Блог | Угорський вузол: що стоїть за рішеннями Петера Мадяра
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
За кілька днів у відносинах Києва і Будапешта виникли одразу дві проблеми: Угорщина фактично відмовилася долучатися до "Карпатської вісімки", а прем'єр Петер Мадяр заблокував перспективу реалізації домовленостей між угорською MOL та українським "Нафтогазом" щодо створення на території Угорщини потужностей для зберігання пального для України.
На перший погляд, це може виглядати як прояв єдиного політичного курсу. Але якщо розкласти події за часом і змістом, картина виявляється складнішою.
18 вересня Україна започаткувала Карпатську інтеграційну ініціативу – C8. Йдеться про регіональний формат співпраці у сфері безпеки, енергетики, логістики, торгівлі та транскордонного розвитку. Українська сторона початково говорила про вісім країн: Україну, Польщу, Румунію, Словаччину, Чехію, Австрію, Сербію та Угорщину.
Водночас підсумкову декларацію підписали представники лише шести держав – без Угорщини та Чехії. Угорщина була представлена на саміті на дипломатичному рівні, але до політичної декларації не приєдналася.
21 вересня Мадяр уже прямо заявив: Будапешт запрошення отримав, але не прийняв його "з поважних причин". Наступного дня він пояснив принаймні частину своєї позиції: Угорщина вважає неприйнятним, коли її оголошують учасником міжнародного формату без попередньої згоди уряду.
Тобто рішення щодо C8 було сформоване ще до скандалу навколо MOL.
Інша історія – енергетична.
20 вересня "Нафтогаз" офіційно повідомив про підписання з MOL меморандуму щодо можливого створення поблизу українсько-угорського кордону потужностей для зберігання нафтопродуктів, призначених для потреб українського ринку.
Логіка зрозуміла: розміщення частини резервів за межами України могло б суттєво зменшити їхню вразливість до російських ракетних і дронових ударів.
Але важлива деталь: це ще не було рішення про будівництво.
MOL пояснила, що йдеться лише про початкове опрацювання технічних, фінансових, екологічних, безпекових та регуляторних умов. Підготовка могла тривати кілька років. Компанія також наголосила, що вже зберігає в Угорщині частину стратегічних резервів інших держав, тому розглядала такий меморандум як нормальну європейську практику.
Саме через ранню стадію проєкту MOL не вважала необхідним попередньо залучати до нього угорський уряд.
І ось тут починається найцікавіше.
21 вересня у парламенті керівник фракції KDNP Бенце Ретварі публічно атакував уряд Мадяра саме з цієї теми. Його аргумент полягав у тому, що якщо Україна хоче винести частину паливних резервів за межі своєї території через небезпеку російських ударів, то їхнє розміщення в Угорщині нібито переносить цей ризик на угорську територію і може зробити відповідні об'єкти потенційними цілями.
Мадяр відреагував жорстко: за уряду TISZA такого сховища в Угорщині не буде. Він також повідомив, що направив відповідне попередження керівнику MOL Жолту Гернаді та нагадав, що угорська держава володіє приблизно 25% компанії.
За словами самого Мадяра, переговори MOL з "Нафтогазом" взагалі розпочалися ще за уряду Віктора Орбана.
Отже, що ми бачимо?
По-перше, поки що немає доказів того, що обидва рішення Мадяра були продиктовані москвою, Орбаном або будь-яким іншим зовнішнім центром впливу. Такі версії можна і потрібно перевіряти, але видавати їх за встановлений факт було б неправильно.
По-друге, у випадку MOL чітко простежується внутрішньополітичний фактор. Fidesz/KDNP швидко перетворили корпоративний меморандум на тему "національної безпеки", після чого Мадяр зайняв максимально жорстку позицію.
Це не доводить, що опозиція визначила його рішення, але показує, хто створив безпосередній політичний тиск.
По-третє, конфлікт має ще один вимір – питання контролю над стратегічними рішеннями MOL. Для нового уряду це не лише українська тема, а й проблема меж самостійності великої енергетичної корпорації та політичної спадщини системи Орбана.
Український міністр закордонних справ Андрій Сибіга вже назвав позицію Будапешта "безпідставно конфронтаційною" і заявив, що після відходу Орбана його політика обструкціонізму та ізоляціонізму, на його думку, продовжує існувати.
Угорська сторона це порівняння відкинула і наполягає: міжнародні політичні та енергетичні домовленості за участю Угорщини мають узгоджуватися з її урядом.
Тому я б поки не поспішав із простим висновком, що "Мадяр став новим Орбаном".
Набагато важливіше інше: зміна влади в Будапешті автоматично не ліквідувала накопичених за роки політичних, енергетичних і двосторонніх суперечностей з Україною.
Більше того, зараз стає дедалі зрозуміліше, що українсько-угорські відносини входять у новий етап, де співпраця з Києвом одночасно стає інструментом внутрішньої політичної боротьби в самій Угорщині.
А це означає, що Україні доведеться працювати вже не лише з традиційним "угорським фактором", а й уважно розуміти внутрішню конфігурацію нової угорської влади, її політичні обмеження, корпоративні конфлікти та логіку конкуренції з Fidesz.
