Радянська ідеологія тяжіла до гігантоманії – СРСР прагнув мати не тільки найбільшу територію в світі, але і будувати об’єкти неймовірних розмірів. Один з найцікавіших дістався у спадок українському місту Луцьк.

Відео дня

Місцеві мешканці називають його будинком-вуликом, адже з висоти цей величезний житловий комплекс нагадує бджолині стільники. Як пише видання Karpaty.net.ua, будівля, яка тягнеться вздовж проспектів Соборності та Молоді в Луцьку вже понад сорок років вважається найдовшим житловим будинком у світі.

Якщо говорити мовою строгих цифр, суцільна частина споруди має приблизно 1750 метрів довжини. Разом з відгалуженням її довжина становить близько 2775 метрів. За масштабом це можна порівняти з кількома футбольними полями, що витягнулися в одну безперервну лінію квартир.

У цьому гігантському будинку мешкає близько десяти тисяч людей. А щоби пройти пішки від одного його кінця до іншого, доведеться витратити майже годину часу – навіть сусідам по цьому гіганту з різних його кінців простіше їздити один до одного в гості громадським транспортом.

Будували велетенський комплекс теж довго. Роботи почалися у 1969 році і тривали 11 років – аж до 1980. Луцький "вулик" складається із 40 з’єднаних між собою багатоповерхівок різної висоти (від 5 до 9 поверхів). Спочатку зводили п’ятиповерхові секції, а згодом додавали дев’ятиповерхові, формуючи характерний зигзаг. Білу цеглу укладали вручну на панельні конструкції, а трипроменеві вставки стали для радянської архітектури новаторським рішенням. Готовий комплекс налічує понад 120 під’їздів, а кількість мешканців за різними оцінками становить від 9 до 12 тисяч осіб. Це фактично населення невеликого районного центру, що компактно розмістилося в одній архітектурній структурі.

Примітно, що архітектори Василь Маловиця та Ростислав Метельницький зуміли зробити цей гігант доволі затишним для його мешканців. Попри велетенські обсяги бетону, будинок-вулик дуже зелений – у дворах росте багато дерев, а кути стін, розташованих під 120 градусів створюють особливий мікроклімат дворів-колодязів, захищаючи мешканців від сильних вітрів.

Перші мешканці згадують, що новачки часто губилися серед арок і переходів будинку-вулика, наче у справжньому лабіринті. Водночас комплекс вважався престижним, адже планування квартир вигідно відрізнялося від типових хрущовок. Сьогодні цей гігантський комплекс залишається пам’яткою радянської архітектури і продовжує жити своїм особливим життям.

Його структура добре помітна навіть на супутникових знімках: секції з’єднані проходами, тож між під’їздами можна пересуватися, майже не виходячи на вулицю. Близько п’ятнадцяти тисяч вікон відбивають сонце, а арки додають будівлі легкості. Усередині розташовані двори, школи, дитячі садки та магазини – усе на відстані кількох хвилин ходьби.

Саме безперервність цієї споруди й робить її унікальною. Цей об'єкт є яскравим прикладом того, як радянський модернізм намагався вирішити житлове питання максимально масштабно, створивши при цьому унікальну екосистему для життя.

Раніше OBOZ.UA розповідав, де у Києві знаходиться найстаріший житловий будинок і який вигляд він має зсередини.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.