, бо знову атака була без креативності та сміливості хоча б спробувати вдарити здалеку – з місця, де є можливість. Україна стабільно провалює найважливіші ігри. Це почалося не за часів Реброва, але при ньому продовжилося. Чи є наша стабільність гарною ознакою?

1:3 – Україна програє перший матч плей-оф і вирушає додому. На жаль, статус "пороблено" не вимикався 89 хвилин і команда просто дозволила супернику все та навіть більше. Під кінець гри нарешті було кілька моментів біля чужих воріт і все одно без змін на табло, тільки вдала голова Пономаренка спрямувала м’яч у ворота. Але збірна вилітає від Швеції, яка навіть особливо не святкувала перемогу. Наступні матчі будуть в Лізі націй восени – півроку це вже вдосталь часу на перебудову?