Відео дня
Блог | У городі бузина, а в Києві дядько: що досі не зрозуміла Україна у війні з РФ
Тут слід зауважити, що звання і прізвище "дядька" відомі – генерал Келлог. Що стосується бузини, то вона легко перетворюється на журавлину на расейських болотах, якою московська пропаганда із задоволенням пригощає всіх расеян. 50 днів одного року "товариша" Трампа, далекобійні ракети для України і лютий пакет санкцій ЄС для Москви мали б, здавалося б, усіх надихнути, але не виходить. Кордони Росії настільки великі й діряві, що через них можна провезти не тільки слона, а й В-52. Охочих заробити на війні хоч відбавляй, навіть у Європі. Жодних моральних обмежень немає, як це було за часів Третього Рейху і то не одразу, а після 1939 року. Сьогодні Четвертий Рейх ґрунтовно утвердився в Росії і визнати це поки що ніхто не бажає. Від перебування "дядька" в Києві є хоч якась користь – масовані нальоти ракет і дронів "братів-слов'ян" на столицю України пригальмувалися. Від перестановок в Уряді України користі поки що немає ніякої, окрім як для самого Уряду. "Хата-говорильня" триває і народ обнадіюють закінченням війни до кінця 2025 року за помахом чарівної палички "факіра Трампа".
Так у чому проблема? Проблема в тому, що за три з гаком роки війни ні верховна влада України, ні лідери країн Європи та Америки так і не зрозуміли, що ця війна має ідеологічну основу. У Росії це ідеологія неонацизму (що сьогодні є синонімом неофашизму), в Україні це ідеологія здорового націоналізму, що не загрожує сусіднім країнам і толерантна до інших національностей. Однією зброєю цю проблему не вирішити. Хоча, якщо справа дійде до протистояння між Сполученими Штатами і Росією, як це було під час Карибської кризи, то все може вирішитися за кілька днів. Воювати з НАТО росія не готова і не буде готова ніколи. Застосування ЯО з будь-якого боку виключено за визначенням. Як Трампу, так і Путіну відомо, – що таке MAD (Mutually Assured Destraction – взаємно гарантоване знищення). Ані Вовка Соловйов, ані його подільники на расейському ТБ ніколи не скажуть і ніколи не проведуть опитування серед недоумкуватих глядачів: "ви готові померти за царя і вітчизну"? Оскільки вони знають відповідь: Ні, не готові. Однак базікати язиком - не мішки ворочати. Тим паче за дуже хороші гроші.
Україна давно програла інформаційну війну росії і нікому немає до цього діла. Наступного року росія витратить на пропаганду понад 1,5 мільярда доларів, але це офіційні цифри. Насправді вона витратить набагато більше. За оцінками експертів, – торік видатки росії на пропаганду і насамперед за кордоном склали понад 2 мільярди доларів. Тоді як Україна витрачає в кращому разі мільйонів сто. Питання до Президента України: Як він збирається виграти цю війну, програвши в медійному просторі і не в Україні, а на Заході? Немає грошей? Звертайся до наших сенаторів, однак вони дуже чутливі до подібних прохань, знаючи, - як витрачаються гроші в Україні на подібні статті витрат. Загалом - куди не кинь, усюди клин. У Німеччині, Франції, Сполучених Штатах та інших країнах усіма соціальними мережами гуляють "пости", де йдеться про те, що росія воює з "неонацистами України". Офіс Президента зберігає гробове мовчання з цього приводу, сподіваючись на "авось" і на доброго "дядечка Сема". Можливо, і пронесе. А якщо ні?
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...