Це може бути гірше, ніж змова 38-го року, з Трампом потрібно продовжувати домовлятись. Інтерв’ю з Мережком

Лідери провідних європейських держав 3 березня провели екстрений саміт у Лондоні для визначення своєї стратегії в умовах гострого конфлікту між Україною та США. Окрім підтримки України, європейці вирішували, як створити коаліцію з урахуванням небажання США продовжувати допомагати українцям та протистояти Росії. Так, британський прем'єр-міністр Кір Стармер представив план із чотирьох кроків, включаючи обіцянку створити "коаліцію охочих", щоб захистити угоду в Україні та гарантувати мирне врегулювання.

Відео дня

Європейські лідери використали саміт у Лондоні, не тільки щоб продемонструвати широку підтримку України, вони намагалися повернути президента України Володимира Зеленського за стіл переговорів із президентом США Дональдом Трампом, адже у Штатах ситуація щодо України кардинально інша. Після сварки у Білому домі Трамп планує розглянути можливість скасування військової допомоги Україні, яка була погоджена за Байдена, а також інші кроки, які обмежать або скасують іншу американсько-українську співпрацю.

Власне, після конфлікту події розвиваються так: Європа намагається помирити Трампа та Зеленського і розробити шляхи підтримки України, а США продовжують свій тиск на українського лідера та нашу країну загалом.

Своїми думками щодо нинішнього стану двосторонніх відносин між Україною та США, а також європейського фактора допомоги в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився народний депутат України, голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

– Для нейтральних оглядачів нападки президента США та представників його адміністрації на Володимира Зеленського були спланованою політичною пасткою, щоб дискредитувати українського лідера й усунути його як перешкоду на шляху до подальших дій щодо врегулювання війни в Україні у тандемі з Кремлем. У США запустили антиукраїнську інформаційну кампанію, фактично вимагаючи відставки Зеленського. Так, радник з національної безпеки США Майк Волтц розповів, якого українського президента хочуть бачити США. За його словами, це має бути людина, яка "матиме справу з росіянами", "зможе припинити війну" та "готова забезпечити тривалий мир з Росією", але піти на територіальні поступки. Держсекретар США Марко Рубіо розцінює дії Зеленського у Білому домі як "спробу завадити зусиллям адміністрації Трампа щодо врегулювання конфлікту в Україні", а спікер Палати представників, республіканець Майк Джонсон також припустив, що Україні може знадобитися інший лідер, якщо чинний не виконає вимоги США.

– У мене є власне припущення стосовно того, що, можливо, хтось просуває в команді Трампа ідею усунення Володимира Зеленського через того, хто має зв'язки з Росією, тому що це суто російський наратив, і усунення президента України, особливо зараз під час війни, може бути тільки і виключно в інтересах Росії. Взагалі ставити питання про усунення президента іншої країни іноземними державами – це втручання у внутрішні справи держави. Цього не має бути в принципі. Особливо, якщо йдеться про відносини між близькими партнерами, тому що наші країни залишаються друзями. Тому такі заяви є абсолютно неприпустимими.

Ми втомилися пояснювати американським колегам, чому небезпечно проводити вибори під час війни та чому це суперечить і Конституції, і праву України. Але чомусь деякі представники американської сторони ще досі цього не зрозуміли. Для мене таким виходом завжди було просто приїхати в Київ, побачити на власні очі, що відбувається. Це найкращий варіант, який дозволяє американському політику позбутися будь-яких там стереотипів, упереджень стосовно України.

Так чи інакше, але треба визнати, що наші відносини зараз у доволі складній ситуації, є певна комунікаційна криза. Проблема в тому, що це не є виною українського президента. Володимир Зеленський поводився з гідністю під час переговорів у Білому домі. Він обстоював інтереси своєї країни, пояснював та аргументував. Він, може, був трошки емоційним, але це цілком нормально, коли ти приїхав з країни, яка бореться за своє виживання.

Знаєте, навіть тоді, якщо брати уроки історії, країну, яка була жертвою цієї Мюнхенської змови, її ніхто не звинувачував у тому, що вона винна у війні. Ніхто жертву не звинувачував. А в історії з Україною може статися саме таке. Ось тому це може бути гірше, ніж змова 38-го року. Я просто закликаю американський істеблішмент бути дуже уважним, відповідальними, тому що не можна забувати уроки Другої світової війни. І не можна повторювати ті помилки, які були скоєні в той період. Тому ситуація складна, але знову ж таки, я намагаюсь шукати в кожній кризі можливість. І є можливість для того, щоб вивести наші відносини на конструктивний рівень.

– Як повідомляють американські ЗМІ, Трамп планує розглянути низку кроків, щоб Україна зрозуміла, як вона помилилася. Так, американський президент розгляне можливість скасування військової допомоги, яка була погоджена адміністрацією Байдена.

