Відео дня
Зважаючи на позицію США, Європа готова ризикувати. Чи буде з цього результат? Інтерв’ю з Мережком
Незважаючи на рішучі заяви Лондона та Парижа, які свідчать, що вони налаштовані як ніколи рішуче, проєкт зі створення так званої "коаліції охочих", ініціативи європейських партнерів України, спрямованої на захист від повторної агресії Росії, схоже, застопорився.
Зараз країни-учасниці обговорюють різні сценарії започаткування такої місії. Остаточне рішення буде ухвалено з урахуванням розвитку ситуації щодо мирного врегулювання. Тобто й досі не досягнуто політичної угоди щодо деталей потенційної місії, в межах якої війська могли б бути розміщені на території України та не отримано відповідей на питання про кількість коаліції, її мандат та на якому етапі Україна може реально розраховувати на цей контингент – після припинення вогню чи лише після повноцінної мирної угоди.
Своїми думками щодо питання створення та функціонування "коаліції охочих" в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
– В останні тижні представники 27 країн ЄС, а також Великобританії, Норвегії, Канади та Австралії активно обговорювали плани щодо формування контингенту, який забезпечуватиме підтримання миру в Україні, якщо вдасться домовитися про припинення бойових дій. Франція та Велика Британія виказують оптимізм щодо цього процесу. Так, британський міністр оборони Джон Гілі назвав чотири головні цілі, які ставлять перед майбутнім іноземним контингентом на території України: забезпечити безпечне небо та море, підтримати мир на землі, а також підтримати українські Збройні сили, щоб вони стали найсильнішим фактором стримування Росії.
Тим часом високий представник Європейського Союзу із закордонних справ Кая Каллас заявила, що останні переговори в межах "коаліції охочих" не дали ясності щодо того, як саме працюватиме запланована операція. Мовляв, у різних держав-членів різні думки, і обговорення все ще продовжуються. У подібному тоні висловився і міністр оборони Італії Гуїдо Крозетто, який заявив, що коаліція, зібрана західними країнами для розміщення на українській території, є лише теоретичним роздумом щодо можливої допомоги Україні і наразі немає передумов для реалізації цих планів. Яке ваше бачення того, що відбувається навколо цього процесу? Чи вбачаєте чіткий план, який працюватиме?
– Насамперед варто наголосити на тому, що сам факт обговорення цього питання, тобто в який спосіб можна гарантувати безпеку України у разі, якщо буде досягнута домовленість про припинення вогню, це вже є дуже позитивним і важливим кроком. Є пропозиції щодо її функціонування, які досить детально обговорюються. Хоча дійсно, ми поки що такої повної конкретики та ясності не маємо. Загалом близько 200 військових стратегів із 30 країн працюють над створенням стратегії захисту українського неба та морів, а також забезпечення миру на суші. Таким чином вимальовуються певні риси цієї "коаліції охочих".
По суті, ще доволі далеко до реалізації цього напрямку, тому що немає якихось серйозних перемовин щодо досягнення домовленості про припинення вогню. Ми бачимо, що російський диктатор Володимир Путін абсолютно в цьому не зацікавлений. Тобто поки що все, що стосується цієї коаліції, обговорюється хоч і на серйозному, але теоретичному рівні. Остаточне рішення партнерів щодо можливого розміщення в Україні військового контингенту після завершення війни з Росією для гарантування безпеки очікується через кілька тижнів.
Думаю, і Лондон, і Париж не зійдуть з цього шляху. Я дуже хотів би сподіватися, що до Франції і Великої Британії активно долучиться Німеччина. Я розумію, що це може бути складно, і це питання дуже політично делікатне, але водночас Німеччина є потужною в економічному сенсі країною ЄС, і це один з найбільших донорів взагалі військової допомоги України.
– Європа розглядає різні варіанти розміщення своїх військових сил в Україні. Стверджується, що серед основних варіантів: розгортання сил вздовж Дніпра, на заході України чи навіть у сусідній країні. Водночас на самій лінії бойового зіткнення військових з Європи не буде, заявив Макрон. Це щось схоже на пропозицію спецпредставника Дональда Трампа Кіта Келлога, який днями зазначив, що "ми можемо розділити Україну, як післявоєнний Берлін, із зонами впливу різних країн", що виглядає як фактичне розчленування України. На ваш погляд, де географічно можлива, а головне – необхідна присутність міжнародного контингенту?
