"Щось пішло не так, розумієте?" Катерина Осадча – про жорсткі правила у своїй родині, повернення сина з-за кордону та хейт у соцмережах
Телеведуча Катерина Осадча не планує повертатися на телебачення зі своєю програмою "Світське життя" під час війни та свідомо обмежує синам перегляд відео в YouTube. Також у розмові з OBOZ.UA Катерина прокоментувала хвилю критики після своїх публічних слів про те, що багато речей для молодості й гарного вигляду є безкоштовними. Крім того, телеведуча розповіла про молодших синів, розкрила майбутнє старшого, а ще пояснила, чому вони з Юрієм Горбуновим більше не планують поповнення в родині.
Ми поспілкувалися з Катериною Осадчою на знімальному майданчику романтичної комедії "Емілі в Emily", робота над якою днями стартувала в Києві. У стрічці знімаються Стас Боклан, Олена Хохлаткіна, Андрій Ісаєнко, Катерина Варченко, Леся Самаєва та інші українські зірки. Прем’єра фільму запланована на початок 2027 року.
– Катю, на знімальний майданчик ви приїхали підтримати чоловіка, який є продюсером картини, разом із сином Іваном. Він часто буває поруч із вами на роботі?
– Сьогодні в нас із самого ранку були батьківські збори, тож ми з Іваном буквально звідти одразу приїхали сюди разом. А загалом брати його із собою на роботу виходить не так часто, як хотілося б. У нього дуже активний графік: школа, гуртки, свої захоплення. Тому найчастіше це трапляється у вихідні або під час канікул. Але йому справді подобається залаштункове життя – вся ця кухня кіно, концертів і телебачення. Свого часу Іван часто їздив із Юрою на гастролі – в тури із Дзідзьо та Олександром Пономарьовим. Якщо концерти випадали на канікули, вирушали разом. І для нього це подобалося: виходив на сцену разом із хлопцями у фіналі співати гімн. Я пізніше запитувала, чи не було страшно стояти перед глядачами у величезному Палаці спорту. Він спокійно відповів, що ні. Він узагалі росте дуже відкритим до сцени й творчості хлопцем. І тут, на майданчику, теж із інтересом усе розглядає.
– Ви не вперше приїжджаєте підтримати чоловіка на зйомках. Це вже можна назвати вашою сімейною традицією?
– Якщо виходить, стараюся приїхати хоча б на "тарілку". Особливо коли все відбувається в Києві й можна підлаштувати свій графік. От і сьогодні зранку в мене були справи, але я спеціально трохи посунула всі плани. Ну, слухайте: Юра цікавиться моїми проєктами, я підтримую – його. Мені здається, це нормально. Бо за красивою картинкою кіно чи телебачення стоїть непроста праця, хвилювання, підготовка. Іноді перед зйомками достатньо просто сказати кілька теплих слів – і це справді додає сил і спокою.
– Катю, а чим зараз ви займаєтеся? І чи хотіли б ви повернутися на екрани зі "Світським життям"?
– Поки ми не відчуваємо, що "Світське життя" на часі, тому повернутися – напевно, ні. Показувати гламурне життя в тому форматі, як це було раніше, мені здається, поки що не дуже коректним на телебаченні. Зараз у мене зовсім інший ритм життя і пріоритети. Більшу частину часу займає моя фундація. Ми працюємо у трьох напрямках: допомагаємо шукати зниклих українців, підтримуємо дітей, які залишилися без батьків, і займаємося профорієнтацією підлітків. У нас велика команда й дуже багато роботи, яка потребує уваги щодня. Усе, що ми робимо, – для того, щоб допомогти країні вистояти, пришвидшити перемогу і повернутися до життя, в якому люди знову зможуть думати не про тривоги й війну. І вже тоді, думаю, буде доречним і "Світське життя".
І я не можу сказати, що сумую за програмою. Напевно, всьому свій час. У мене зараз настільки інше життя й інші задачі, що я просто переключилася. Чи стежу за тим, що роблять колеги в цій сфері? Якщо чесно, у мене немає на це часу. Я зараз більше моніторю новини, дивлюся професійні подкасти, читаю те, що стосується журналістики, суспільних процесів, міжнародного контексту. На світські програми часу майже не залишається.
– "Світське життя" багато хто пам’ятає саме через ваші прямі й часом незручні запитання героям випусків. Інколи це призводило до скандалів. Наприклад, досі згадують історію з Іриною Білик, яка після одного з гострих запитань вирвала мікрофон, кинула його і надовго припинила спілкування. Скажіть, після таких ситуацій хтось із артистів справді зникав із поля зору програми? А з ким, навпаки, за роки роботи склалися теплі стосунки чи навіть дружба?
– Мій найкращий друг – це Юра, мій чоловік. А якщо говорити про людей зі сфери шоу-бізнесу, то я ні з ким не ворогую. Спілкуюся з усіма. Можливо, хтось образився, не спілкується зі мною – це вже інша справа. Але в мене немає бажання тримати якісь конфлікти чи образи роками. Та й зрештою, це всього лише робота. Я ніколи не ставила собі за мету когось принизити чи спеціально спровокувати.