– Не хочеться вірити, що Трамп припинить допомогу Україні. Я не знаю, наскільки він розуміє, які будуть наслідки з позиції України, зокрема серед цивільного населення, якщо припинити військову допомогу. Це буде, по суті, злочином, якщо це трапиться. Я виходжу з того, що він хоче бути популярним політиком. І такий крок був би занадто непопулярним в очах американського суспільства насамперед. Тому я не вірю, що Трамп наважиться на такий крок, і дуже на це хочу сподіватись.

Стосовно, власне, логіки Трампа і його політики, певних реверансів у бік кремлівського диктатора. Я дуже уважно послухав інтерв'ю нинішнього державного секретаря Марко Рубіо. Намагаючись зрозуміти логіку свого партнера, навіть коли ти не погоджуєшся з цією логікою. Основний аргумент, який висуває Рубіо і Трамп, полягає в тому, що зараз не треба "демонізувати Путіна", а треба зробити так, щоб він сів за стіл переговорів і почав серйозну розмову. Можливо, у цьому якась логіка з погляду Трампа та його адміністрації і є. Але це стало і причиною непорозуміння в Овальному кабінеті. Тому що коли український президент почув про цю дипломатію, то висловив свої аргументи з огляду на власний досвід, який переконливо свідчить про те, що вести перемовини з Путіним – це нереально. Вони не закінчуються досягненням компромісу і завжди закінчуються ще більшою агресією. Це досвід України. Ми це знаємо. І президент України намагався поділитись цим досвідом, але його просто не захотіли слухати.

Можливо, Трампу необхідно пройти певний шлях помилок. Треба, знаєте, пересвідчитися на власному досвіді, що Путін є абсолютно не договороздатним. Головне, щоб це не відбулося за рахунок нашої безпеки. Тому президент дуже чітко сказав, що так, перемовини можуть бути, це ваше право, але для нас головне, щоб ми не стали жертвою цих перемовин, щоб у нас були гарантії безпеки, коли такі перемовини розпочнуться та постане питання про перемир'я. Треба розуміти, що Путін буде використовувати абсолютно все, включно з перемовинами, з перемир'ям, аби знищити нас. Тому для України питання гарантій безпеки – ключове. Президент намагався це пояснити, але, на жаль, його не захотіли почути.

– Щодо гарантій безпеки, які є однією з проблем, вирішення якої Україна та США бачать кардинально по-різному. Рубіо і Волтц кажуть: "США неодноразово пояснювали Україні, що спочатку припинення вогню, мирна угода, потім обговорення гарантій безпеки". Також Волтц зазначає: "Україна має погодитися на територіальні поступки в обмін на гарантії безпеки". Зеленський на все це відповідає: "Ми не збираємося йти ні на які територіальні поступки, незважаючи на сигнали, які йдуть з США. Причому сигнали досить серйозні". Чи можемо ми знайти якесь порозуміння з американцями щодо цього?

– Я, чесно кажучи, здивований, не хочу сказати непрофесійністю деяких американських колег, але, скажімо м'якше, тією ситуацією, у якій ми перебуваємо. Тому що вимагати схиляти жертву агресії до територіальних поступок агресору, це вже було, це Мюнхенська змова перед початком Другої світової війни. Навіщо повторювати ту саму помилку і не вчитися на помилках, я не розумію цього. Напевно, люди мали б розуміти, що територіальні поступки з боку України неможливі навіть з юридичного та конституційного погляду. І це виглядає дуже небезпечно. Навіщо це робиться, я не розумію. Але все одно нам треба спілкуватись.

Справа в тому, що у нас немає іншого президента США. Значною мірою наша безпека залежить від Сполучених Штатів. І нам треба проявляти рішучість і мудрість одночасно, і терплячість також. Хоча це потребує великих зусиль та допомоги наших союзників.

– Але з кожним днем ці американські "пропозиції", скажімо так, все більше виглядають ультиматумом. Тобто сьогодні відбувається не пошук якогось діалогу, не давайте сядемо й обговоримо, а Україна це повинна зробити або буде покарання.

– Мене дуже неприємно вразила в цій ситуації одна річ, яка все більше проглядається останнім часом. На превеликий жаль, ставлення нинішньої адміністрації до України, яка є партнером Сполучених Штатів, виглядає гірше, ніж ставлення до кремлівського диктатора, як не парадоксально. Це дуже неправильно. Але у нас є дуже багато однодумців і друзів в американському істеблішменті, у Конгресі, у засобах масової інформації, серед діячів американських церков також. Тобто більшість американського суспільства розуміє необхідність подальшої підтримки України. Можна сказати, що Америка залишається загалом на боці України. І це надзвичайно важливо.

