Україна розпочала переговори з ЄС: реальні терміни вступу, які реформи Європа вважає ключовими та де можуть виникнути головні проблеми. Інтерв’ю з Огризком

15 червня у Люксембурзі Європейський Союз офіційно відкрив перший переговорний кластер щодо вступу України до блоку. Вперше від початку повномасштабної війни Україна отримала не просто підтвердження свого європейського майбутнього, а механізм його реалізації. Після років дискусій про перспективи членства, десятків дипломатичних самітів і суперечок між державами-членами ЄС, Київ переходить до етапу предметних переговорів щодо адаптації законодавства, реформування інституцій та інтеграції до європейського правового простору.

Однак, саме зараз починається найскладніша частина шляху. Якщо отримання статусу кандидата було насамперед політичним рішенням, то переговорний процес вимагатиме конкретних результатів. Європейська комісія оцінюватиме не наміри, а виконання реформ. Судова система, боротьба з корупцією, незалежність інституцій, державне управління, захист інвестицій та права людини стають не просто внутрішньою українською проблемою, а безпосередньою умовою майбутнього членства.

Водночас нинішні переговори суттєво відрізняються від усіх попередніх хвиль розширення ЄС. Україна веде переговори під час найбільшої війни в Європі від часів Другої світової. Саме тому питання вступу дедалі частіше виходить за рамки традиційних бюрократичних процедур й перетворюється на частину ширшої дискусії про майбутню архітектуру європейської безпеки. Сьогодні у ЄС фактично співіснують два підходи. Перший ґрунтується на переконанні, що Україна вже стала невід'ємною частиною європейського безпекового простору й тому її інтеграцію необхідно максимально прискорювати. Другий наголошує на необхідності дотримання всіх формальних критеріїв вступу незалежно від геополітичних обставин. Саме між цими двома підходами й відбуватиметься головна політична боротьба наступних років.

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.

– Україна та Європейський Союз офіційно відкрили перший переговорний кластер, що знаменує початок практичного етапу переговорів про вступ до ЄС. Для України початок предметних переговорів є надзвичайно важливим політичним і символічним сигналом. Водночас, постає ключове питання: чи означає відкриття першого кластера реальне наближення до членства в ЄС?

– Це справді знакова подія, адже ми переходимо від теорії до практики. Тепер уже не йдеться про абстрактні плани чи віддалені перспективи. Розпочинається процес, який у підсумку має привести Україну до повноправного членства в Європейському Союзі. Це складний і непростий шлях. Безумовно, ми радіємо цій, без перебільшення, історичній події, на яку давно чекали. Але водночас не варто впадати в ейфорію та думати, що все буде легко, швидко й безболісно. На жаль, це не так.

Якщо подивитися на досвід Польщі, Угорщини, Словаччини та інших країн Центральної Європи, які вже пройшли цей шлях, то він був доволі складним і болючим. Країни-члени ЄС часто ревниво ставилися до нових претендентів і насамперед відстоювали власні інтереси. Тому боротьба за квоти, обсяги виробництва та доступ до ринків буде непростою. До цього потрібно бути готовими. Тим більше, що наразі відкрито лише перший переговорний кластер. Він стосується питань, які для нас досі залишаються проблемними: боротьби з корупцією, верховенства права та ефективності державного управління.

Ми повинні чесно сказати собі: якщо хочемо бути частиною цього співтовариства, то такі явища, як кумівство, неформальні домовленості та зловживання, мають залишитися в минулому. Інакше кластер можна відкрити швидко, а ось закривати його доведеться дуже довго. Тому головне питання знову повертається до нас самих. З одного боку, технічні спеціалісти відстоюватимуть наші економічні інтереси, а з іншого – політики мають забезпечити реальні зміни та адаптацію країни до європейських принципів життя. Чи буде це простим завданням? Саме це сьогодні є ключовим питанням.

– Перший кластер має назву "Основи". Він охоплює питання боротьби з корупцією, ефективності державного управління, незалежності судової системи та проведення судової реформи. Як зазначають самі європейці, це один із найважливіших, адже він демонструє, наскільки країна готова до реальних змін. До речі, на думку чиновників блоку, Україна завершила лише 15% реформ, передбачених планом, узгодженим у грудні 2025 року ЄС та Києвом. Він якраз і включає заходи щодо зміцнення незалежності антикорупційних органів, прийняття антикорупційної стратегії та реформи у процесах призначення суддів та прокурорів.