– Нещодавно в мережі активно обговорювали ваші слова про те, що багато базових речей для молодості й гарного вигляду – безкоштовні. Частина жінок вас підтримала, а частина відповіла, що в реальному житті краса все ж потребує чималих грошей, часу й ресурсу.
– Ну, в кожного своя думка, і це круто. Я висловила свою точку зору, інші люди – свою. І це нормально. Кожен висловлював свою точку зору з огляду на те, як відчуває, виходячи зі свого досвіду, можливостей, свого життя. Чи були серед коментарів справедливі зауваження? Напевно, так. Але мене засмучує те, як сьогодні люди спілкуються між собою. На жаль, не всі вміють коректно висловлюватися і вести діалог. Але, якщо чесно, я навіть не дуже це читаю. Просто інколи мені можуть потрапити якісь відео чи дописи, де люди дозволяють собі мат, звертаються до мене на "ти", хоча ми ніколи не були знайомі.
Мені здається, є базові речі – повага, тон розмови. І вони мають залишатися всюди: і в спілкуванні очі в очі, і в соцмережах. Ми ж культурна нація. І тут питання не в тому, щоб щось забороняти чи регулювати законами. Ми демократична країна, кожен має право на свою думку. Але певні речі просто не мають ставати нормою. Наприклад, коли дорослі люди голосно лаються матом поруч із дітьми, суспільство зазвичай реагує. А в соцмережах ми часто це просто ігноруємо. І це починає сприйматися як щось звичне. Так не має бути. Тому, думаю, тут усе починається з нас самих. Бо можливість вільно висловлювати свою думку – це справді велика цінність.
Але питання навіть не в самій думці, а в тому, як ми її висловлюємо. От скажіть, ви дозволяєте собі писати людям матом? Не звертаєтеся до незнайомої людини: "Ей, ти!" Я – теж ні. Ви ж не використовуєте нецензурну лексику у своїх матеріалах просто тому, що вам так захотілося. Бо це про внутрішню культуру й повагу до інших. І мені здається, що проблема починається саме тоді, коли фамільярність, грубість і агресивний тон стають нормою. Люди це бачать, підхоплюють, починають толерувати – і поступово це формує атмосферу спілкування в суспільстві. І виходить дивна річ: з одного боку, ми говоримо про культуру, читаємо книжки, ходимо в театри, стоїмо в чергах на "Конотопську відьму". А з іншого – легко можемо образити людину в коментарях, перейти на "ти", лаятися матом і вважати це нормальною формою комунікації. Тобто щось пішло не так, розумієте? Сподіваюсь, що це різні люди.
– У такому непростому інформаційному просторі що ви дітям забороняєте, а що дозволяєте дивитися?
– Ми дуже контролюємо екранний час дітей. Наприклад, не дозволяємо дивитися YouTube Shorts, бо це формат, який швидко затягує й формує залежність від безкінечного перегортання стрічки. Також уважно стежимо за тим, що саме вони дивляться на YouTube, адже там досі дуже багато російськомовного контенту. Чесно кажучи, контролювати інформаційне поле дітей складно. Але вважаю, що це теж робота батьків. У Івана вже є мобільний телефон, але в нас чіткі правила. Наприклад, після школи він має одну годину на день на ігри. Звісно, як і майже всі діти його віку, грає в Roblox. І тут теж треба шукати баланс. Бо ми як батьки розуміємо: весь його клас грає в цю гру, і якщо повністю все заборонити, дитина може просто почуватися не на одній хвилі серед однолітків.
– Ваші молодші сини схожі характерами?
– Вони абсолютно різні. Іван дуже активний, енергійний, йому все цікаво, він хоче все спробувати, постійно в русі. А Данило – спокійніший, більш посидючий. Навіть у дрібницях це видно: якщо Іван, наприклад, не любить вчити вірші, то Данило – навпаки, із задоволенням їх запам’ятовує й розповідає.
– Юра нещодавно публічно заявив, що мріє про доньку. Що ви відповісте на це?
– Ні (усміхається). Мені здається, ми маємо бути свідомими батьками. Важливо ж не лише народити дітей, а й поставити їх на ноги.
– А як часто зараз бачитеся зі старшим сином?
– Із цим усе добре, він завершує навчання, закінчує магістратуру й планує повертатися в Україну. Його напрямок – інформаційні технології, аналіз великих даних і штучний інтелект. Чи думав залишатися за кордоном? Він говорить про повернення, і я впевнена, що професіонали з такими знаннями потрібні Україні.
Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю зі співаком Нікітою Кісельовим – про окупацію в Бучі, схуднення на 40 кг і повідомлення від Тіни Кароль.
Також читайте на OBOZ.UA, куди зник після слави двічі переможець "Голосу країни" Роман Сасанчин: продав виграну квартиру, розлучився та працював в інтернет-магазині.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
