Блог | Мендель вирішила нагадати про себе, принизивши Україну та підтримавши російські наративи
"Коли я бачу захоплення людиною чи певним світоглядом, то вже знаю: саме носії такого захоплення стануть першими, хто зречеться і людини, і цього світогляду". Із листа Зигмунда Фройда до Стефана Цвейга
Зізнаюся, дивитися інтерв’ю Юлії Мендель Такеру Карлсону мені було фізично важко. А місцями навіть огидно. Але не подивитися його я не міг, адже як людині, яка спеціалізується на стратегічних комунікаціях, мені було важливо почути, з якими меседжами колишня прессекретарка Президента України вийшла до американської аудиторії.
Їх було декілька, але основний вона озвучила на самому початку інтерв’ю. А потім повторювала ще кілька разів. Як книжка пише – щоб краще запам’яталося. І меседж цей настільки жахливий, що мені навіть не хочеться його тут відтворювати, але тоді ця вся писанина не матиме сенсу.
Отже, вже на перших хвилинах розмови Юлія Мендель назвала Президента України однією з основних перешкод на шляху до миру. У заголовку інтерв’ю, до речі, "одна з основних" зникає й залишається у формулюванні "основна перешкода".
Далі більше – Мендель ставить знак рівності між Зеленським і Путіним, і каже, що війна вже давно не чорно-біла, хіба не додає російською, що "все не так однозначно". Але російська там також була. В самому кінці інтерв’ю, коли вона неочікувано звернулася до Владіміра Владіміровіча із закликом зупинити дронове сафарі на цивільних. Мовляв, вступісь, Царь-батюшка.
Але я перескочив вперед. До цього було дуже багато дивних історій про те, що українці збирають солдатам на їжу, жахливо бояться критикувати владу, а також говорять про те, що ця війна не має сенсу, а різниці між Росією і Україною вже майже немає. Все це щедро приправлено і проілюстровано "історіями", які їй то тут, то там, начебто, розповіли бідні українці.
Картина, яку змалювала Мендель, зображала Україну в руїнах, в якій всі смертельно перелякані і бояться сказати бодай одне криве слово про владу, бо їх одразу зашлють на фронт або в тюрму. Країна, яка не має жодних шансів, і взагалі незрозуміло навіщо рипається. Країна-об’єкт, у якої "немає карт". Десь ми вже це чули, хіба ні?
Найголовніше і найжахливіше, що Юлія Мендель надіслала сигнал зовнішній аудиторії (і підсилала тезу адміністрації Білого дому) про те, що це саме Україна в особі президента Зеленського не хоче закінчувати війну. І це настільки крипово, що навіть не вкладається в голові. Ти можеш мати власну історію стосунків зі своїм колишнім роботодавцем, але чи це дає тобі право говорити відверто шкідливі для своєї країни речі.
Критикувати владу – це нормально. Робити це потрібно, і часто є за що. Принижувати власну державу і допомагати будувати міф, що саме жертва, а не агресор винен у тому, що війна триває – за межами добра і зла.
Здається, зробивши крок від любові до ненависті, Юля ці межі втратила.