– Щодо цифри у 15 чи 20 відсотків – це значною мірою питання методики оцінювання. Такі показники часто залежать від того, які критерії беруться за основу. Водночас беззаперечним є інше: перелік завдань, які сьогодні обговорюють наш віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та єврокомісар з питань розширення, є цілком конкретним і зрозумілим планом дій. Ми бачимо, скільки зусиль і часу було витрачено навіть на схвалення кількох так званих євроінтеграційних законів, які мали б зробити державне управління та економіку більш прозорими. Якщо такі темпи зберігатимуться й надалі, процес інтеграції справді може затягнутися.

Важливо не просто ухвалювати закони для галочки. Підхід "схвалили закон – і на цьому все" вже не спрацює. Європейський Союз оцінюватиме не лише формальне наближення законодавства до своїх стандартів, а й реальне виконання цих норм. Якщо імплементація буде недостатньою, нам цілком справедливо скажуть: законодавство ви змінили, а як щодо практичного результату?

ЄС уже має досвід прийняття країн, які отримали певний кредит довіри, але згодом виявилося, що проблеми корупції нікуди не зникли. Цей досвід добре відомий у Брюсселі, і повторювати такі помилки там не хочуть. Тому сьогодні нам фактично кажуть: ми готові бачити Україну серед членів ЄС, але спочатку продемонструйте реальні результати там, де це справді необхідно. Саме це і стане для нас черговим серйозним випробуванням. Якщо ми обмежимося лише формальним виконанням вимог і не забезпечимо реальних змін, то прогнози про те, що шлях до членства триватиме ще багато років, можуть виявитися цілком реалістичними.

– Якщо говорити про модель нашого вступу до Європейського Союзу, то що матиме більшу вагу: геополітичний фактор чи суворе дотримання всіх критеріїв? Технічно Україна поки що не готова до повноправного членства в ЄС. Однак, російська агресія суттєво змінила бачення багатьох європейських столиць щодо цього процесу. Як ви вважаєте, до України ставитимуться як до звичайного кандидата, який має виконати абсолютно всі вимоги, чи геополітичні реалії все ж впливатимуть на процес набуття членства?

– Я добре пам'ятаю період, коли на хвилі емоційної підтримки України активно говорили про пришвидшений шлях до членства. Тоді про це заявляли і керівники Євросоюзу, і політики. Сьогодні подібні заяви звучать значно рідше. Причина, на мою думку, очевидна.

Так, геополітично Україна є важливим надбанням для ЄС. Але водночас у Європі розуміють: країна-кандидат має досягти високого рівня відповідності європейським стандартам. Не обов'язково ідеальних ста відсотків, але принаймні дуже суттєвого прогресу. Без такого фундаменту новий член може стати для ЄС не перевагою, а додатковою проблемою. А проблем ніхто добровільно собі не створює. Тому, на мою думку, буде знайдений певний баланс. Від України вимагатимуть максимально можливого виконання зобов'язань з урахуванням складної внутрішньої ситуації та умов війни.

Водночас, у Європі добре розуміють, що сьогодні Україна фактично виконує роль щита для всієї Європи. І цей фактор також неможливо ігнорувати. Саме тому геополітичні обставини безумовно враховуватимуться. Але якщо ми не продемонструємо хоча б дві третини необхідних реформ і реального виконання взятих на себе зобов'язань, то розраховувати на серйозне просування переговорного процесу буде дуже складно.

– Як щодо заяв про проміжне членство чи певні преференції для України, які дали б їй більше можливостей ще до повноправного вступу? Зокрема, канцлер Мерц озвучив ідею, що Україна могла б бути присутньою за столом переговорів, але без права голосу, особливо в економічних питаннях. Як ви оцінюєте такий варіант? Чи становить він певні ризики, чи все ж може бути цікавим для України? Українська влада поставилася до цієї ідеї доволі стримано.

