Його боявся СРСР, а "Червона рута" стала неофіційним гімном України: в мережу виклали архівні відео Володимира Івасюка

У мережі з'явилися рідкісні відео із легендарним українським композитором та виконавцем Володимиром Івасюком, який зробив неоціненний вклад у розвиток української музики та створив вражаючу композицію "Червона рута", що навіть стала неофіційним гімном нашої країни. Незважаючи на те, що життя артиста обірвалося ще в 1979 році, його постать досі не перестає цікавити молоде покоління.

Відео дня

На унікальних кадрах, що оприлюднили в Instagram, можна побачити, яким був співак у реальному житті. Близькі Володимира Івасюка фільмували його під час відпочинку, цікавих бесід, поїздок та гри на музичних інструментах.

Судячи з архівних відео, композитор був доволі привабливим чоловіком. Схоже, він любив дещо поекспериментувати з іміджем, адже спершу мав ідеально поголене обличчя, а з часом вирішив відростити густі вуса. Здається, що Володимир Івасюк був доволі життєрадісною людиною, бо на більшості кадрів з його обличчя не сходила посмішка.

Легендарний композитор народився 4 березня 1949 року на Буковині в сім'ї інтелігентів. Цікаво, що ще з часів навчання у школі влада СРСР не давала Івасюку спокійно жити. Тоді він ідеально склав усі необхідні екзамени, але не зміг втупити до університету, адже перевернув бюст Леніна. Тому замість здобуття вищої освіти з медицини, він почав працювати на заводі. Однак там композитор зміг знайти справу, яка була йому до душі. Він заснував ансамбль "Буковинка", разом із яким дебютував на київському телебаченні.

Справді історичним у творчості Володимира Івасюка став день, коли він виконав "Червону руту" на Театральній площі в Чернівцях. 13 вересня 1970 року артист разом із колегою Оленою Кузнєцовою заспівали трек в ефірі програми "Камертон доброго настрою". Тоді композиція справила вражаючий ефект на весь СРСР, адже українською заспівали узбеки, литовці, казахи, грузини та навіть росіяни.

Потім Володимир Івасюк познайомився із Назарієм Яремчуком і Василем Зінкевичем. Вони почали разом створювати музику, а шаленої популярності досягли, коли випустили перший український мюзикл "Червона рута". Головні ролі тоді зіграли Софія Ротару та Василь Зінкевич.

Згодом Івасюк випустив власну платівку із 12 власними піснями. Всі їх виконала Софія Ротару. Тоді музична робота стала популярною навіть за межами СРСР, однак такий стрімкий розвиток кар'єри композитора подобався далеко не всім. Коли музикант отримав великий гонорар за вихід платівки в СРСР, з ним зв'язалися із КДБ. Івасюкові впевнено рекомендували віддати кошти у так званий собі фонд миру, що займався поширенням соціалізму. Він принципово відповів, що не збирається фінансувати терористичні організації. Після цього композитора почав переслідувати КДБ, зокрема, він потрапив у немилість партії.

24 квітня 1979 року в обід Володимиру Івасюку зателефонували. Він одягнувся, пішов до консерваторії і більше вже ніколи не повернувся додому. Рідні композитора одразу звернулися до правоохоронних органів, однак, за їхніми словами, митця ніхто не поспішав шукати. Його тіло виявили аж через місяць в лісі за Львовом. Тоді влада СРСР миттєво кваліфікувала смерть як самогубство.

Відхід Івасюка в засвіти став справжньою трагедією для громадськості. В день, коли композитора проводили в останню путь, таксисти не брали грошей за проїзд, музиканти відмовилися грати ввечері у ресторанах, а дорога від його житла і до Личиківського цвинтаря була встелена живими квітами. Тоді радянська влада боялася, що похорон музиканта може перерости в бунт, тож навіть погрожувала людям, які прийшли попрощатися із легендою, звільненням із роботи або ж виключенням із ВНЗ.

"Радянщина заборонила на довгих десять років виконувати пісні Володимира. Тих, хто прийшов на похорон, влада намагалася переслідувати, студентів у подальшому маргіналізувати. Тато детально це описав у біографічній повісті "Монолог перед обличчям сина". На могилі Володі нам не дозволяли ставити пам’ятник, десять років на могилі стояв тимчасовий дерев’яний хрест. Таке жахливе життя було в тому Радянському Союзі… Намагалися всіма способами стерти пам'ять про Володимира", – розповіла сестра митця Оксана Івасюк в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA.

Однак у версію про самогубство Івасюка вірили далеко не всі. Друг композитора Микола Лемик припускав, що спецслужби повісили його уже мертвим, адже на тілі не було ознак самогубства, а натомість було видно побої. У 2015-му тодішній прокурор Львівщини Роман Федик заявив, що Івасюк був убитий радянською владою.

До речі, родина композитора хотіла встановити йому гідний пам'ятник одразу після смерті. Однак влада СРСР не дала цього зробити. Лише після здобуття Україною незалежності на місці поховання легенди було встановлено бронзову скульптуру.

Як ділилася Оксана Івасюк, легендарний композитор був чудовою людиною. Він завжди кликав її до себе у Львів на канікули, а також водив у кіно, театри та музеї.

"Володя любив гарний одяг. Взагалі в той час серед інтелігенції, яка розмовляла українською мовою, було заведено красиво одягатися. Таким вишуканим способом теж пропагували українськість. Володя замовляв собі костюми у кравців у Чернівцях і Львові. Любомир, чоловік сестри Галі, якось подарував йому жовту сорочку у блакитну смужку. Якийсь час це була одна з найулюбленіших речей у його гардеробі, з радістю носив її як виклик владі. Він любив робити нам з сестрою гарні подарунки. Якось приніс мені французькі парфуми, привозив светрики, купував тканини, щоб я сама собі щось пошила. А ще були подорожі, у які брав мене чи Галю. Володя показав Вільнюс, Ригу, Таллінн, куди ми їздили на зустріч з режисеркою Вірке Коппель, яка зняла фільм про гурт "Смерічка" для естонського телебачення", – розповідала сестра митця.

Раніше OBOZ.UA розповів, що на радіо знайшли унікальний запис Володимира Івасюка 50-річної давності.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!