– Насамперед ви дійсно правильно звернули увагу, що певна схожість між тим, що запропонував Келлог, і британсько-французьким планом, який поки що тільки вимальовується, дійсно є. І полягає в тому, що європейські війська будуть розміщені не вздовж лінії фронту. При цьому йдеться про безпрецедентну модель, адже раніше такого не було просто в історії. Тому що іноді цю місію називають миротворчою операцією, але насправді це не так. Та модель, яка наразі розглядається нашими партнерами, вона радше спрямована на запобігання новій хвилі агресії, новому збройному нападу з боку Росії.
Щодо географії можливого розміщення сил коаліції, то поки що дійсно основне, що пропонується, що ці війська будуть знаходитися в західній частині нашої країни. І тут головне питання, яка буде їхня функція, так би мовити. На мій погляд, вони повинні виконувати функції стримування, тому що Путін дійсно боїться європейських сил і таких потужних європейських країн, як Велика Британія та Франція. Можливо, будуть ще якісь додаткові військові функції цих сил, наприклад, пов'язані з навчанням наших військових та широкий спектр військово-технічної допомоги.
– Близько 15 країн підтвердили готовність надати свої війська для місії в Україні, але проблема в тому, що європейці досі не отримали від США згоди підтримати їхню коаліцію. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер ясно дав зрозуміти, що такі сили будуть життєздатними лише за наявності гарантій безпеки з боку США. Але ж сьогодні все виглядає, що за президента Трампа це є малоймовірним. Великобританія та Франція намагалися переконати американського президента допомогти авіацією, розвідкою та іншими складниками, але президент США відмовився брати на себе такі зобов'язання.
– Дійсно, це велика проблема, яку зараз намагаються вирішити, але поки що все йде досить складно. Загалом, європейці побачили, що вони можуть розраховувати тільки на себе. Тому що Трамп позиціонує себе як президента, який завершує війни. Тобто він бачить у собі такого миротворця. І тому присутність американських військ у Європі буде зменшуватися, і навряд чи він погодиться, принаймні зараз, щодо розміщення американських військ на територію України як гарантій.
У той же час це не означає, що світогляд, певний підхід чи стратегія Трампа не будуть змінюватися. Я б сказав так, що нам треба продовжувати боротись і за членство в НАТО, і за гарантії від США. Але поки що можна констатувати – позитивної реакції з боку Вашингтона немає. Тому ми маємо працювати зараз з нашими європейськими партнерами. На щастя, є лідери Європи, це і Велика Британія, і Франція, які розуміють, що Україна бореться і за їхню безпеку, що їхня безпека пов'язана з перемогою України над агресором. І це дає підстави для оптимізму.
– Багато хто вважає, що Трамп не йде на цей крок через бажання відновити відносини з Росією, яка виступає категорично проти розміщення будь-яких західних військ на території України.
– Мені здається, що поки Дональд Трамп дійсно не визначився, яка буде його стратегія щодо України, Європи. Ми бачимо з певних заяв, що в його оточенні є різні люди. Є, наприклад, ті, хто дуже реалістично дивиться на загрозу, яку створює Росія не тільки для Європи, але й для інтересів Сполучених Штатів. Серед них держсекретар США Марко Рубіо, радник з питань національної безпеки Майкл Волтц, спецпредставник Кіт Келлог. Але є й інші люди. Той же спецпредставник Стів Віткофф, останні заяви якого щодо України та Росії не можуть не викликати занепокоєння.
Такі люди намагаються просувати іншу стратегію, інший план для Трампа, який полягає в тому, щоб, по суті, створити навіть таке своєрідне партнерство між Сполученими Штатами і Росією, особливо в економічному напрямі. Паралельно ці люди намагаються довести Дональду Трампу, що в цьому партнерстві між Сполученими Штатами і Росією Україна є перешкодою. А тому її треба усунути за будь-який спосіб. І в цьому величезна небезпека.
– Зрозуміло, що Європа вкрай зацікавлена у підтримці України проти російської агресії, але чи готова йти на ризик не маючи на своєму боці США?
– Я вважаю, що Європа готова йти на такий ризик. У Великій Британії дійсно пробуджується дух Черчилля з його розумінням, як важливо протистояти злу у світі, і дух де Голля, якщо говорити про Францію. І це дуже важливо. Я сподіваюся, що в Німеччині прокинеться дух Конрада Аденауера, коли він протистояв Радянському Союзу під час холодної війни. Тобто в Європі відбуваються такі процеси, і я це бачу зі свого спілкування з нашими англійськими, французькими і німецькими друзями. Війну європейські лідери почали сприймати не як якусь чужу проблему, а як свою війну, в тому плані, що вони розуміють, що ми боремося і захищаємо всю Європу. І це розуміння дає якраз той оптимізм, що Європа буде послідовно на боці України і не піде шляхом умиротворення агресора, не піде шляхом Мюнхенської змови 38-го року.