– Я б радив критикам цієї ідеї уважно читати першоджерела й дивитися, що саме там написано. На мою думку, ідея Мерца полягає у тому, що наразі ми ще не готові до повноправного членства в Європейському Союзі. Чи можемо ми стати членом ЄС уже завтра? Ні, не можемо. Навіть віцепрем'єр-міністр говорить, що для формального виконання всіх необхідних вимог нам потрібно щонайменше півтора року. Це реальність, у якій ми живемо. Навіть якщо взяти цей мінімальний термін – півтора року, хоча дехто говорить про три чи чотири роки, то за цей час українські чиновники в Брюсселі та українські депутати в Європарламенті зможуть отримати безцінний практичний досвід, якого сьогодні їм бракує. Головне, щоб це не стало окремим постійним статусом.

Ми продовжуємо рухатися визначеним шляхом до виконання всіх критеріїв членства. Якщо пропозиція Мерца буде реалізована, ми братимемо участь у роботі європейських інституцій, нехай поки що й без права голосу. Ми зможемо слухати, спостерігати, вивчати досвід, ставити запитання і, зрештою, відстоювати власні інтереси. Наприклад, якщо йдеться про майбутній бюджет ЄС, ми вже зараз могли б порушувати питання щодо врахування українських потреб. Чесно кажучи, я не бачу в цьому особливої проблеми. Повторю: якщо це не перетвориться на формальний статус, коли Україні скажуть: "Ви будете асоційованим членом невизначений час, а далі подивимося", – такий варіант є неприйнятним. Але практична участь у роботі європейських інституцій виглядає цілком логічною.

– Але чи не може тут спрацювати відоме правило: немає нічого більш постійного, ніж тимчасове?

– Дивіться, у нас є чіткий план дій, який ми виконуємо. Паралельно ми беремо участь у практичній роботі європейських інституцій. Після завершення всіх необхідних завдань ми зможемо сказати нашим європейським партнерам: дякуємо, ми виконали взяті на себе зобов'язання. Тепер переходимо до завершального етапу – підготовки договору про вступ і його подальшої ратифікації. То хіба практичний досвід, здобутий за цей час, нам завадить? На мою думку, навпаки. Тому на політичному рівні потрібно чітко зафіксувати: це не новий статус і не альтернатива членству. Це лише форма практичної взаємодії, яка жодним чином не впливає на кінцеву мету – повноправний вступ до блоку.

– Попереду на Україну чекає чимало двосторонніх консультацій із країнами-членами ЄС. Наприклад, прем'єр-міністр Угорщини Мадяр напередодні заявив, що шлях України до членства буде довгим і складним, а невиконання Києвом взятих зобов'язань може призвести до блокування переговорів. Подібні сигнали надходять і з Польщі, де знову порушуються історичні питання. На вашу думку, наскільки ті чи інші двосторонні переговори можуть перетворитися на інструмент політичного шантажу?

– Це дійсно може бути проблемою. Згадаємо приклад Північної Македонії. Фактично, це Македонія, але спочатку через позицію Греції, а тепер через суперечки з Болгарією країна роками не може завершити свій євроінтеграційний шлях. І що може зробити в такій ситуації Євросоюз? Практично нічого. Тому цілком очевидно, що окремі держави можуть використовувати своє право впливу на переговорний процес для просування власних інтересів. На жаль, це об'єктивна реальність.

Але є одна важлива відмінність. Північна Македонія не виконує тієї ролі, яку сьогодні виконує Україна. Саме Україна фактично захищає східний кордон Європи. І цей фактор неможливо ігнорувати. Тому я думаю, що й тут буде знайдено певний компроміс. У Брюсселі добре розуміють значення України для безпеки всього континенту. Якщо Україна виконає всі вимоги, які перед нею ставить Європейська комісія, тоді додаткові політичні побажання окремих держав на кшталт історичних суперечок чи символічних питань поступово відійдуть на другий план. У такому разі проти позиції окремої країни фактично виступатиме вся євроспільнота, яка буде зацікавлена в завершенні процесу розширення. Саме завдяки новій геополітичній ролі України умови переговорів для нас будуть дещо іншими, ніж для багатьох попередніх кандидатів.