– Щодо угоди про надра, яка повинна була бути підписана 28 лютого. На ваш погляд, це відбудеться?

– На мій погляд, шанси є великі, що ця угода буде підписана. Це могло б бути таким кроком примирення і з боку Сполучених Штатів, і з боку України. Можна використати цю нагоду для того, щоб щонайменше повернутись до нормальних союзницьких відносин. Я на це принаймні сподіваюся.

Трамп розглядає цю угоду як гарантії безпеки України. Він каже, що якщо з'являться американські фахівці на території України, які будуть видобувати корисні копалини, то тоді Путін не наважиться напасти знову на Україну. Я намагаюсь зрозуміти логіку і не дуже її бачу. Тому що, по-перше, спочатку треба допомогти Україні вижити, захистити себе, перемогти та повернути окуповані Росією території. І після цього можна про це казати. По-друге, а наскільки це може бути надійною гарантією безпеки України, точніше, стримувальним фактором в очах Путіна? Чи достатня присутність американських фахівців, щоб стримати Путіна від нової агресії? Я в цьому абсолютно не впевнений.

– Європейські лідери напередодні зібралися в Лондоні, підтримали Володимира Зеленського після сварки у Білому домі, але висловилися за те, що відновлення повноцінного контакту України і США потрібне. Тобто Зеленський повинен, скажімо так, замиритися з Трампом. Це можливо у найближчий час?

– Це, знаєте, із серії: "це неможливо, але це необхідно". Тобто я не знаю, наскільки можливо налагодити знову відносини з Трампом, але це необхідно. І тут ми можемо розраховувати на мудрість, досвід європейської дипломатії, зокрема британської. І ми вже бачимо певні ознаки, що Велика Британія працює в цьому напрямку. Незабаром відбудеться державний візит Трампа у Велику Британію. І я бачу, що до цієї спроби будуть залучені не тільки прем'єр-міністр, але також і сам король, а британська дипломатія вміє працювати зі своїм найбільшим союзником.

Щодо саміту, то Європа дійсно прокинулася, бо питання України – питання європейської безпеки та майбутнього. Адже Путін, Росія прагнуть не тільки знищення України, нашого народу, він прагне домінування в Європі. Тому ми маємо гуртуватися, діяти разом. Ознаки цього є, є проєкти та заяви. Наскільки вони реалістичні, покаже час, але вже добре те, що вони висуваються, європейці шукають підхід і до Трампа, і щодо забезпечення безпеки України.

– Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск каже, що єдність Європи справить враження на Трампа. На ваш погляд, чи відбувається реальне єднання Європи, що вона нарешті стає силою, з якою треба рахуватися, і чи це може вплинути на Трампа у питанні щодо України?

– Є розуміння небезпеки з боку Росії для Європи, розуміння того, що не можна іноді покладатись повністю на свого заокеанського союзника, а треба брати справу у власні руки. Ми вже бачимо, що вимальовується тісний союз у плані такого лідерства – це Велика Британія Кіра Стармера, це Франція президента Макрона і незабаром до цього долучиться новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Тобто це і є таке ядро нового колективного лідерства Європи. Ці три країни матимуть провідну роль у силу того, що вони мають відповідний і економічний, і військовий потенціал, і політичну вагу в Європі. Тобто процес консолідації Європи відбувається, я в це вірю, і ми маємо прискорювати його.

Водночас зв'язки між Європою і Сполученими Штатами все ще мають колосальне значення для всього Західного світу, для світу демократії. Я залишаюсь прихильником посилення таких трансатлантичних зв'язків. Але Європа зрозуміла, що треба покладатися на власні сили, треба формувати власну систему безпеки, яку вже неможливо уявити без України. Наша країна стала надзвичайно важливою, ключовою, можна сказати, ланкою європейської архітектури безпеки. Треба працювати в цьому напрямку.

– Велика Британія, Франція та Україна працюватимуть над власним мирним планом щодо припинення бойових дій, а потім обговорять цей план зі Сполученими Штатами, заявив Кір Стармер. Лідер Британії повідомив, що він та Макрон домовилися розпочати переговори окремо від переговорів між США та Росією. На ваш погляд, наскільки життєздатною виглядає ця ініціатива?

– Це надзвичайно важливо, і на цьому треба наполягати. Тому що зараз є небезпека того, що Путін каже так Трампу: "Давайте вирішувати питання України без участі самої України, без участі Європи". Тобто ми великі держави, ми якось вирішимо це питання, знайдемо компроміс. Але це пастка. Всі це розуміють. Нам треба уникнути такої ситуації, коли доля не тільки України, а доля також і європейської безпеки вирішується за спиною України та Європи. Це найгірший варіант перемовин. І це ніколи не призведе до миру та зупинення російської агресії. Тому такі мирні плани з боку Європи є надзвичайно важливими.