Блог | У чому головна різниця між Європою та Росією, або Цивілізацію неможливо побудувати наказом
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Головна помилка більшості полягає в тому, що вони намагаються порівнювати Європу і Росію як два державні або політичні проєкти. Насправді вони належать до абсолютно різних категорій.
Європа – це цивілізація. Росія – це держава.
Саме звідси народжуються всі інші відмінності.
Якщо взяти сучасну Європу, тобто Європейський Союз разом із Великою Британією, це майже 519 мільйонів людей. Усередині цього простору існують приблизно від шістдесяти до вісімдесяти історичних народів і великих субетносів. Водночас Європа інтегрує величезні міграційні потоки. Близько 50 мільйонів її жителів це вихідці з Азії та Африки, які поступово стають частиною європейського суспільства. Лише у Великій Британії проживає понад 3,5 мільйона вихідців з Індії та Пакистану. У Німеччині турецькі та сирійські громади налічують понад 8 мільйонів людей. Франція вже давно стала домом для мільйонів вихідців із країн Магрибу.
У Росії за населення приблизно 146 мільйонів офіційно декларують 193 національності. Але ця статистика значною мірою відображає результат багатовікової асиміляції. Наприклад, переписи показують менше мільйона українців. Водночас історики та демографи давно звертають увагу, що людей українського походження, чиї предки переселялися на Кубань, у Слобожанщину, Сибір і на Далекий Схід, значно більше. За багато поколінь значна частина цього населення була русифікована і записана як росіяни. Паралельно в країні залишаються великі корінні народи зі своїми республіками. Це татари, чеченці, башкири, якути, буряти та багато інших.
Але справа зовсім не в цифрах.
Справа в тому, що Європа і Росія побудовані за принципово різними моделями.
Європейська ідентичність працює як матрьошка.
Сардинець насамперед є сардинцем. Сицилієць є сицилійцем. Бретонець є бретонцем. Шотландець є шотландцем. Каталонець є каталонцем.
Але всі вони водночас залишаються європейцями.
Якщо завтра Шотландія стане незалежною, для європейської цивілізації майже нічого не зміниться. Так, у Брюсселі з’явиться ще одна держава. У Європейському парламенті шотландці отримають власних депутатів. Зміниться політична карта.
Але не зміниться головне.
Шотландці залишаться європейцями.
Те саме стосується Каталонії. Якщо колись вона стане незалежною, у Брюсселі просто з’являться нові каталонські депутати. Європейський Союз від цього не перестане бути Європейським Союзом.
Тому що Європу об’єднує не держава.
Її об’єднує цивілізація.
Саме тому європейська цивілізація здатна переживати зміну державних кордонів.
З Росією ситуація принципово інша.
Вона будувалася насамперед як держава.
За кілька останніх століть вона неодноразово повністю змінювала власну державну ідеологію. Православне самодержавство змінив комунізм. Комунізм змінила концепція "русского мира". Завтра може з’явитися ще одна нова державна ідея.
Але якщо фундамент можна повністю замінити, значить він ніколи не був справжнім фундаментом.
Єдине, що залишалося незмінним протягом століть, це вертикаль влади та центральна фігура правителя. Змінювалися царі, імператори, генеральні секретарі, президенти. Не змінювався лише сам принцип побудови держави.
Саме тут і виникає головний парадокс сучасної Росії.
Вона намагається представити себе окремою цивілізацією.
Але цивілізацію неможливо проголосити указом. Її неможливо побудувати навколо держави. Вона виникає лише тоді, коли мільйони людей добровільно відчувають свою належність до спільного культурного світу.
Саме тому історично Росія намагалася зробити слов’янський світ фундаментом власної цивілізації.
Але саме слов’янський світ сьогодні переважно ототожнює себе з Європою.
Поляки, чехи, словаки, словенці, хорвати, значна частина болгар, українці сприймають себе насамперед частиною європейської цивілізації.
І в цьому полягає головний історичний парадокс.
Той самий слов’янський світ, який Москва десятиліттями проголошувала ядром "русского мира", сьогодні вважає себе частиною зовсім іншої цивілізації.
У результаті Росія змушена поєднувати в одному державному просторі дуже різні цивілізаційні, культурні та релігійні ідентичності.
Для одних головною залишається російська ідентичність.
Для інших ісламська.
Для третіх тюркська.
Для четвертих кавказька.
Для п’ятих буддійська.
І якщо європейська модель дозволяє різним народам залишатися частиною однієї цивілізації навіть у разі зміни державних кордонів, то російська модель набагато сильніше залежить від існування єдиного державного центру.
Саме тому головне питання сьогодні зовсім не в Путіні.
І навіть не в Радянському Союзі.
І навіть не в Російській імперії.
Питання набагато глибше.
Чому одні історичні конструкції переживають тисячоліття, а інші змушені знову і знову шукати нову державну ідеологію?
Росія втратила не Україну.
І не Польщу.
І не Чехію.
Вона втратила значно більше.
Вона втратила можливість стати цивілізаційним центром слов’янського світу.
Не тому, що програла боротьбу за території.
А тому, що цивілізацію неможливо побудувати наказом.
Вона не народжується з державних кордонів.
Вона не виникає навколо армії.
Вона не створюється указами правителів.
Вона формується століттями.
Вона виростає зі спільної культури, спільної філософії, спільного права, спільної системи цінностей і спільної історичної пам’яті.
Саме це протягом тисячоліть створювало Європу.
Саме тому сьогодні переважна більшість слов’янських народів сприймає себе частиною європейської цивілізації.
І саме тому мені важко зрозуміти, якої кінцевої мети прагне Володимир Путін.
Навіть якщо припустити, що він досягне всіх своїх військових і політичних цілей, головне питання все одно залишиться без відповіді.
Що таке "русский мир" як цивілізація?
На яких цінностях він існуватиме через сто років?
Через двісті?
Через п’ятсот?
Європі не потрібно кожне століття заново доводити право на власне існування. Вона пережила десятки війн, розпад імперій, зміну монархій, революції, об’єднання і розділення держав. Але вона залишилася Європою.
Тому що цивілізація переживає держави.
Саме в цьому, на мою думку, і полягає головна різниця між Європою та Росією.