Якщо Верховна Рада працюватиме ефективно, відповідально та оперативно, тоді ці питання поступово перейдуть із площини "Київ – Варшава" чи "Київ – Будапешт" у формат "Брюссель – Варшава" та "Брюссель – Будапешт". І тоді це вже буде внутрішня справа самого союзу.

– Переговорний процес щодо вступу України до ЄС буде тривалим. Наскільки зміна політичних настроїв у ключових країнах блоку та прихід до влади як мінімум скептично налаштованих щодо вступу України до ЄС політичних сил може впливати на переговори та строки набуття членства?

– Безумовно, може впливати. Ми ж не діти й прекрасно розуміємо, що окремі політичні сили здатні гальмувати процес під різними приводами. З іншого боку, варто подивитися на приклад прем'єр-міністерки Італії Джорджі Мелоні. Її політична сила свого часу також не вирізнялася особливою прихильністю до України. Однак сьогодні відносини між Джорджею Мелоні та Володимиром Зеленським є одними з найкращих серед західних лідерів, які підтримують Україну. Тому одна річ – передвиборча риторика та політичні гасла, а зовсім інша – реальна відповідальність за державу після приходу до влади.

Візьмімо для прикладу Францію. Сьогодні між нашими країнами активно розвивається не лише політичний діалог, а й співпраця у сфері оборонної промисловості. Уявімо, що до влади приходить новий президент і заявляє французьким виробникам: "Припиняйте співпрацю з Україною". У відповідь він почує від бізнесу, що вже існують довгострокові контракти, виробничі ланцюги, робочі місця, податкові надходження та економічні вигоди. Це вже не питання політичних заяв, а питання економіки. За останні роки між Україною та європейськими країнами сформувалося чимало практичних зв'язків і спільних проєктів, відмовитися від яких буде надзвичайно складно.

– Якщо говорити про оборонний напрямок, багато експертів зазначають, що саме у військовій сфері інтеграція України до Європи відбувається найшвидше. Зараз саме оборонна інтеграція може випередити політичну. Європа дедалі більше усвідомлює: без України стримувати Росію буде надзвичайно складно. Саме цей сценарій сьогодні виглядає найбільш реалістичним?

– Саме це є нашим великим плюсом і дає мені підстави для оптимізму. Ми рухаємося не через декларації чи красиві політичні концепції, а через реальну співпрацю. Україна поступово стає частиною європейського оборонно-промислового комплексу. А що таке оборонно-промисловий комплекс? Це насамперед економіка. Якщо ми швидко інтегруємося в економічний простір Європи, а політична інтеграція відбуватиметься паралельно або трохи пізніше, то це означатиме реальне зближення, про яке ми говоримо вже багато років. Інтеграція на практиці завжди підштовхує політиків до відповідних рішень. Якщо країни вже взаємопов'язані в ключових галузях, політичне оформлення цього процесу стає лише питанням часу. Саме тому я дивлюся в майбутнє досить позитивно. Питання лише в тому, наскільки ми самі готові допомогти собі на цьому шляху.

– Якими можуть бути реальні строки вступу України до Європейського Союзу? Частина експертів вважає, що за чотири-п'ять років Україна здатна виконати принаймні технічну частину переговорного процесу за умови проведення необхідних реформ. Водночас останнім часом з боку окремих представників європейських інституцій лунають менш оптимістичні оцінки – від десяти до п'ятнадцяти років. Який сценарій вам видається більш реалістичним?

– Чесно кажучи, оцінки про десять чи п'ятнадцять років здаються мені надто песимістичними. Я вважаю, що ми повинні ставити перед собою чітку мету: стати членом Європейського Союзу до 2030 року та взяти участь у виборах до Європейського парламенту. На мою думку, це цілком реалістичне завдання. Але лише за однієї умови – якщо ми щодня працюватимемо над виконанням необхідних реформ і не шукатимемо приводів для відтермінувань чи виправдань. У нас є 2026-й, 2027-й, 2028-й і 2029-й роки. Це майже чотири роки напруженої щоденної роботи. Якщо цей час буде використаний ефективно, результат може бути цілком позитивним.